Переяславська фортеця
Перея́славська форте́ця — комплекс оборонних споруд, пам'ятка археології і архітектури національного значення, м. Переяслав Бориспільського району Київської області, Україна.
Зміст
Розташування і складники
Міститься в історичному центрі міста на рівному плато між річками Трубіж і Альта, які зливаються біля фортеці, обмежуючи її територію з двох боків. Фортеця у плані має форму неправильного трикутника. За структурою дводільна. Складається з територій замку (колишній дитинець часів Давньої Русі) й значно більшого міста (колишнього Окольного города часів Давньої Русі). Частково збережено оборонні вали й рови земляних укріплень давньоруських дитинця, Окольного города, а також фортеці кінця 16–18 ст.
Історична довідка
Після перенесення міста князем Володимиром Святославичем у 993 на мис між річками Альтою і Трубежем на початку 11 ст. споруджено дерев’яно-земляні укріплення дитинця й Окольного города. Цю дводільну структуру укріплень покладено в основу Переяславської фортеці, спорудженої 1585 князем К.-В. Острозьким, згодом реконструйованої у 18 ст. Переяславський замок здобули й утримували 1591–1593 повстанці під проводом К. Косинського.
Тут протягом 1594–1595 був осередок повстання С. Наливайка. Переяслав упродовж 17 ст. був головним козацьким містом на Лівобережній Україні й від 1648 став центром Переяславського полку, органи управління якого й склади припасів та амуніції містилися у фортеці. Переяслав 1709 мав старовинну дерев'яну огорожу з баштами. 1709 розпочато спорудження цитаделі на місці колишнього княжого дитинця. Її оточував земляний вал неправильного семикутного обрису в плані з малими бастіонами й люнетами на кутах. Будівельні роботи виконували полонені після Полтавської битви 1709 шведи. Під час військово-адміністративної реформи 1717–1720, проведеної в Російській імперії Петром І, Переяслав зарахували до чотирьох найважливіших державних фортець на теренах України. Зберігся детальний опис укріплень 1718, коли постала проблема реконструкції укріплень, у яких, як зазначено у тогочасному описі, «усе обвалилося». Про стан укріплень через 10 років свідчить план Переяславської фортеці 1727 З. Зибіна (кінець 17 — перша половина 18 ст.; тепер РФ). На ньому показано тільки план і профіль оборонної огорожі замку — земляний вал з бруствером, валгангом і апарелями, з великими бастіонами і равеліном з напільного боку. Тож Переяславська фортеця набула основні елементи нової (на той час) європейської системи фортифікації. Складений під час реконструкції укріплень 1739 «План Переяславської фортеці» зафіксував головну фортецю (колишній замок), що на той час мала широкий рів, бастіони, земляний вал без дерев'яних стін. Рів був тільки з напільного боку й йшов від р. Альти до р. Трубежа.
Переяславська фортеця востаннє зазнала реконструкції після 1740 за проєктом фортифікатора Д. Дебоскета (1703; тепер Німеччина — 1785; тепер Естонія), перетворившись на суто земляне укріплення бастіонного типу. 1794 фортецю скасовано як військово-інженерний об'єкт і на початку 19 ст. її земляні вали частково знесено при переплануванні міста.
Характеристика
В епоху Давньої Русі переяславський дитинець займав підвищений кінець мису при впадінні р. Альти у р. Трубіж. Окольне місто площею 80 га прилягає до дитинця з півночі. Цю структуру укріплень збережено і простежено археологічними дослідженнями. Трикутний у плані дитинець площею 10 га мав довжину з півночі на південь близько 400 м. Його оточували земляні вали заввишки 17–18 м і завширшки 18 м. В основі валу були городні — дубові зруби, заповнені землею. Ззовні їх обкладено сирцевою цеглою та дерном. На валу стояли дерев’яні стіни. З боку рівнинного плато дитинець від Окольного города відділяв рів. Окольне місто має периметр оборонної огорожі близько 3 км. Вона пролягала від сучасної вулиці Ярової вздовж вулиць Магдебурзького Права, Великої Підвальної до р. Альти, далі берегом річки — до валів дитинця. Добре збережено близько 1 500 м земляних валів. Їхня конструкція така ж, як і валів дитинця. У валах північно-західної частини виявлено мурування із цегли-сирцю, а в інших місцях у товщі валів простежено залишки дерев'яних конструкцій. Перед північною ділянкою валу окольного міста, найбільш загроженою у разі ворожого нападу, був рів шириною 10–12 м і глибиною до 8 м, що заповнювався водою із р. Трубежа, яка стікала у р. Альту.
Ця лінія укріплень мала три брами: Князівську (в районі сучасної площі Переяславської Ради); Єпископську (поблизу Михайлівської церкви); Ковальську (над р. Трубежем). Залишки мурованої Єпископської брами, спорудженої 1089, виявлено 1955 і досліджено 1960 (Ю. Асєєв, М. Сікорський). Це були дві рівнобіжні стіни впоперек валу, муровані з каменю й цегли, збережені на висоту до 2 м. Проїзд мав ширину 4 м й кам’яне замощення. На стіни спиралися арки, що перекривали проїзд і слугували основою для склепінь і невеличкої надбрамної церкви Святого Федора Стратилата. В інтер’єрі її прикрашали фрески й мозаїки. Іншим складником комплексу цієї брами була прямокутна в плані башта розмірами в плані 6,2×4,4 м з двомаршевими сходами, що вели до церкви. До башти прилягав кам’яний мур.
Протягом 17–18 ст. місто розвивалося в межах старожитнього Переяслава, від якого успадкувало локацію і структуру укріплень, що отримали нові найменування: Замок або Верхнє місто — на території княжого дитинця; уфортифіковане середмістя, або Нижнє місто — на теренах колишнього Окольного города. Річки біля фортеці були перегачені греблями, завдяки чому утворився великий став, який посилював неприступність фортеці. Укріплення й на цьому етапі були традиційними для Лівобережної України і складалися з високих земляних валів і дерев’яних стін з трьома надбрамними баштами з мостами перед ними. Дві з них виходили до ставу, а одна — у напільний бік, де був широкий, наповнений водою рів.
Значення
Переяслав упродовж 11–13 ст. був найнебезпечнішим містом Давньої Русі, головною твердинею проти нападів степових кочівників. Тому оборонні укріплення міста мали стратегічне значення і стали основою фортеці ранньомодерного часу. Збережені ділянки земляних валів і ровів добре простежуються на місцевості і є від 1963 пам′яткою архітектури та містобудування республіканського (тепер національного) значення з охоронним № 913.
Цитата
Згадка про Переяславський дитинець (замчище) є у поезії Т. Шевченка. 18.08.1859 у м. Переяславі він записав свої враження від тогочасного стану замчища:
«Якби то ти, Богдане п’яний,
Тепер на Переяслав глянув!
Та на замчище подививсь!
Упився б! Здорово упивсь!
І препрославлений козачий
Розумний батьку!.. і в смердячій
Жидівській хаті б похмеливсь
Або в калюжі утопивсь,
В багні свинячім.»(Цит. за: Шевченко Т. Кобзар. Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1963. С. 623.)
Література
- Вечерський В. Плани міст Лівобережної України XVII–XVIII ст. як джерела вивчення містобудівного розвитку // Архітектурна спадщина України. Вип. 3. Част. 1. Київ : Українознавство, 1996. С. 105–121.
- Вечерський В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2002. С. 106.
- Тетеря Д. Матеріали до історії Переяслава кінця XVI–XVIII ст. // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні: збірка наукових статей. Вип. 12. Київ : ХІК, Часи козацькі, 2003. С. 48–54.
- Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С, 2005. С. 19–22.
- Набок Л. Історія містобудівництва Переяслава: XVII–ХХ ст. // Праці Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень. Вип. 3. Київ : Фенікс, 2007. С. 115–137.
- Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ : [б. в.], 2011. С. 77–84.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Переяславська фортеця // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Переяславська фортеця (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.04.2025
