Берил

Волинський берил на поштовій марці, 2009
Берил синього кольору, жовтого та аквамарин

Берил

Синоніми метасилікат алюмінію і берилію кільцевої будови
Колір зелений, блакитний, жовтий, червоний, білий, золотистий, рожевий
Форма кристалів гексагональні колони
Сингонія гексагональна
Твердість 7, 5—8
Блиск скляний
Прозорість прозорий, напівпрозорий
Питома вага 2, 6—2, 9

Бери́л (грец. βήρυλλος, можливо від Вelur — Белур, місто в Індії) — мінерал класу силікатів, найпоширеніший мінерал берилію.

Історична довідка

Видобуток смарагду сорту берил відомий з 13 ст. до н. е.: його знали у Стародавньому Єгипті. Цей дорогоцінний камінь широко відомий і в доколумбовій Південній Америці. В українській науковій літературі вперше описаний в лекції «Про камені та геми» Феофана (Прокоповича), яку він читав у Києво-Могилянській академії (1705–1709).

Фізико-хімічні характеристики

Хімічна формула: Al2Be3[Si6O18]. Домішки: Na, Cs, Rb, Li, Fe2+, Fe3+, Mn, Mg, H2O, He; метасилікат алюмінію і берилію кільцевої будови.

Містить (у %): Al2О3 — 19; BeO — 14; SiO2 — 67.

Температура плавлення: 1650 °С.

Нечутливий до різних кислот, і дуже слабо розчинний лише у флуористому водні (HF). Водночас чутливий до лужних розчинів: розчиняється у розчинах гідроксиду натрію (NaOH) та гідроксиду калію (КОН).

Належить до гексагональної кристалічної системи; зазвичай утворює гексагональні колони, але може зустрічатися також і в інших формах.

Зустрічається у гранітних пегматитах, грейзенах і гідротермально-пневматолітових жилах, зв’язаний з кислими виверженими гірськими породами. Берил з пегматитів представлений головним чином натрієвими, натрієво-літієвими, літієво-цезієвими різновидами.

Найменша кількість домішок характерна для берилу з кварцових жил, кварц- і флюорит-мусковітових грейзенів.

До супутніх мінералів берилу належать: альбіт, мікроклін, біотит, мусковіт, лепідоліт, кварц, флуорит, топаз, різні турмаліни, а також рудні мінерали, такі як: сподумен, амблігоніт, каситерит, танталіт-(Mn), танталіт-(Fe), колумбіт-(Mn) і колумбіт-(Fe).

Різновиди

За хімічним складом виділяють такі відміни берилу: літієвий — містить понад 1 % Li2O; натрієвий — містить понад 1 % Na2O; лужний — містить до 5 % (Na2O, K2O); цезієвий (вороб'євіт) — містить до 3 % Cs2O; смарагд — берил, який містить до 3 % Cr2O3; берил скандієвий — бацит. За кольором та ювелірними особливостями: берил Барбари — берил з провінції Трансвааль (місцевість Барбара, ПАР); благородний — дорогоцінний берил без включень і дефектів; блакитний — аквамарин; золотистий — геліодор; рожевий — різновид берилу рожево-червоного кольору; вороб'євіт/ростерит — безбарвний або блідо-рожевий берил, представлений короткостовпчастими або таблитчастими кристалами, які містять натрій та літій або цезій. Деякі різновиди берилу — дорогоцінні камені.

Поширення

Поклади берилу присутні в багатьох країнах світу. Найбільші родовища знаходяться в Бразилії та Аргентині, а також в Африці, Індії, Казахстані, Росії (Республіка Бурятія, Сибір) та ін. На них станом на початок 21 ст. припадає приблизно 40 % світового видобутку берилу. Розвідані запаси становлять приблизно 400 тис. т.

Найбільші пегматитові родовища берилу: Бернік-Лейк (Канада), Блек-Гіллс (США), Мінас-Жерайс, Боа-Вісту (Бразилія).

Крім того, відомі родовища: Коскезуз і Музо (Колумбія); Анцірабе (о. Мадагаскар), Шпіцкоппе (Намібія), Івеланд (Норвегія), Хабахтал (Австрія), Гілгіт (Пакистан), Малишево і Мурзінка (Урал, РФ), Адун-Хілон (Сибір, РФ), а також Кейнстоун (штат Південна Дакота) та Пала (штат Каліфорнія) у США.

В Україні берил зустрічається у гранітних пегматитах на північному заході Українського кристалічного щита та у Приазов'ї.

Найбільші знайдені кристали: у штаті Мен (США) було знайдено кристали берилу 6 м завдовжки, кристали вагою до 177 т — в родовищі Альто-Лігонья (провінція Замбезія, Мозамбік).

Переробка

Дрібно- і тонковкраплені руди берилу збагачуються флотацією за кислотною або лужною схемою. Найбільше розповсюдження отримали лужні схеми: подрібнена і знешламлена руда обробляється лугом, контрактується при підігріві до 80 °С з жирно-кислотним збирачем із наступною флотацією берилу.

Використання

Красиво забарвлені берили й різновиди берилу — популярні самоцвіти, використовуються як дорогоцінні камені в ювелірній справі. Хороші екземпляри берилу високо цінуються і прикрашають колекції та музейні зібрання. З берилу виготовляють також різні дрібні вироби, печатки, різьблені прикраси. Непрозорий камінь («звичайний берил») є рудним мінералом і слугує джерелом для отримання оксиду берилію.

Див. також

Література

  1. Лазаренко Є. К., Винар О. М. Берил // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
  2. Korbel P., Novák M., Horwath W. Mineralien Enzyklopädie. Eggolsheim : Nebel, 2002. 296 p.
  3. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
  4. Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1. 444 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Берил // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Берил (дата звернення: 19.06.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
23.09.2020

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності