Жеода

Жео́да (від грец. γεώδης — геоїд, подібний до Землі, землеподібний) — округле або овальне мінеральне утворення, що виникло внаслідок заповнення пустот в гірській породі мінеральною речовиною.

Жеода. Вигляд зсередини та ззовні

Зміст

1 Характеристика
2 Жеоди вулканічних порід
3 Жеоди осадових порід
4 Поширення. Застосування
5 Додатково
6 Література
7 Автор ВУЕ

Характеристика

Розміри жеоди в поперечнику — від кількох сантиметрів до десятків метрів; жеоди розміром до 1 см називають мигдалинами.

У жеоді мінеральна речовина відкладається від стінок до центру, а в разі ритмічності процесів надходження мінеральної речовини утворюються концентричні зональні шари (наприклад, в агатах) або друзові кірки, що нашаровуються одна на одну. Поверхня внутрішньої порожнини жеоди може бути утворена кристалами, ниркоподібною кіркою, сталактитоподібними натіканнями (див. Сталактити) й іншими мінеральними агрегатами.

Розрізняють кварцові (найбільш поширені), агатові, баритові, кальцитові, халцедонові, целестинові та інші жеоди.

Жеоди утворюються як у вулканічних, так і в осадових гірських породах.

Жеоди вулканічних порід

Утворюються при температурі від 800 до 1 200 °C під час потоку лави. Леткі компоненти розплавленої породи вивільняються і утворюють бульбашки газу, які у більш гарячому ядрі лави можуть з'єднуватися з великими порожнинами. Мігруючи на поверхню, бульбашки відносно швидко фіксуються в крайових частинах лавових потоків, які швидше охолоджуються, і залишаються маленькими, переважно круглими або лінзоподібної форми.

При подальшому охолодженні (приблизно до 400 °C) вулканічний газ конденсується в агресивні, частково водні (гідротермальні) розчини, які атакують і розкладають навколишню породу. Так створюються крихітні сполучні канали між бульбашками, а з компонентів розчину осаджуються перші мінеральні наповнювачі жеод. Подальші гідротермальні процеси, що підживлюються безперервними вулканічними та тектонічними процесами (див. Тектоніка) в надрах Землі, продовжують роботу із заповнення порожнини, поки не утворюються друзи з частковим мінеральним заповненням і порожниною всередині або повним мінеральним заповненням. Процес може тривати від кількох десятків до сотень мільйонів років.

Край охолодженого лавового потоку, який складається з жеод, відомий як мигдаликовий камінь. У поперечному перерізі лавовий потік складається з вільного від газу компактного ядра, яке з усіх боків вкрите шаром мигдаликового каменю.

Жеоди осадових порід

Жеоди можуть виникати в просторі осадової формації осадженням твердої фази з порової води та протічних вод навколо ядра осадження, яке зазвичай складається з органічних залишків. Осади викликані різницею значень водневого показника рН навколо ядра кристалізації, яке кам'яніє в процесі утворення жеод. Відкладення здебільшого концентричне і відображає зміну геологічних умов під час утворення порід. Жеоди часто можна спостерігати в осадовій зоні. У формуванні структури таких жеод також беруть участь карбонати природні, кварц, пірит, марказит.

Поширення. Застосування

Великі жеоди з аметистовими лініями є характерною рисою базальтів з трапів Парана-Етендека, знайдених у Бразилії, Уругваї та Намібії. Поширені у формаціях США (штати Індіана, Айова, Міссурі, Іллінойс, Кентуккі, Орегон, Юта), в Англії (графство Сомерсет). Одна з найбільших відомих жеод виявлена 1999 в Іспанії (долина Міна-Куїн у провінції Андалусія). Вона заповнена великими, ідеальними та прозорими кристалами гіпсу, має форму овалу розміром 1,8 х 8 м.

Застосовують у ювелірній справі, як колекційний матеріал і предмети декору. Унікальні зразки експонують у музеях.

Додатково

Див. також:

Література

W. D. Keller. The Common Rocks and Minerals of Missouri. University of Missouri Press, 1961. 78 p.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.