Громадянство
Громадя́нство — стійкий політико-правовий зв’язок особи з державою, що виражається у взаємних правах, свободах та обов’язках. Громадянство також кваліфікують як прояв суверенітету державного; конституційно-правовий інститут; соціальну основу держави; елемент статусу людини і громадянина конституційно-правового.
Зміст
Характеристика
Громадянами можуть бути лише особи фізичні. Громадянство є умовою повноти правового статусу особи, наявності всіх прав, свобод і обов’язків. Держава визначає у своєму законодавстві, хто є її громадянами, відповідно до стандартів міжнародних та власної правової традиції.
Ознаки громадянства
Основними ознаками громадянства є:
- Невід’ємність. Особу не можна свавільно позбавити громадянства або права його змінити.
- Стійкість. Зв’язок особи з державою необмежений у часі.
- Політико-правовий характер. Громадянство є основою державної політики і закріплене в конституції та законах.
- Взаємність. Правам і свободам особи кореспондують обов’язки держави, і навпаки.
Підстави набуття громадянства
Основними підставами (способами) набуття громадянства є:
- за походженням (філіація), що базується на:
- права крові принцип (лат. jus sanguinis): громадянства набуття за походженням від громадян держави;
- права ґрунту принцип (лат. jus soli): набуття громадянства за фактом народження на території держави. Більшість держав поєднує ці принципи.
- унаслідок натуралізації (добровільної або автоматичної).
Застосування
У міжнародному праві
У республіках вживають термін «громадянство», у монархіях — «підданство» (хоч у деяких монархіях, наприклад, у Бельгії, Іспанії, Нідерландах, використовують термін «громадянство»).
У Європейському Союзі діє інститут громадянства Європейського Союзу, який доповнює національне громадянство держав-членів. Під ним розуміють правовий зв’язок громадян держав-членів із Європейським Союзом, що виявляється в їхніх взаємних правах, свободах та обов’язках.
Інститут громадянства має детальну конституційно-правову регламентацію в законодавстві багатьох держав. Акт про громадянство (1981) є складником Конституційних актів Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. У французькій Декларації прав людини і громадянина 1789 поряд з іншими нормативно-правовими приписами йдеться про громадянство. Поняття є частиною Конституції Франції від 04.10.1958. Питання громадянства зазвичай регулюють конституції та закони держав. Наприклад, в Основному законі Німеччини (ст. 16) закріплено заборону на позбавлення німецького громадянства. Конституції Італії (ст. 22), Польщі (ст. 34–36) містять норми, присвячені громадянству.
Європейська конвенція про громадянство
Європейська конвенція про громадянство (1997; Україна ратифікувала 2006) визначає громадянство як правовий зв’язок особи та держави (без вказівки на етнічне походження).
Основними принципами, закріпленими Конвенцією, є:
- право кожної особи на громадянство;
- необхідність уникнення безгромадянства (див. Апатриди);
- заборона безпідставного громадянства позбавлення;
- відсутність автоматичного впливу шлюбу чи його розірвання на громадянство подружжя;
- заборона дискримінації в питаннях громадянства.
У випадках державонаступництва країни мають дотримуватися принципів верховенства права, захисту прав і свобод громадянських людини, ураховувати зв’язок особи з державою, її місце проживання, волевиявлення та територіальне походження, а також прагнути договірного врегулювання питань громадянства.
Громадянство України
Конституційні засади
Стаття 4 Конституції України 1996 закріплює принцип єдиного громадянства. Підстави припинення громадянства України визначаються законом.
Стаття 25 Конституції України 1996 гарантує:
- неможливість позбавлення громадянина України громадянства;
- право громадянина України змінити громадянство;
- неможливість вигнання громадянина України за межі України;
- неможливість видачі громадянина України іншій державі;
- піклування та захист громадян України за кордоном.
Стаття 92 Конституції України 1996 встановлює, що громадянство, правосуб’єктність громадян, їхні обов’язки регулюють лише закони України.
Законодавче регулювання
Підстави набуття й припинення громадянства визначає насамперед Закон України «Про громадянство України» (2001).
Джерела
- Конституція України // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text
- Про громадянство України: Закон України № 2235-III від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 13. Ст. 65. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14#Text
- Про імміграцію: Закон України № 2491-III від 7 червня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 41. Ст. 197. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2491-14#Text
- Про ратифікацію Європейської конвенції про громадянство: Закон України від № 163-V від 20 вересня 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. 2006. № 45. Ст. 437. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/163-16#Text
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Колодій А. М. Громадянство // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Громадянство (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.05.2025
