Люнет

Люнет. Склепіння з люнетами, які позначено жовтим кольором

Люнети як елементи фортифікації: план Печерської цитаделі Київської фортеці, на якому люнети позначено жовтим кольором

Люне́т (фр. lunette — зменшувальне від Lune — Місяць, з лат. luna — Місяць) — багатозначний термін.

1) Горішня частина стіни у вигляді обмеженого угорі дугою сегмента під розпалубкою склепіння. Зазвичай люнети влаштовували над вікнами, дверима. Глухі люнети (без віконних або дверних прорізів) часто прикрашали розписом і скульптурою.

2) Невеликий арковий проріз у стіні чи склепінні, обмежений знизу горизонтальною перемичкою (балкою, карнизом, антаблементом).

3) Велике напівкругле вікно, розташоване над прямокутним віконним чи дверним прорізом.

4) У фортифікації — укріплення з незамкненим периметром, розміщене з зовнішнього боку фортеці перед бастіоном. Прикриває бастіонний кут і слугує для спостереження за супротивником. Має два фаси і два фланки, відкрите з тилу, з боку горжі. Цим відрізняється від редута, що має замкнений периметр. Оборонна огорожа складалася із земляного валу (див. Вал оборонний), іноді укріпленого кам’яним муруванням, та рову.

Люнети вперше застосував у другій половині 17 ст. Головний маршал Франції А. де Тюренн (1611–1675; Франція) у франко-іспанській війні 1635–1659. Наприкінці 18 — на початку 19 ст. люнети стали будувати у фортецях попереду гласису. 1799 збудовано люнети перед бастіонами Печерської (Київської) цитаделі Київської фортеці.

5) Пристрій у металорізальних верстатах для додаткового підтримування під час обробки довгих і тонких заготовок.

6) Зорова труба, телескоп.

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 152.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 259.