Надзвичайний і повноважний посол

Надзвича́йний і повнова́жний посо́л (фр. Аmbassadeur extraordinaire et plénipotentiaire, англ. Аmbassador Еxtraordinary and Рlenipotentiary, нім. außerordentlicher und bevollmächtigter Botschafter) — у багатьох країнах світу — найвищий дипломатичний ранг, який може мати фізична особа — дипломатичний представник відповідної держави — посол-дипломат або керівник дипломатичної установи.

Історична довідка

Сучасне повне титулування посла — «надзвичайний і повноважний» — стали вживати з 2-ї пол. 17 ст. Цьому сприяла курйозна ситуація: попередньо у постійно акредитованих (див. Акредитація у міжнародному праві) повноважних послів повсякчас виникали проблеми щодо протокольного старшинства й церемоніалу з надзвичайними послами, які виконували у державі перебування спеціальні доручення тимчасово (напр., коронація, важливі перемовини та інше). Останні вимагали для себе особливих почестей та першості, порівняно з послом, який був акредитований при голові приймаючої держави на основі ординарних звичаєвих норм дипломатичного права або взаємних домовленостей між державами та перебував у ній постійно. З метою виправлення такого становища та запобігання конфліктним ситуаціям, у дипломатичній практиці багатьох держав до вірчих грамот постійних (повноважних) послів почали додавати титулування «надзвичайний» до їхнього дипломатичного рангу. Тим повноважних послів зрівнювали у протокольному плані з послами надзвичайними, що у підсумку й розв’язало проблему.

Питання надання фізичній особі, зазвичай дипломатичному службовцю, найвищого дипломатичного рангу надзвичайного і повноважного посла регламентовані й регульовані національним законодавством конкретної держави та є її абсолютною прерогативою. Тому у кожній державі, зокрема і в Україні, існують свої особливості цього процесу (хоча його основоположні настанови є тотожними).

В Україні

В Україні посада-звання надзвичайного і повноважного посла прирівнена до державного службовця 1-го рангу і регулюється Законом України «Про дипломатичну службу» (2018).

Процес призначення Надзвичайного і Повноважного посла України характеризує низка процесуально-процедурних вимог і властивостей, які, у підсумку, визначають відповідний правовий статус такої посадової особи дипломатичної служби-державного службовця.

По-перше, Надзвичайний і Повноважний Посол України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за поданням Міністра закордонних справ України (інституційний аспект).

По-друге, укази Президента України з цих питань скріплюються підписами Прем'єр-міністра України та Міністра закордонних справ України («підпис зі скріпою», аспект формальної легалізації такого призначення або звільнення).

По-третє, одночасно з призначенням на посаду Надзвичайному і Повноважному Послу України встановлюється відповідний його посаді дипломатичний ранг, який зберігається за ним довічно (аспект визначення місця посадової особи в національній табелі про ранги дипломатичних службовців та формалізації правового статусу).

По-четверте, обов’язки та права Надзвичайного і Повноважного посла України чітко регламентовані Законом України «Про дипломатичну службу» Відповідно до ст. 8 цього Закону, Надзвичайний і Повноважний Посол України є вищим офіційним представником України, який здійснює загальне керівництво, координацію та контроль за діяльністю посадових осіб та інших працівників Посольства України, керівників інших закордонних дипломатичних установ України у державі акредитації, а також посадових та інших осіб, членів делегацій України, які перебувають у цій державі з метою виконання посадових або службових обов’язків (контекстуалізація ролі й значення такого правового статусу).

По-п’яте, у низці випадків звання Надзвичайного і Повноважного посла можуть присвоювати керівнику дипломатичної установи-підрозділу в Україні або керівнику закладу вищої освіти дипломатичного спрямування. Це на свій розсуд здійснює Глава держави, але також за поданням голови відомства зовнішніх зносин держави — Міністра закордонних справ України. Звання за такою особою зберігається довічно (аспект винятків при присвоєнні звання).

По-шосте, до категорії дипломатичних посад, що встановлені для дипломатичних службовців органів дипломатичної служби, віднесено: дипломатичні посади Надзвичайного і Повноважного Посла України, а також Надзвичайного і Повноважного Посла України з резиденцією в Києві. При цьому дипломатичні службовці обіймають дипломатичні посади на постійній основі або за контрактом у випадках, визначених профільним законом.

По-сьоме, відповідно до ст. 9 профільного Закону України, дипломатичні посади в органах дипломатичної служби поділяють на категорії, залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їхнього виконання кваліфікації та професійної компетентності. Звідси — посада Надзвичайного і Повноважного Посла України і Надзвичайного і Повноважного Посла України з резиденцією в Києві відносяться до категорії «А» (найвищої категорії) дипломатичних посад, нарівні з Державним секретарем Міністерства закордонних справ України, Постійним представником України при міжнародній організації, Представником України при міжнародній організації, Главою Місії України при міжнародній організації (аспекти категоризації дипломатичних посад).

По-восьме, посадові особи дипломатичної служби виконують обов’язки, визначені для державних службовців ЗУ «Про державну службу» (2015), з урахуванням особливостей, встановлених ЗУ «Про дипломатичну службу». При цьому посадові особи дипломатичної служби під час проходження дипломатичної служби в закордонних дипломатичних установах України зобов’язані поважати закони, правила і традиції держави перебування, гідно представляти Україну (аспект обсягу загальних повноважень і обов’язків).

Джерела

Про державну службу: Закон України № 889-VIII від 10 грудня 2015 р. // Відомості Верховної Ради. 2016. № 4. Ст. 43. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#Text
Про дипломатичну службу: Закон України № 2449-VIII від 07 червня 2018 р. // Відомості Верховної Ради. 2018. № 26. Ст. 219. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2449-19#Text

Література

Надзвичайний і повноважний посол // Юридична енциклопедія : у 6 т. / Відп. ред. Ю. С. Шемшученко. Київ : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. Т. 4. 720 с.
Репецький В. М. Дипломатичне і консульське право. 2-ге вид., перероб. і допов. Київ : Знання, 2006. 372 с.
Гулієв А. Дж. огли. Право зовнішніх зносин. Київ : Національний авіаційний університет, 2012. 488 с.
Сагайдак О. П. Дипломатичний протокол та етикет. 2-ге вид., випр. Київ : Знання, 2012. 262 с.
Баймуратов М. О. Міжнародне публічне право. Київ; Одеса : Фенікс, 2018. 762 с.

Автори ВУЕ

Покликання на цю статтю: Баймуратов М. О., Кофман Б. Я. Надзвичайний і повноважний посол // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Надзвичайний і повноважний посол (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.07.2024