Мальтійський орден
Мальті́йський о́рден, Суверенний військовий Мальтійський Орден (повна назва з 1936 — Єрусалимський, Родоський і Мальтійський суверенний військовий Орден госпітальєрів святого Йоана; італ. Sovrano Militare Ordine Ospedaliero di San Giovanni di Gerusalemme di Rodi e di Malta; лат. Supremus Militaris Ordo Hospitalarius Sancti Ioannis Hierosolymitani Rhodiensis et Melitensis; неофіційні назви — йоаніти, госпітальєри, Родоські лицарі, Мальтійські лицарі) — найдавніший з католицьких духовно-лицарських орденів (діє з кін. 11 ст.), що набув статусу суверенного суб’єкта міжнародних і дипломатичних відносин.
Зміст
Історична довідка
Початки ордену пов’язують із благочинною акцією, коли «брат Жерар» і купці із Амальфійської морської республіки (тепер Італія) збудували (1070) на землі бенедиктинського монастиря в м. Єрусалимі лікарню, а пізніше, неподалік від церкви Гроба Господнього, монастир і притулок для хворих і пілігримів. Монастир було названо на честь Св. Йоана Александрійського (Йоан Милосердний, Іван V Александрійський — патріарх Александрійської церкви у 606‒616), звідси й назва ордену. Доказом на те, що орден виріс із релігійно-доброчинної корпорації, є рання печатка, на якій зображено хворого на ложі зі світильником і хрестом.
Згідно з переказом, за дорученням володаря Єрусалимського королівства брати милосердя надавали допомогу пораненим хрестоносцям. Орден поповнився у 1090-х лицарями — учасниками хрестового походу, які склали чернечі обітниці цноти, бідності й послуху. Став осередком розвитку як передової для тих часів медицини, так і військового мистецтва (місіонерської діяльності не вів). Усі йоаніти незалежно від роду занять були вихідцями зі шляхетних родин, носили однакове вбрання з білим хрестом на лівому плечі.
Папа Пасхалій II своєю буллою (1113) затвердив статут ордену, надав право ченцям-лицарям самим обирати голову — Великого магістра, увів пряме підпорядкування юрисдикції Римської курії, звільнив від податків, підлеглості світському та церковному (парафіяльному, єпископському) суду тощо. Остаточно структура і статут ордену сформувалися 1150 за Великого магістра Раймона дю Пюї (1083 — бл. 1158). Орден мав відділення у Франції, Іспанії, Італії, Сирії, Візантійській імперії. У 2-й пол. 12 ст. здобув королівські права щодо мешканців низки міст і територій. Ставши на допомогу Єрусалимському королівству у боротьбі з арабами-мусульманами, госпітальєри поступово заволоділи ключовими позиціями на християнському Сході. Мали потужні фортеці та укріплені замки від м. Едеси до Синайського півострова, зокрема, в містах Акрі (тепер м. Акко, Ізраїль), Сідоні (тепер м Сайда, Ліван), Антіохії, Тріполі тощо.
Після втрати володінь у Палестині місцем осідку йоанітів тимчасово став о. Кіпр (до 1306‒1310), а від поч. 14 ст. — о. Родос, де орден панував понад 200 років (звідси — Родоські лицарі). Створена система фортець і оборонних укріплень стримувала тюркське нашестя на землі Європи та в Середземномор'я. У родоський період виняткового розвитку набула морська справа, збудовано флот, уведено посаду адмірала [шестипалубний бойовий корабель йоанітів «Свята Анна» відомий у військовій історії як перший європейський «панцирний» (обшитий свинцевими пластинами) вітрильник]. Під контролем ордену перебувало 656 командорств (земельних володінь) у Європі.
Після завоювання о. Родосу турками (1523) лицарів узяв під покровительство імператор Священної Римської імперії Карл V Габсбург, який надав 1530 у ленне володіння ордену о-ви Мальту (звідси — Мальтійські лицарі), Гоцо та Комінотто (усі — Мальтійський архіпелаг). Орден зобов’язався охороняти стратегічні торговельні шляхи Середземного моря від турків-османів і піратів. Тоді ж змінив назву на сучасну.
16‒17 ст. — період найвищого розквіту Мальтійського ордену, який перетворився на могутню військово-морську державу Середземномор’я. Всеєвропейської слави зажила лікарська майстерність госпітальєрів; морська академія, заснована Мальтійськими лицарями, вважалася кращою в Європі, Мальтійський коледж отримав статус університету; у м. Ла-Валетті (тепер Валетта) діяла одна з найбільших тогочасних бібліотек. Апогеєм військової слави й непереможності ордену стали події т. з. Великої облоги Мальти (1565). Військово-адміністративними одиницями територіальних володінь ордену були командорства, об’єднані у бальяжі (див. у ст. Бальї), а ті, своєю чергою, у пріорати. Останні гуртувалися у «мови» та провінції. Голови (командори, бальї, пріори) щорічно вносили до скарбниці ордену левову частку доходів. Імператриця Катерина ІІ посприяла утворенню великого пріорату Мальтійського ордену у Речі Посполитій, згодом передала йому володіння єзуїтів; за Павла І великий пріорат засновано в Російській імперії (1797). Мальта була резиденцією йоанітів до часу захоплення острова військами Наполеона I Бонапарта (1798).
Від 1798 резиденція ордену за підтримки Павла І була перенесена в м. Санкт-Петербург (тепер РФ), того ж року імператорським маніфестом утворено 2 Великих пріорати (православний і російський католицький), 98 командорств, а сам імператор прийняв звання Великого магістра (Папа Римський визнав цей акт незаконним). Після вбивства Павла І (1801) його наступник Олександр I відмовився від звання Великого магістра, 1817 скасував усі командорства в Росії.
Резиденцію ордену було переміщено в Італію. Від 1834 і дотепер штаб-квартира та уряд Мальтійського ордену перебувають у м. Римі. У 2-й пол. 19 ст. головним напрямом діяльності йоанітів стало доброчинство та розвиток медичних служб — орден перетворився на розгалужену міжнародну духовно-благочинну організацію. Брати милосердя надавали допомогу пораненим і постраждалим у військових конфліктах 19‒20 ст. (англо-ефіопська війна 1867‒1868, американо-іспанська війна 1898, англо-бурські війни, балканські війни 1912–1913, Перша світова війна, Друга світова війна тощо).
Сучасний стан
.svg)
Правова природа Мальтійського ордену як суб’єкта міжнародних відносин дотепер є предметом дискусій. Частина світової спільноти визнає орден передусім як міжнародну католицьку благодійну організацію (корпорацію), інша — як суверенну державу (незалежне князівство), що декларує свій нейтралітет, треті — як державоподібне утворення або суверенну міжнародно-правову особу. Тривають серед правознавців дискусії й щодо обсягу міжнародної правосуб’єктності Мальтійського ордену.
Главою ордену є Великий магістр, його світський ранг — князь, духовний — прирівняний до кардинала. Мальтійський орден як суверенний суб'єкт міжнародного права має власний уряд, незалежні гілки влади. Законодавча влада належить Генеральному капітулу, який обирає Великого магістра (від 1997 обранець не потребує затвердження від Святого Престолу, а лише інформує папу про своє обрання), а в питаннях неконституційного характеру — Суверенній раді та Великому магістру; виконавча влада — Суверенній раді, яку очолює Великий магістр.
Свою діяльність орден здійснює через 11 пріоратів, 48 національних асоціацій лицарів, 133 дипломатичні місії, 1 міжнародну службу допомоги та 33 національні волонтерські корпуси, а також спеціалізовані фонди. Місія ордену не передбачає реалізацію економічно-прибуткових або політичних цілей.
Володіння ордену наділені правом екстериторіальності (суверенні резиденції на територіях інших країн). Мальтійський орден має власну конституцію (1961, переглянута 1997) і кодекс законів (1966, переглянутий 1997), громадянство, паспорти, поштові марки, монети. Офіційні мови — італійська та латинська. Підтримує дипломатичні відносини зі 114 державами світу (на 2025) та Європейським Союзом; має дипломатичні представництва та місії у Німеччині, Бельгії, Франції, Монако, Швейцарії, США тощо. Постійні місії спостерігачів діють при ООН (та його спеціалізованих агентствах — ЮНЕСКО, МАГАТЕ, ВООЗ, Місії ООН з прав людини, Агентстві ООН у справах біженців тощо), ЄС, Раді Європи, ін. міжнародних організаціях. Орден формулює на міжнародній арені свою позицію щодо питань, які входять до царини його діяльності — права людини, охорона здоров’я та продовольча безпека.
Членами ордену є лицарі і дами католицького віровизнання (понад 13,5 тис. осіб; 2024, оцінка), також бл. 1 млн асоційованих членів. Встановлено три основні ранги: «лицарі справедливості», ченці та «лицарі покірності». Від 20 ст. орден йоанітів значною мірою втратив свій колишній елітарно-аристократичний характер. З дозволу Ватикану лицарів звільнено від обітниці ченців (окрім лицарів найвищих рангів; до цієї категорії належать нащадки найвідоміших титулованих родів світу). Доброчинну діяльність здійснюють також 80 тис. навчених волонтерів і 25 тис. фахових працівників (більшість — медики).
Мальтійський орден є однією з найкрупніших (за переважними оцінками — другою за чисельністю) благодійних організацій у світі. Утримує велику кількість лікарень, шпиталів, диспансерів, інших медичних центрів (лабораторій, інститутів, пологових центрів, банків переливання крові), будинків для літніх людей, дитячих садків та ясел, літніх таборів, сиротинців, безкоштовних їдалень тощо у понад 120 країнах. Надає медичну допомогу та соціальну підтримку людям похилого віку, хворим, інвалідам, малозабезпеченим, нужденним (незалежно від віросповідання); гуманітарну допомогу жертвам збройних конфліктів, стихійних лих; екстрену та першу медичну допомогу (служба швидкої допомоги Мальтійського ордену діє у 30 країнах світу); має патронажну службу тощо. Провадить навчальну програму з основ надання першої медичної допомоги. Лікувально-профілактичні заклади надають медичну допомогу за європейськими стандартами; реалізують окремі програми з лікування наркотично залежних осіб, безпритульних, біженців тощо. Гаслом ордену є: «Захист віри та допомога стражденним».
Дипломатична діяльність Мальтійського ордену тісно пов'язана з гуманітарною, дотриманням принципів нейтральності, неупередженості та аполітичності, а також виконанням дипломатичних посередницьких функцій у вирішенні конфліктів між державами.
В Україні
В Україні Мальтійський орден присутній від 1990.
Між незалежною Україною і суверенним Мальтійським орденом встановлено 2007 дипломатичні відносини. 16.04.2008 Великий Магістр Мальтійського ордену призначив свого Надзвичайного і Повноваженого Посла в Україні (21.11 відбулося вручення вірчих грамот Президентові України); 21.07.2008 призначено, відповідно, першого Надзвичайного і Повноваженого Посла України при Мальтійському ордені в Римі. Діє Посольство Суверенного Мальтійського Ордену в Україні (в м. Києві, офіційний сайт: https://ukraineembassy.orderofmalta.int/uk/).
Функціонує Мальтійська служба допомоги України (найважливіші центри — у містах Івано-Франківську, Берегово, Львові, осередки — у Харкові, Запоріжжі, Одесі, Києві, Луцьку, Кам’янці-Подільському, Мукачеві тощо).
Мальтійський орден був серед перших благодійних організацій, які надавали допомогу українцям після початку широкомасштабного вторгнення РФ. Передусім гуманітарну — для цивільного населення, постраждалого внаслідок бойових дій (біля лінії фронту), вимушених переселенців, біженців у країнах ЄС. Від квітня 2022 продукти харчування, медикаменти, засоби гігієни, білизна, корми для тварин тощо направляли у найбільш постраждалі частини Сумської, Чернігівської, Київської, Харківської, Донецької та Луганської областей.
Посольство Суверенного Мальтійського Ордену в Україні реалізує програми допомоги дітям із сімей українських військовослужбовців, полеглих воїнів; родинам, які втратили (або залишили) свої домівки через бойові дії; ветеранам та ін.
Додатково
Символ лицарів — т. з. Мальтійський хрест (утворений сполученням 4 увігнутих V-подібно трикутників) наділений багатою символікою: за різними тлумаченнями, восьмикутний рівнобічний хрест символізує 8 лицарських чеснот (віру, милосердя, щирість, справедливість тощо) і 8 обов’язків, 8 напрямів світу і поділ на 8 етнолінгвістичних «мовних» корпусів (Прованс, Овернь, Франція, Арагон, Кастилія та Португалія, Італія, Німеччина, Британські острови тощо), 8 блаженств, які очікують праведника, а в останніх виданнях ордену – 8 рис доброго медичного працівника тощо.
Джерело
Constitutional Charter and Code of the Sovereign Military Hospitaller Order of St. John of Jerusalem of Rhodes and of Malta. Rome : Tipografia Mariti, 2022. 181 p.
Література
- МсMahon N. The Story of the Hospitallers of St. John of God. Westminster : The Newman Press, 1959. 194 р.
- Riley-Smith J. The Knights of St. John in Jerusalem and Cyprus C. 1050–1310. London : St. Martin's Press,, 1967. 553 р.
- Borricand R. Malte: Histoire de l'ordre souverain militaire et hospitalier de Saint-Jean-de-Jérusalem, de Rhodes, et de Malte. Aix-en-Provence : Borricand, 1981. 208 p.
- Flavigny B. G. Histoire de l'ordre de Malte. Paris : Perrin, 2006. 444 p.
- Дужич Л. С. До питання про міжнародно-правовий статус Мальтійського ордену у сучасному міжнародному праві // Право і суспільство. 2016. № 3. Ч. 2. С. 235–240. URL: http://pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2016/3_2016/part_2/42.pdf
- Sire H. J. A. The Knights of Malta: A Modern Resurrection. London : Third Millennium Publishing, 2016. 340 p.
- Кохан Г. Л., Стрижак І. В. Мальтійський орден як суб’єкт міжнародного права // Юридичний науковий електронний журнал. 2019. № 6. С. 422‒424. URL: http://lsej.org.ua/6_2019/105.pdf
Автори ВУЕ
Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л., Арістова А. В. Мальтійський орден // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Мальтійський орден (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.05.2025
