Лімоніт

Лімоні́т (від грец. λειμών — лука, пасовище) — природний мінеральний агрегат, сумішей оксидів та гідроксидів заліза.

Лімоніт
Синоніми	жовтильниця
Клас мінералу	оксиди
Колір	жовтуватий, червонувато-бурий, темно-бурий до чорного
Сингонія	ромбічна
Твердість	3, 75±2.
Блиск	матовий
Густина	3, 6 ± 0, 3 г/см³
Особливі характеристики	поширений

Головний складник бурих залізняків і болотних руд.

Застаріла українська назва вохристого лімоніту — жовтильниця.

Історична довідка

1813 назву мінералу дав геолог і мінералог Й. Ф. Гаусманн (1782–1859; тепер Німеччина). Назва пов’язана з тим, що лімоніт зазвичай знаходять у зволожених місцях.

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: FeO(OH)·nH₂O.

Домішки: гідроксиди і оксигідрати алюмінію та марганцю, кремнезем, глинисті мінерали.

Фізичні властивості

Сингонія ромбічна. Густина 3,6 ± 0,3 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса 3,75±2. Колір жовтуватий, червонувато-бурий, темно-бурий до чорного. Блиск матовий.

При нагріванні виділяє воду. Легко розчиняється в соляній кислоті.

Різновиди

Виокремлюють: лімоніт вохристий — порошкуватий різновид; лімоніт лепідокрокітовий — синонімічна назва.

Походження. Розташування родовищ

Походження гіпергенне (див. Гіпергенез). Складники лімоніту: гелеподібні прихованокристалічні різновиди гетиту, гідрогетиту, лепідокрокіту, гідрогематиту тощо. Мінерали лімонітового комплексу є природними барвниками і часто закладені в тонко подрібненій формі.

Найчастіше представлений у вигляді порошкуватих, пухких землистих агрегатів, плівок, примазок, жеодів, оолітів. Скупчення лімоніту біля поверхні землі внаслідок вивітрювання часто утворюють псевдоморфози по піриту, сидериту, рідше по гематиту; при цьому їхня первинна форма зазвичай збережена.

Поширений у залізорудних копальнях по всьому світу. Цінні зразки знайдено у Франції (Ельзас, регіон Гранд-Ест); на острові Ельба (Італія); в Іспанії (басейн р. Ріо-Тінто), Канаді, Венесуелі, Бразилії, Анголі, Конго.

Розвинений у зонах окиснення рудних родовищ, утвореннях типу залізних шапок на сидеритових родовищах Прибайкалля та Уральських гір (Росія), в латеритних корах вивітрювання.

Лімоніт в Україні

Найбільше з відомих родовищ розташоване на Керченському півострові. У ньому лімоніти представлені первинними неокисненими (так звана табачна руда) та вторинними (так звана бобова або оолітова руда) пластами. Знайдений також в осадових відкладах Криворізького залізорудного басейну.

Значення

Руда для отримання заліза. Порошкуватий, землистий лімоніт використовують у хімічній промисловості для виробництва фарб (вохра, умбра) та як формувальний матеріал. Завдяки унікальності відтінків і форми лімоніт застосовують в ювелірній промисловості. Збагачують (див. Збагачення корисних копалин) за комбінованими схемами з попереднім знешламленням сирої руди.

Література

Лазаренко Є. К., Винар О. М. Лімоніт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
Weiß St. Das große Lapis Mineralienverzeichnis: alle Mineralien von A — Z und ihre Eigenschaften. 6 aufl. München : Weise, 2014. 284 p.
Лімоніт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.