Берил

Волинський берил на поштовій марці, 2009

Берил синього кольору, жовтого та аквамарин

Берил
Клас мінералу	силікати
Колір	зелений, блакитний, жовтий, червоний, білий, золотистий, рожевий
Форма кристалів	гексагональні колони
Сингонія	гексагональна
Твердість	7, 5—8
Блиск	скляний
Прозорість	прозорий, напівпрозорий
Густина	2, 6—2, 9 г/см³

Бери́л (грец. βήρυλλος, можливо від Вelur — Белур, місто в Індії) — мінерал класу силікатів, найпоширеніший мінерал Берилію.

Історична довідка

Видобуток смарагду сорту берил відомий з 13 ст. до н. е.: його знали у Стародавньому Єгипті. Цей дорогоцінний камінь широко відомий і в доколумбовій Південній Америці. В українській науковій літературі вперше описаний в лекції «Про камені та геми» Феофана (Прокоповича), яку він читав у Києво-Могилянській академії (1705–1709).

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: Al₂Be₃[Si₆O₁₈].

Домішки: Na, Cs, Rb, Li, Fe²⁺, Fe³⁺, Mn, Mg, H₂O, He; метасилікат алюмінію і берилію кільцевої будови.

Хімічний склад: (%): Al₂О₃ — 19; BeO — 14; SiO₂ — 67.

Нечутливий до різних кислот, слабо розчинний лише у флуористому водні (HF). Водночас чутливий до лужних розчинів: розчиняється у розчинах гідроксиду натрію (NaOH) та гідроксиду калію (КОН).

Фізичні властивості

Температура плавлення: 1 650 °С.

Сингонія гексагональна; зазвичай утворює гексагональні колони, але може траплятися в інших формах.

Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 7,5—8. Густина — 2,6—2,9 г/см³. Колір зелений, блакитний, жовтий, червоний, білий, золотистий, рожевий. Блиск скляний. Прозорий, напівпрозорий

Асоціації: альбіт, мікроклін, біотит, мусковіт, лепідоліт, кварц, флуорит, топаз, різні турмаліни, а також рудні мінерали, такі як: сподумен, амблігоніт, каситерит, танталіт-(Mn), танталіт-(Fe), колумбіт-(Mn) і колумбіт-(Fe).

Різновиди

За хімічним складом виділяють такі відміни берилу:

літієвий — містить понад 1 % Li₂O;
натрієвий — містить понад 1 % Na₂O;
лужний — містить до 5 % (Na₂O, K₂O);
цезієвий (вороб'євіт) — містить до 3 % Cs₂O;
смарагд — берил, який містить до 3 % Cr₂O₃;
берил скандієвий — бацит.

За кольором та ювелірними особливостями:

берил Барбари — берил з провінції Трансвааль (місцевість Барбара, ПАР); благородний — дорогоцінний берил без включень і дефектів; блакитний — аквамарин;
золотистий — геліодор;
рожевий — різновид берилу рожево-червоного кольору; вороб'євіт/ростерит — безбарвний або блідо-рожевий берил, представлений короткостовпчастими або таблитчастими кристалами, які містять натрій та літій або цезій.

Деякі різновиди берилу — дорогоцінні камені.

Берил «Апостоли Петро і Павло» з Волинського родовища камерних пегматитів

Походження. Розташування родовищ

Трапляється у гранітних пегматитах, грейзенах і гідротермально-пневматолітових жилах, зв’язаний з кислими виверженими гірськими породами. Берил з пегматитів представлений головним чином натрієвими, натрієво-літієвими, літієво-цезієвими різновидами.

Найменша кількість домішок характерна для берилу з кварцових жил, кварц- і флюорит-мусковітових грейзенів.

Поклади берилу присутні в багатьох країнах світу. Найбільші родовища знаходяться в Бразилії та Аргентині, а також в Африці, Індії, Казахстані, Росії (Республіка Бурятія, Сибір) та ін. На них станом на початок 21 ст. припадає приблизно 40 % світового видобутку берилу. Розвідані запаси становлять приблизно 400 тис. т.

Найбільші пегматитові родовища берилу: Бернік-Лейк (Канада), Блек-Гіллс (США), Мінас-Жерайс, Боа-Вісту (Бразилія).

Крім того, відомі родовища: Коскезуз і Музо (Колумбія); Анцірабе (о. Мадагаскар), Шпіцкоппе (Намібія), Івеланд (Норвегія), Хабахтал (Австрія), Гілгіт (Пакистан), Малишево і Мурзінка (Урал, РФ), Адун-Хілон (Сибір, РФ), а також Кейнстоун (штат Південна Дакота) та Пала (штат Каліфорнія) у США.

Найбільші знайдені кристали: у штаті Мен (США) було знайдено кристали берилу 6 м завдовжки, кристали вагою до 177 т — в родовищі Альто-Лігонья (провінція Замбезія, Мозамбік).

В Україні берил трапляється у гранітних пегматитах на північному заході Українського кристалічного щита і у Приазов'ї.

Переробка

Дрібно- і тонковкраплені берилової руди збагачують флотацією за кислотною або лужною схемою. Найбільше розповсюдження отримали лужні схеми: подрібнену і знешламлену руду обробляють лугом, контрактують при підігріві до 80 °С з жирно-кислотним збирачем із наступною флотацією берилу.

Значення

Гарно забарвлені берили й різновиди берилу — популярні самоцвіти; їх використовують в ювелірній справі. З берилу виготовляють також різні дрібні вироби, печатки, різьблені прикраси. Непрозорий камінь («звичайний берил») є рудним мінералом і слугує джерелом для отримання оксиду берилію.

Література

Лазаренко Є. К., Винар О. М. Берил // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Korbel P., Novák M., Horwath W. Mineralien Enzyklopädie. Eggolsheim : Nebel, 2002. 296 p.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1. 444 с.