Римська курія

Римська курія.jpg
Авдієнція Римської курії

Ри́мська ку́рія (лат. Curia Romana) — центральний адміністративний орган Католицької церкви та уряд Держави-міста Ватикан. Діє від імені Папи Римського, відає і церковними й політичними справами, здійснює управління усіма сферами життя Римо-католицької церкви та її суверенними територіями.

Історична довідка

Римська курія виникла у 12 ст. на основі різних допоміжних установ Папського двору (канцелярій, постійних відомств, адвокатських і нотаріальних служб тощо). Інституційно сформувалася у 16 ст., коли Папа Римський Сікст V здійснив реформу куріальних установ: було означено сферу компетенції 14 адміністративних інститутів, 9 з яких займалися питаннями церковного життя, а 5 — справами Папської держави. Після цього неодноразово реорганізовувалася.

У 20 ст. реформу Римської курії, якою вдвічі скорочено кількість куріальних установ і чіткіше розділено адміністративну й судову владу в Церкві, провів Пій X. Востаннє структурне оновлення Римської курії відбулося відповідно до ухвал Другого Ватиканського собору і післясоборних перетворень понтифіків Павла VІ (згідно з Апостольською конституцією «Regimini Ecclesis Universale» від 15.07.1967) та Йоана Павла ІІ.

Структура та функції

Римська курія складається з комплексу конгрегацій (департаментів), рад, префектур та ін. органів управління. Станом на 2020 до її складу входять: Державний секретаріат, 9 Священних конгрегацій, 12 Папських рад, 3 трибунали, префектури та служби забезпечення літургії первосвящеників.

Головна установа Римської курії — Державний секретаріат, очолюваний статс-секретарем (посада введена Папою Римським Інокентієм ХІІ у 1692), який виконує функції прем’єр-міністра і міністра закордонних справ. Державний секретаріат має два відділення: загальних справ і відносин з іноземними державами.

При Державному секретаріаті самостійно функціонують Рада кардиналів і єпископів (створена в 1988) і Комісія у справах Церкви в Східній Європі (1993 замінила діючу з 1930 Папську комісію у справах Росії). До завдань цієї комісії належать: надання допомоги у відновленні католицьких громад у Східній Європі, а також участь в екуменічному діалозі з Православними церквами в європейських постсоціалістичних країнах.

Кожною конгрегацією керує кардинал-префект за допомогою двох прелатів та кількох консультантів з числа єпископів, кліру, церковних і світських спеціалістів в тій чи ін. галузі. Всі кардинали-префекти, які призначаються Папою на 5-річний термін, після досягнення 75 р. зобов’язані добровільно піти у відставку. Папа, втім, може її не прийняти, але після досягнення 80-річного віку кардинали припиняють своє членство в конгрегації.

У складі Римської курії діють 9 конгрегацій:

  1. У справах віровчення, або доктрини віри (колишня «Священна Конгрегація Римської і Вселенської інквізиції», яка була створена для протидії єресям і вільнодумству, «злочинам проти віри і моралі»). ІІ Ватиканський Собор визначив діяльність цієї конгрегації як «захист віри і звичаїв у всьому католицькому світі через розвиток віровчення Церкви і протидію доктринам, що суперечать вірі».
  2. Божого культу і дисципліни таїнств. До її компетенції входять питання збереження таїнств, утвердження літургійних книг і культу реліквій. При конгрегації діє Комісія у справах рукопокладень і визнання окремих шлюбів «недосконалими».
  3. Східних Церков. До конгрегації входять установи, що відають зв’язками з Церквами східних обрядів (александрійським, антіохійським, візантійським, халдейським, вірменським), які підтримують контакт з Апостольською столицею. При конгрегації діють Літургічна комісія і Папська комісія у справах Палестини.
  4. У справах єпископів. До компетенції конгрегації належить створення нових і реорганізація раніше створених єпархій, церковних провінцій, номінація єпископів, вікаріїв і прелатів.
  5. У справах духовенства. До неї належать установи: дисципліни віруючих і духовенства; катехитично-пасторської діяльності; адміністрації у справах церковного майна.
  6. У справах канонізації. Створена у 1969. Опікується питаннями беатифікації й канонізації. Вивчає життя, чудеса, факти мученицької смерті, доброчесності кандидатів у блаженні й святі. Ухвалює рішення про початок беатифікаційно-канонізаційних процесів. Дає згоду на утвердження публічного культу. Присуджує титул Доктора Церкви.
  7. Інститутів богопосвяченого життя і товариств апостольського життя. Має виключні повноваження у справах управління чернечими орденами. Установлює обов’язки монахів і монахинь, а також осіб, які добровільно обрали чернечий взірець життя, хоча й не складали чернечих обітниць.
  8. Католицької освіти. Відає вихованням єпархіального кліру, богословською освітою монахів, монахинь і членів світських інститутів. Здійснює нагляд за навчально-виховною роботою в католицьких закладах освіти, семінаріях, парафіяльних та єпархіальних школах. При конгрегації діє Папський центр з питань священицьких покликань.
  9. Євангелізації народів, або поширення віри. Координує і контролює місіонерську діяльність Церкви. У рамках цієї конгрегації функціонують низка комісій: теологічна, з питань духовності й місіонерства, з питань катехизації, а також Комітет з управління місіями, Папська місіонерська рада з питань поширення віри, Папська рада з питань дитинства, Міжнародний центр з поширення у світі місіонерського духу.

Крім того, в Римській курії діють Папські ради: у справах єдності християн, у справах культури, з питань міжрелігійного діалогу, соціальних комунікацій, у справах сім’ї, у справах мігрантів і біженців, Папська рада «Справедливість і мир» та ін.

Важливі для Церкви питання виносяться на обговорення Синоду єпископів — дорадчо-консультативного органу при Римському Папі. Синод скликається що три роки, ухвали приймаються 2/3 голосів і вступають в силу після затвердження їх Папою. Частина членів синоду обирається Національними конференціями єпископів, інша — призначається особисто Папою.

У складі Римської курії функціонує низка постійних і тимчасових комісій: з управління власністю Святого престолу, з управління Державою-містом Ватикан, префектура з економічних справ Святого престолу та ін. служби. В адміністративному апараті Римської курії працює бл. 3 тис. осіб, переважно з-поміж духовенства.

Офіційною мовою Римської курії є латинська, робочою — італійська.

Сайт Римської курії: https://www.vatican.va/roman_curia/index.htm

Література

  1. Овсиенко Ф. Г. Католицизм. Москва : РАГС, 2005. 314 с.
  2. Рауш Т. Католичество в третьем тысячелетии / Пер. с англ. Москва : Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2007. 416 с.
  3. Хоружий Г. Ватикан: історія і сучасність. Львів : Місіонер, 2007. 280 c.
  4. Компендіум Соціальної доктрини Церкви. Київ : Кайрос, 2008. 552 с.
  5. Яроцький П. Л. Релігієзнавство. Сучасні релігійні процеси в світі й Україні. Київ : Кондор-Видавництво, 2013. 439 с.
  6. Мельник В. Еволюція міжнародно-правового статусу Ватикану: історія, сьогодення, українські акценти. Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2016. 192 с.

Автор ВУЕ

П. Л. Яроцький


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
08.05.2020


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л. Римська курія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Римська курія (дата звернення: 10.08.2020).

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ