Валганг

Валганг головного валу Госпітального укріплення Київської фортеці

Валга́нг (нім. walgang, від wal — вал і gang — прохід) — горішня частина оборонного валу у вигляді горизонтальної тераси, зовні захищеної бруствером.

Валганг з’єднував платформи фортечних бастіонів і призначався для розміщення і пересування гармат уздовж валу. При цьому гармати стріляли поверх бруствера. Для підняття гармат на валганг влаштовували апарелі.

Валганги з’явилися у середньовіччі, коли з розвитком артилерії фортечні й замкові мури зсередини почали посилювати земляними насипами зі встановленими гарматами. З 16 ст. валганги застосовували в італійській, голландській, французькій системах фортифікації; на території України — у 16–19 ст. (Золочівський замок, Київська фортеця).

Валганг часто складався з двох частин — артилерійського валгангу, на якому стояли гармати, і валгангу сполучення — у тильній пониженій частині. Артилерійський валганг для захисту від ворожого обстрілу мав бути на 2,4 м нижчим від вершечка бруствера, 6–7 м завширшки. Валганг сполучення, призначений для переміщення фортечної залоги, зброї та набоїв, мав бути нижчим від бруствера на 4,3 м за ширини 3–4 м.

У другій половині 19 — на початку 20 ст. у фортецях влаштовували тільки валганги сполучення.

Література

1. Шперк В. Фортификационный словарь. Москва : Военно-инженерная Краснознаменная академия Красной Армии им. В. В. Куйбышева, 1946. С. 8.
2. Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 56.
3. Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 138.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Валганг // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Валганг (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.04.2021