Пріор

Прі́о́р (від лат. prior — передній, перший, старший, значніший, важливіший, зі старолат. pri — спереду, перед) — багатозначний термін.

1) У давньоримському війську, після впровадження маніпулярної системи — командир першої (що на правому фланзі маніпули) центурії — тактичної одиниці римського легіону (центуріон-пріор, лат. centurio рrior).

2) У Католицькій церкві — зазвичай настоятель невеликого чоловічого монастиря або старший монах після настоятеля (абата), який допомагає йому в управлінні чернечою громадою. Статус і повноваження пріора (пріорів) у різних чернечих орденах відрізнялися. Уперше термін запроваджено, як вважають, в ордені бенедиктинців. У ранніх монастирських статутах трапляється поряд із титулами препозита (лат. praepositus) і прелата (лат. praelatus) на позначення очільників і старійшин обителі. Часто згаданий у множині, дійшли відомості про відповідну ієрархію в окремих середньовічних монастирях — пріор (або великий пріор, лат. prior major), субпріор (лат. sub-prior), третій пріор (лат. tertius prior), четвертий пріор (лат. quartus prior) та ін. В ордені бенедиктинців позначав абата, пізніше — його заступника (першого помічника). Із заснуванням клюнійського ордену (див. Клюні, Клюнійці) — глава дочірнього монастиря, підпорядкований абату материнської обителі Клюні. Титул пріора як настоятеля монастиря відомий також у картузіанців, домініканців та ін. чернечих корпораціях. Зазвичай пріора обирає капітул монастиря; він обіймає цю посаду довічно.
У премонстрантів, картузіанців, духовно-лицарських орденах традиційно вирізняли клаустрального пріора (декан; монах, наступний за владою після абата і здебільшого призначений ним особисто, має делеговані повноваження) та конветуального пріорів (настоятель). За традицією низки орденів, конвентуальний пріор — глава невеликої обителі (пріорії), яка ще не набула рангу абатства. У деяких орденах (пустельники св. Августина, кармеліти, сервіти) діють три ранги пріорів — конвентуальний (абат монастиря), провінційний (настоятель низки монастирів, що об’єднані в церковну провінцію; схвалює призначення конвентуального пріора), генеральний (голова ордену; схвалює призначення провінціальних пріорів). У домініканців генеральний пріор має титул генерального магістра.
Відповідно, пріореса — настоятелька (абатиса) монастиря (у домініканок, кармеліток).

3) У духовно-лицарському ордені Святого Йоана (див. Мальтійський орден) — пріор це управитель військово-адміністративної одиниці ордену (пріорату). У низці інших орденів такого типу (Орден Христа, Лицарі Сантьяго та ін.) — титул верховного священнослужителя.

4) У середньовічних комунах Центральної Італії (Флоренції, Ареццо та ін.) — голова або авторитетний представник торговельно-ремісничого цеху, який зазвичай був членом органу міського управління комуни — пріорату.