Руда

Руда́ — природне мінеральне утворення, що містить метали та їх сполуки у кількостях та у вигляді, придатних і економічно доцільних для промислового використання; іноді рудами називають також деякі види неметалічної сировини: наприклад, азбестова, баритова, графітова, сірчана руди; п’єзокварц, флюорит та ін.

Історична довідка

Зародження рудного промислу оцінюють у таких темпоральних рамках:

  1. 9–18 ст. до н. е. — початок видобутку руд заліза;
  2. 7–5 тис. р. до н. е. — початок збирання та використання самородків і видобутку руд кольорових металів — міді, золота, олова, стибію.

Передумови початку видобування і переробки руд металів, виникнення металургії полягали в послідовному розвитку гірничих технологій кам’яної доби й були пов’язані з формуванням вже в неоліті стійкої спільноти «гірничих людей», які протягом століть вели розробку нерудної сировини, накопичуючи відповідний досвід. Всередині цієї спільноти розгорнулася довготривала цілеспрямована діяльність з освоєння металів, у певних аспектах пов’язана також із сакральними культами.

Географія видобутку і металургійної переробки руд у давньому світі охоплює всі населені континенти, але в часі ці процеси нерівномірні. Так, найдавніші мідні предмети та шматки руди виявлені у ранньоземлеробних поселеннях Передньої Азії близько 4 000 років до н. е. У 4–3 тисячоліттях до н. е. мідні знаряддя стали витісняти камʼяні (на Стародавньому Сході — з 4 тисячоліття до н. е., в Європі — з 3 тисячоліття до н. е.). На території України мідна доба датується 4–3 тисячоліттям до н. е.

Найдавніші бронзові вироби знайдені в Південному Ірані та Давній Месопотамії і датовані 4 тисячоліттям до н. е. Наприкінці цього 4 тисячоліття бронза проникла до Малої Азії та Єгипту. 3 тисячоліття до н. е. вироби з бронзи вже були поширені в Україні, на всьому Півдні Європи та в Індії. 2 тисячоліття до н. е. бронзова металургія розповсюдилася рештою регіонів Європи та Китаєм. Тоді бронзу виготовляли на півдні Балканського півострова та на островах Егейського моря (див. Крито-Мікенська культура). В Африці та Південній Америці початок бронзової доби зафіксований пізніше — у 1 тисячолітті до н. е. У Месопотамії та Єгипті хронологічні рамки бронзової доби збігаються з часами утворення первинних цивілізацій.

Терени України часів ранньої та середньої бронзи належали до Циркумпонтійської металургійної провінції, а в період пізньої бронзи — до Євразійської та Європейської металургійних провінцій.

Класифікація та загальна характеристика

За хімічним складом мінералів, що переважають у рудах, розрізняють силікатні, кременисті, оксидні, сульфідні, карбонатні і змішані руди.

За рівнем якості виділяють руди:

  • природно багаті, у яких вміст корисних компонентів вищий за середньогалузевий. Така сировина може йти у плавку без попереднього збагачення (див. Збагачення корисних копалин);
  • бідні, у яких вміст корисних компонентів нижчий від середньогалузевого на даний час. Такі руди підлягають обов’язковому збагаченню.

За природою мінерального складу розрізняють руди мономінеральні, полімінеральні (агрегати цінних і супутніх мінералів) і комплексні (у складі яких є інші компоненти, вилучення яких економічно доцільне).

За характеристиками у виробничій діяльності використовують такі терміни: сира (видобута руда, яка підлягає збагаченню), збагачувана (легко- або важкозбагачувана), товарна (підготовлена до металургійної переробки), збагачена (або незбагачена), конвертерна, уламкова, крупна (великогрудкова), випалена, бінарна, чиста (незбіднена), відсортована, окиснена тощо.

Також розрізняють руди балансові і забалансові. Балансові — такі, що відповідають кондиціям, установленим для підрахунку балансових запасів корисних копалин у надрах Землі. Руди забалансові — ті, використання яких у даний час економічно недоцільне через недостатні запаси в родовищі корисної копалини, малу потужність покладу корисної копалини, низький вміст корисних компонентів тощо.

За наявності забалансової руди в контурі кар’єру доцільність її промислового використання визначається проектом. За аніоном металу розрізняють:

За катіоном металу виділяють:

  • руди чорних металів (Fe, Mn, Cr), інколи в цю групу включають також Ti, Ni, Co, W, Mo, V;
  • руди кольорових і легких металів (Cu, Pb, Zn, Sn, Al, Mg, Li, Be);
  • руди дорогоцінних металів (Au, Ag, Pt).

Особливості будови рудної маси, обумовлені орієнтуванням і просторовим співвідношенням різних мінеральних агрегатів, з яких складається руда, визначаються текстурою руд, а будова власне мінеральних агрегатів — їх структурою.

За структурою виділяють такі різновиди руд:

  • Бобова — залізна, манганова, алюмінієва руда (боксити), що має відповідну структуру (вкраплення, які за формою нагадують боби). Походження — осадове та елювіальне. Осадова руда утворює пласти, прошарки і лінзи, елювіальна накопичується у «кишенях». Найчастіше представлена бурим залізняком і утворюється на дні озер та боліт (відповідно руда озерна і руда болотна). Руда болотна — відклади бурого залізняка (лімоніту) на дні боліт у вигляді конкрецій, твердих кірок. Різновидом бобової руди є руда горохова.
  • Вкраплена (розсіяна) — складається переважно з пустої породи з украпленнями рудних матеріалів — зернистих або їх скупчень чи прожилок. Часто ореолом облягає крупні суцільні рудні тіла. Утворює також самостійні, іноді великі родовища; протиставляється руді суцільній.
  • Галмейна — вторинна цинкова, утворена переважно каламіном (геміморфітом) та смітсонітом; розповсюджена в зонах окиснення цинкових родовищ.
  • Дернова (також лугова) — пористі, пухкі, іноді зцементовані утворення лімоніту з неорганічними домішками.
  • Жовнова — рудні жовна; трапляється в осадових залізних (лімонітових), фосфоритових та ін. покладах.
  • Комплексна — складна руда декількох металів або ін. корисних компонентів, наприклад, мідно-нікелева, яка містить також кобальт, золото, срібло, платину, телур, селен тощо.
  • Кондиційна/некондиційна — та, що відподідає / не відповідає встановленим вимогам за вмістом корисних чи шкідливих компонентів, крупністю зерен або ін. показниками.
  • Окиснена — приповерхнева руда сульфідних родовищ; виникає як результат окиснення первинних руд.
  • Оолітова — руда, що складається з дрібних округлих конкрецій (оолітів); розповсюджений структурний тип залізних руд.
  • Природнолегована — латеритна залізна руда з більшим, ніж зазвичай, вмістом нікелю, кобальту, мангану, хрому та ін. металів, які додають чавуну та ін. продуктам, що виплавляються з такої руди, легованості.
  • Рядова (сира) — 1) звичайна руда, характерна для даного родовища; 2) та, яка надходить з гірничих виробок на збагачення.
  • Сажиста — багата мідна руда; являє собою тонкодисперсні пухкі маси чорного кольору, складені вторинними оксидами (тенорит) і сульфідами міді ковеліном і халькозином, які утворюються в зоні вторинного сульфідного збагачення.
  • Суцільна (масивна) — утворена виключно рудним матеріалом; протиставляється руді вкрапленій.

Практика видобування і переробки

Видобування руд здійснюють, як правило, підземним (шахтним) та відкритим (кар’єрним) способами. Інколи застосовують морські гірничі технології (наприклад, для видобування залізно-марганцевих конкрецій), а також свердловинні технології (наприклад, гідромеханічний спосіб для видобування руд похованих розсипів, підземне вилуговування).

Практично всі руди металів перед металургійною переробкою збагачують, застосовуючи сукупність методів відділення металів і мінералів один від одного за їх фізичними та/або хімічними властивостями. Хімічний склад компонентів руди при цьому, як правило, не змінюється. Одержані у процесі збагачення рудні концентрати піддають металургійній переробці.

Література

  1. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
  2. Гурський Д. С. Металічні корисні копалини // Металічні і неметалічні корисні копалини / Гурський Д. С., Єсипчук К. Ю., Калінін В. І. та ін. Київ : Центр Європи, 2006. Т. 1. 739 с.
  3. Сивий М. Географія мінеральних ресурсів України. Львів : Простір М, 2013. 683 с.
  4. Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва. Київ–Алчевськ : Вид. дім Києво-Могилянської академії, вид-тво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. 542 с.
  5. H.I. Haiko, V.S. Biletskyi. First metals discovery and development the sacral component phenomenon. // Theoretical and Practical Solutions of Mineral Resources Mining // A Balkema Book, London, 2015, р. 227–233.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Руда // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Руда (дата звернення: 25.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
19.07.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ