Англо-бурські війни

А́нгло-бу́рські ві́йни — війни, які вела Велика Британія проти бурських республік — Південно-Африканської Республіки (Трансваалю) та Оранжевої Вільної Держави (Оранжевої Республіки) за території на півдні Африки наприкінці 19 — на початку 20 ст.

Перша англо-бурська війна

Передумови

Перша англо-бурська (Трансваальська) війна Великої Британії проти бурської Південно-Африканської Республіки (Трансваалю) відбулася 1880–1881. Приводом до бойових дій була відмова одного з бурів сплатити протизаконно підвищений британською адміністрацією податок (11.11.1880), що призвело до заворушень.

Перебіг бойових дій

Війна почалася 16.02.1880 пострілами бурів у м. Почефструм. Англійські війська на території проголошеної бурами Південно-Африканської Республіки (Трансваалю) не були готовими до ведення бойових дій. Окрім того, інші з’єднання британських експедиційних військ в Африці тоді були залучені до боротьби проти повсталих племен. Вирішальна битва відбулася 27.02.1881 біля гори Маджуба. Британські війська зазнали поразки.

Втрати англійців у битві: загиблих — 92 особи, поранених — 131 особа, полонених — 57 осіб. Втрати бурів: убитих — 1 особа поранених — 6 осіб.

Наслідки

23.03.1881 укладено перемир’я. 03.08.1881 сторони підписали Преторійську конвенцію, згідно з якою Трансвааль отримав самостійність у внутрішніх справах, але передав контроль над зовнішньою політикою Великій Британії.

Друга англо-бурська війна

Передумови

Друга англо-бурська війна (1899–1902) — одна з перших війн епохи імперіалізму й боротьби великих держав за переділ сфер колоніального впливу. Перед початком бойових дій британські війська окупували прилеглі до бурських республік території та закрили їм вихід до моря. Для недопущення прямої окупації своїх територій 09.10.1899 Трансвааль, а 11.10.1899 Оранжева Республіка, отримавши значну кількість зброї та боєприпасів від кайзерівської Німеччини, оголосили війну Великій Британії.

Перебіг бойових дій

Попри чисельну перевагу британських військ, у перші два місяці війни вони зазнали двох поразок і були змушені додатково спрямувати на театр бойових дій 450 тис. військових, яким протистояли 80 тис. бурів. У лютому 1900 британські війська перейшли в наступ. 13.03.1900 вони зайняли столицю Оранжевої Республіки м. Блумфонтейн, 01.06.1900 — м. Йоганнесбург, за місяць — м. Преторію.

Після цього бурські війська відмовилися від регулярних бойових дій і вдалися до партизанської тактики в Капській колонії — центрі колоніального домінування Великої Британії на півдні Африки. З метою позбавити бурів переваги на місцевості британські війська спалювали ферми, а їхніх мешканців відправляли до концентраційних таборів. Кількість полонених мешканців бурських республік перевищила 200 тис. осіб — 120 тис. бурів і 80 тис. африканців. У концтаборах від хвороб і неприйнятних умов перебування загинуло понад 26 тис. бурів, зокрема жінок і дітей, а також від 13 до 20 тис. осіб африканців (точна кількість не зафіксована).

Втрати англійських військ — понад 20 тис. осіб, військ бурів — 14 тис. осіб. Загалом під час війни загинуло близько 100 тис. осіб.

Наслідки

Унаслідок війни Велика Британія встановила контроль над бурськими державними утвореннями — Оранжевою Республікою і Південно-Африканською Республікою (Трансваалем). Велика Британія витратила на війну 250 млн фунтів стерлінгів.

Її політика в Південній Африці стала предметом жорсткої критики у світовій пресі. До бурських військ приєднувалися добровольці з Нідерландів, Італії, Німеччини, Російської імперії, США і Франції.

Ідея подальшого ведення війни ставала все більш непопулярною серед британців. 31.05.1902 у м. Ферінігінгу було укладено мирну угоду, згідно з якою Велика Британія приєднала до своїх колоніальних володінь на півдні Африки Оранжеву Республіку і Трансвааль, а їхні мешканці стали британськими підданими.

1906 і 1907 обидві республіки отримали права самоврядування в рамках британської корони. Велика Британія закріпила у сфері колоніального впливу всю Південну Африку, за винятком німецької колонії Південно-Західної Африки (тепер — Намібія).

Додатково

Під час війни вперше застосовано кулемети, розривні кулі, польовий телеграф, колючу проволоку й концентраційні табори для населення.

Література

  1. History of the War in South Africa : in 4 vol. / Comp. by Maj. Gen. Sir F. Maurice. London : Hurst and Blackett Limited, 1906–1910.
  2. Хаггард Г. Миссия в Трансвааль / Пер. с англ. Г. В. Яковлевича. Москва : Наука, 1973. 244 c.
  3. Дроговоз И. Англо-бурская война 1899–1902 гг. Минск : Харвест, 2004. 400 c.
  4. Англо-бурская война 1899–1902 гг. и её отражение в художественной литературе / Ред-сост. Г. В. Шубин, Н. Г. Воропаева, Р. Р. Вяткина и др. 2-е изд. Москва : Memories, 2008. 306 c.
  5. Герштун А. Причини та передумови англо-бурської війни 1899–1902 рр. // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. 2014. Вип. 25. С. 225–228.
  6. The Boer War: Direction, Experience and Image / Ed. by J. Gooch. London : Routledge, 2014. 352 p.

Автор ВУЕ

С. С. Троян


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Троян С. С. Англо-бурські війни // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Англо-бурські війни (дата звернення: 24.02.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
05.02.2020

Покликання на статтю