Флюорит

Флюорит з Волинського родовища камерних пегматитів

Флюорит
Клас мінералу	галогеніди природні
Колір	фіолетовий, зелений, рідше — блакитний, жовтий, рожевий, безбарвний
Форма кристалів	куб, октаедр
Сингонія	кубічна
Твердість	4
Блиск	скляний
Прозорість	просвічує або прозорий
Густина	3, 2 г/см³
Особливі характеристики	крихкий

Флюори́т (від лат. fluor — течія), шпат плавиковий, плавець, плавень — мінерал класу галогенідів, флуорид кальцію.

Назва пов’язана з легкоплавкістю мінералу та його здатністю при додаванні до руд металів знижувати температуру плавлення і межу текучості шихти.

Історична довідка

Був відомий у Давній Греції. Пліній Старший у «Природничій історії» описує його як дорогоцінний камінь з пурпуровими та білими плямами, вироби з якого цінували у Стародавньому Римі. Як «флюорес» 1529 уперше згаданий у працях Г. Агриколи. 1797 мінерал описав мінералог та інженер К. А. Напіон (1757–1814; Італія — Бразилія) і увів у обіг термін «флюорит».

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: CaF₂.

Хімічний склад, %: Ca — 51,2, F — 48,8.

Фізичні властивості

Сингонія кубічна. Спайність досконала по октаедру. Форма кристалів — куби або октаедри. Характерні двійники проростання. Зазвичай утворює щільні або зернисті маси, радіально-променисті агрегати.

Густина — 3,2 г/см^³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 4.

Колір: фіолетовий, зелений, рідше — блакитний, жовтий, рожевий; часто чергуються зелені і фіолетові смуги. Оптичний флюорит безбарвний. Блиск скляний. Просвічує або прозорий; темні різновиди просвічують, рідше — непрозорі. Крихкий.

Асоціації: апатит, барит, вольфраміт, доломіт, кальцит, каситерит, кварц, топаз, целестин, шеєліт, сульфіди свинцю, цинку та інших металів.

Акцесорний мінерал: у граніті, гранітних пегматитах, сієнітах, карбонатитах, лужних інтрузивах, навколо фумарол.

Різновиди

Залежно від хімічного складу виокремлюють відміни флюориту:

звичайний;
вонючий (різновид, просякнутий бітумами);
ітріїстий, ітрофлюорит (містить до 14 % YF₃, часто — також Ce);
оптичний (безбарвний та прозорий, використовують в оптичній промисловості);
радіїстий (радіоактивний різновид з м. Вільберфорса, Канада, містить Ra);
ратовкіт (щільний, прихованокристалічний або землистий флюорит осадового походження);
хлорофан або піросмарагд (при нагріванні флуоресціює зеленим кольором);
церіїстий, церофлюорит (збагачений рідкісними землями церієвої групи, містить до 15 % Y₂О₃ і 18,5 % Се₂О₃).

Походження. Розташування родовищ

Світові запаси оцінюють у понад 200 млн т (більше 9 000 родовищ). Промисловий видобуток флюориту ведуть з практично мономінеральних жил. Станом на початок 21 ст. основні країни-постачальники флюориту — Китай, Мексика, Південно-Африканська Республіка. Камені високої якості добувають в Англії, Марокко та Франції.

Основні родовища: Вьолсендорф, Лобенштейн (Німеччина); Парс (Італія), Конґсберґ (Норвегія), Івіґтут (Гренландія), Кондомське, Таштагольське (Алтайські гори, РФ), Бадамське (Казахстан). Знайдений у графстві Дербішир (Англія), на о. Ньюфаундленд (Канада), у штаті Іллінойс (США), поблизу смт Такоб (Таджикистан), м. Фалун (Швеція).

Флюорит в Україні

В Україні флюорит знайдено у Вінницькій області, Приазов'ї, на Донбасі. Бахтинське родовище флюориту на Вінниччині має запаси 25 млн т, вміст флюориту в руді — 28 %. Попутні компоненти — кварц і польові шпати.

Значення

Індустріальна сировина багатоцільового призначення. У 19 ст. у Великій Британії як декоративний камінь застосовували синювато-фіолетовий і зелений флюорит (Синій Джон, Зелений Джон). Оптичний флюорит у роки Другої світової війни був стратегічною сировиною, необхідною для виготовлення приладів нічного бачення.

Станом на початок 21 ст. головними споживачами флюоритів є хімічна і металургійна промисловості. Флюорит використовують в електролітичному виробництві алюмінію, електротехніці, медицині, радіотехніці та інших областях. У невеликій кількості застосовують у виробництві непрозорого матового скла та емалей. Чисті, прозорі кристали — оптична сировина. У хімічній промисловості використовують для добування фтору, плавикової кислоти, різних флуоровмісних продуктів: штучного кріоліту, флуориду натрію і флуориду алюмінію.

Додатково

У 1824 К. Ф. Х. Моос відкрив короткотривалу люмінесценцію, що виникає внаслідок опромінення речовини. 1852 Дж. Г. Стокс назвав явище флуоресценцією — від назви мінералу флюорит, у якого вона була вперше виявлена (за аналогією з опалесценцією опала).

Література

Stokes G. G. On the Change of Refrangibility of Light // Philosophical Transactions of the Royal Society of London. 1852. Vol. 142. P. 463–562; 1853. Vol. 143. P. 385–396.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Флюорит // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Strunz H., Nickel E. Strunz Mineralogical Tables. 9 aufl. Stuttgart : E. Schweizerbart'sche, 2001. 870 p.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
Флюорит // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.