Каситерит

Каситерит
Синоніми	циняк
Клас мінералу	оксиди
Колір	темно-бурий, чорний, жовтий
Форма кристалів	призматична
Сингонія	тетрагональна
Твердість	6, 5–7, 25
Блиск	алмазний
Прозорість	непрозорий, прозорий
Густина	6, 8–7, 03 г/см³
Особливі характеристики	крихкий

Каситери́т (від давньогрецьк. κασσίτερος — олово), циняк — мінерал класу оксидів і гідроксидів, діоксид олова ланцюжкової будови.

Найважливіша олов’яна руда.

Мінерал видобувають із 6 тисячоліття до н. е.; є однією з перших руд, які використовує людство.

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: SnO₂.

Хімічний склад, %: Sn — 78,82; O — 21,18.

Домішки: Fe₂O₃, Ta₂O₅, Nb₂O₅, TiO₂. Зазвичай домішки — або тонкі вкрапленики супутніх мінералів, або катіони, ізоморфно включені у кристалічну ґратку. Це зокрема елементи з близьким йонним радіусом: вольфрам, залізо, індій, кадмій, літій, ніобій, стибій, тантал, титан, цирконій. Уміст і характер домішок залежать від складу супутніх мінералів. Домішки змінюють фізико-хімічні властивості каситериту, параметри його кристалічної ґратки, адсорбційні і флотаційні властивості.

Фізичні властивості

Сингонія тетрагональна.

Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 6,5–7,25.

Густина — 6,8–7,03 г/см³.

Кристали короткопризматичні, іноді довгопризматичні; часто утворює радіальноволокнисті, ґроноподібні агрегати й кірочки, конкреції та сфероліти.

Колір темно-бурий, чорний, жовтий. Риса бурувата. Блиск алмазний.

Немагнітний (за винятком чорних різновидів, багатих залізом); дуже крихкий.

Різновиди

Залежно від хімічного складу виокремлюють:

каситерит дерев'янистий (олово дерев'янисте);
каситерит залізний (містить містить Fe³⁺ у відношенні Fe: Sn = 1:6);
каситерит скандіїстий (містить до 0,2 % Sc₂O₃);
каситерит танталистий (містить до 8,78 % Та).

Походження. Розташування родовищ

Трапляється в пегматитах, пневматолітових, гідротермальних і кислих магматичних гірських породах та утворює розсипи (зокрема в річкових відкладах). Каситерити пов'язані з високотемпературними ґрейзеновими і гідротермальними родовищами в асоціації з альбітом, арсенопіритом, кварцом, мусковітом, піритом, топазом, турмаліном, флюоритом, цинвальдитом.

Історично значущі родовища було відкрито в Рудних горах, горах Фіхтель (земля Баварія, Німеччина) та графстві Корнуолл (Англія).

Найважливіші родовища, які розробляють у 21 ст., розташовані в Болівії (поблизу міст Льяльлагуа та Вілоко), Китаї (провінції Хунань та Юньнань), Індонезії, Малайзії, Перу.

В Україні каситерит присутній в Українському кристалічному щиті. У Коростенському плутоні представлений як акцесорний мінерал у гранітах.

Переробка

Основні методи збагачення — гравітаційні (див. Гравітаційне збагачення корисних копалин). Для доводки чорнових концентратів застосовують флотацію, флотогравітацію, магнітну, електричну, магнітогідродинамічну, пінну сепарацію, випалювання, вилуговування.

Виплавлення олова у середньовіччі

Цитата

Г. Агрикола називав каситерит «Чорними каменями».
Фрагменти тексту Г. Агриколи (De Re Metallica, книга ІХ) стосовно виплавки олова:
«Дрібні чорні та інші камені, з яких вилучають олово, плавлять в особливій печі, більш вузькій і високій, ніж звичайна піч, тому що для плавки цієї руди потрібен невеликий вогонь. ... Якщо олов'яну руду плавлять не в особливих печах, тобто широких, середніх і вузьких, то, щоб уникнути великих втрат, насамперед закидають у піч дрібну руду, потім середню, велику і, нарешті, не зовсім чисту. При цьому відповідним чином регулюється дуття міхів. Щоб кинуті в піч шматки руди не скочувалися з великих деревних вуглин на передній горн до того моменту, як з них виплавиться олово, плавильник використовує дрібне деревне вугілля. Спочатку він кладе в піч невелику кількість вугілля, змоченого водою, потім завантажує шматки руди й далі поперемінно повторює закладку порцій вугілля й руди. ....Коли дрова горять, розплавлене олово капає вниз і безперервно стікає в тигель, встановлений у ґрунті. Забруднене олово осідає на дні тигля, а чисте спливає догори. Потім майстер вичерпує те й інше. Спочатку він знімає чисте олово й, розливаючи його на тонкі мідні листи, готує прутки, що перетинаються на зразок ґрат. Потім витягує забруднене й робить з нього ковриги. Під час розливу він розрізняє чисте олово від забрудненого залежно від того, легко воно тече або з утрудненням.»
Цит. за: Агрікола Г. Про гірничу справу: в дванадцяти книгах (книги VIІ-ХІІ) / Перекл. і ред. В. Білецького, Г. Гайка. Львів : Новий Світ-2000, 2023. 343 с.

Цікаві факти

Й. В. фон Гете вивчав родовища каситериту в Богемії в рамках своїх мінералогічних досліджень, розробив власну модель генезису родовищ. Опис, наданий Гете, було надруковано у мінералогічному підручнику мінералога К. Ц. фон Леонарда (1779–1862; Німеччина) «Введення в мінералогію» («Propädeutik der Mineralogie», 1817).

Література

Dana J., Dana E. System of Mineralogy : in 3 vol. 7th ed. New York : Wiley, 1944–1946.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Strunz H., Nickel E. Strunz Mineralogical Tables. 9 aufl. Stuttgart : E. Schweizerbart'sche, 2001. S. 207.
Cassiterite // J. W. Anthony, R. A. Bideaux, K. W. Bladh, M. C. Nichols. Handbook of Mineralogy. Mineralogical Society of America, 2001. URL: https://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/cassiterite.pdf
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
Каситерит // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
L. N. Warr: IMA–CNMNC approved mineral symbols. // Mineralogical Magazine. Band 85, 2021. S. 291–320.
Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. Київ : Академперіодика, 2022. С. 167.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Каситерит // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Каситерит (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.12.2025