Проєктування архітектурне
Проєктува́ння архітекту́рне (від лат. projectus — кинутий уперед) — розроблення проєкту (науково-проєктної, проєктно-кошторисної документації) як вид архітектурної діяльності, спрямованої на створення, зміну матеріально-просторового середовища життєдіяльності людини, зокрема й окремих його складників — будинків, споруд, комплексів їх, населених пунктів, їхніх частин тощо.
Архітектурне проєктування відрізняється від від проєктної діяльності в інших сферах суспільної практики, таких як машинобудівне проєктування, проєктування інженерних мереж, проєктування в галузі інформаційних технологій, соціальних комунікацій тощо.
Зміст
Історична довідка
У стародавні часи проєктування виконували майстри-будівничі на підставі наявних зразків та емпіричних знань і будівничого досвіду, які передавали від старшого покоління до молодшого. При цьому застосовували математичні розрахунки та схематичні зображення, створені на різних доступних носіях (папірусі, глиняних табличках, іноді просто на землі). Проєктування з розробленням креслеників відоме в Європі з епохи готики, а наближене до сучасного розуміння, зокрема з виготовленням макетів запроєктованих будівель і споруд, — від доби Відродження.
В Україні у давнину майстри, як правило, не надавали замовникам креслеників чи моделей, макетів майбутніх будівель (хоча у фольклорі є поодинокі згадки й про макети унікальних споруд). Працювали за зразками уже збудованих об'єктів архітектури. У ранньомодерну добу стосунки між замовником й артіллю майстрів обумовлювали писаним контрактом, у якому задавали основні характеристики майбутнього об’єкта: його архітектурний тип, розміри, форми, декор, терміни виконання і вартість будівельних робіт. У процесі будівництва словесний опис споруди втілювали в матеріальну форму одночасно з деталізацією проєктного задуму (тобто проєктування тривало й під час будівництва). Проєктування за взірцем у 17–18 ст. було архаїчним середньовічним методом, але воно забезпечувало належне взаєморозуміння між замовником і виконавцем робіт, а також органічне успадкування попередніх архітектурних традицій. Нерідко під час проєктування майстрові вказували кілька різних зразків, на підставі яких він мав скомпонувати свій витвір. Цей метод проєктування був не копіюванням, а комбінаторикою, оскільки жоден взірець не копіювали достеменно. Майстрові належало його змінити — загальну композицію, розміри, окремі форми, пропорції, деталі, а також нерідко — поєднати елементи різних взірців. Успіх цієї, найбільш творчої частини проєктування, залежав від знань, фахової майстерності, мистецького таланту проєктувальника. При такій традиційній організації проєктно-будівельного процесу архітектурне формоутворення було невіддільним від будівельного процесу.
Характеристика
Архітектурне проєктування є неодмінним складником розроблення та оформлення комплекту технічної документації, за яким виконують будівництво. Проєктування є творчим процесом генерації, формування і фіксації архітектурного задуму як ідеальної моделі нових форми і стану штучного середовища та об’єктів, які його утворюють. Це перший етап проєктно-будівельного процесу створення нових просторових форм або зміни наявних. Проєктування також спрямоване на зміну або створення нових форм поведінки людських спільнот. У системі архітектурної діяльності проєктування є найважливішим етапом, на якому будівництву задають соціальну мету, програму і спосіб зміни матеріального світу. Як творчий процес проєктування є суто індивідуальним, оскільки архітектурний задум виникає у свідомості однієї людини. Разом з тим сучасне проєктування є колективною розумовою діяльністю, оскільки у ньому поєднано фахові знання, навички, працю широкого кола спеціалістів — архітекторів, конструкторів, технологів, дизайнерів, інженерів різних напрямів (гідротехніків, електриків, сантехніків тощо). Проєктуванням займаються у спеціалізованих або комплексних проєктних організаціях, проєктних майстернях, бюро, а також тимчасові творчі колективи, групи спеціалістів за наявності у них відповідних кваліфікаційних сертифікатів. Від кінця 20 ст. у проєктуванні активно використовують інформаційні технології та відповідні технічні засоби.
Проєктуванню передує виконання передпроєктних робіт для визначення принципових містобудівних та об’ємно-просторових рішень. Проєктування виконують на підставі завдання на проєктування, яке визначає вимоги щодо розпланувальних, архітектурних, інженерних і технологічних вирішень об’єкта проєктування, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва. Завдання на проєктування складають замовник та проєктувальник на підставі вихідної дозвільної документації, яку надають відповідні служби органів місцевого самоврядування.
Види архітектурного проєктування
Розрізняють такі види архітектурного проєктування: варіантне, експериментальне, індивідуальне, конкурсне, концептуальне, серійне, типове. Вони мають багато спільного, як, наприклад, варіантне і конкурсне, індивідуальне і експериментальне, конкурсне і концептуальне, типове і серійне. Можуть передувати одне одному як окремі стадії проєктування: варіантне — індивідуальному, серійному та експериментальному; конкурсне — індивідуальному, типовому і серійному; концептуальне — будь-якому іншому, типове — серійному.
В а р і а н т н е передбачає розроблення за одним завданням декількох проєктів як різних варіантів вирішення. Це може стати передпроєктною стадією індивідуального або типового проєктування, що підвищує якість проєктування. Доцільно розробляти до 10 варіантів, оскільки більша кількість їх на якість проєктних рішень не впливає. Таке проєктування може бути різновидом типового проєктування, коли замість одного типового проєкту розробляють призначений для багаторазового застосування проєкт з декількома варіантами об’ємно-просторової композиції, колірного і декоративного вирішення. Це дозволяє у разі застосування типових проєктів точніше враховувати місцеві умови й урізноманітнити вигляд забудови.
Е к с п е р и м е н т а л ь н е виконують у межах індивідуального для перевірки нових архітектурно-планувальних, конструктивних, технологічних та інших вирішень для наступного впровадження їх. В одних випадках для такої перевірки досить оцінки експериментального проєкту, в інших — необхідно здійснити будівництво, після якого організовують тривале спостереження за об’єктом у процесі експлуатації його.
І н д и в і д у а л ь н е означає розроблення проєкту конкретного об’єкта (будинку, споруди тощо) як одиничного, унікального. Це найтрадиційніше проєктування, результат якого призначено для одноразового застосування. За умов масового будівництва стосується, зазвичай, будівництва унікальних будинків і споруд, а також об’єктів містобудування.
К о н к у р с н е передбачає розроблення за одним завданням для одного об’єкта декількох проєктів і вибір оптимального на основі їхнього зіставлення (див. Архітектурний конкурс).
К о н ц е п т у а л ь н е (пошукове) призначено для пошуку й оцінки інновацій у сферах архітектури та містобудування. Концептуальний проєкт не призначено для здійснення, тому він складається з обмеженого обсягу проєктних матеріалів, необхідного тільки для ілюстрації принципового рішення. За результатами оцінки проєкту ідею чи концепцію, які містяться у ньому, або приймають для подальшого розроблення, або відкидають. Таке проєктування пов’язане з паперовою архітектурою.
С е р і й н е є різновидом типового проєктування і передбачає розроблення серії типових проєктів певного об’єкта (житловий будинок, школа, дитячий садок, поліклініка тощо), об’єднаних уніфікованим підходом, архітектурно-планувальними та конструкційними вирішеннями. При цьому вони відрізняються будь-якими іншими характеристиками (місткістю, містобудівними, композиційними та іншими параметрами). Це сприяє уніфікації конструкцій, індустріалізації будівництва, спрощенню організації роботи підприємств будівельної індустрії, єдності й цілісності забудови.
Т и п о в е означає розроблення проєктів, призначених для багаторазового використання у масовому будівництві. Воно дозволяє значно скоротити загальну вартість і терміни розроблення проєктної документації. Щодо якості типових проєктів є особливо жорсткі вимоги, оскільки функціональні та економічні недоліки їх, у разі наявності та при багаторазовому використанні, завдають значної шкоди й призводять до великих втрат. Типові проєкти призначено для певної території (зони, підзони) і їх розробляють з урахуванням зональних природно-кліматичних, ґрунтових, сейсмічних та інших особливостей. Поширення типового проєктування наприкінці 1950-х дозволило перейти на індустріальні методи масового житлового будівництва і поклало початок заводському домобудуванню.
Стадійність проєктування
Стадійність проєктування визначено Державними будівельними нормами України:
- техніко-економічне обґрунтування (ТЕО);
- техніко-економічний розрахунок (ТЕР);
- ескізний проєкт (ЕП);
- проєкт (П);
- робочий проєкт (РП);
- робоча документація (Р).
Проєктування нескладних об’єктів здійснюють у дві стадії — ескізний проєкт і робоча документація. Для складних об’єктів і об’єктів великої архітектурної значущості виконують усі стадії проєктування.
Джерело
- Державні будівельні норми України. Склад та зміст проектної документації на будівництво. ДБН А.2.2-3-2014. Київ : Мінрегіон України, 2014. 36 с.
Література
- Мардер А., Дахно В. Проектування архітектурне // Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 234–236.
- Безродний П. Архітектурні терміни: Короткий російсько-український тлумачний словник. 2-ге вид., випр. та допов. Київ : Вища школа, 2008. С. 175.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Проєктування архітектурне // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Проєктування архітектурне (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.05.2026
