Каламіта, фортеця в Інкермані

План

Башта

Каламі́та, форте́ця в Інкерма́ні — комплекс оборонних споруд, пам’ятка архітектури та містобудування національного значення, м. Інкерман у складі м. Севастополя, Україна.

Комплекс мурованих споруд міститься на околиці міста на високому плато Монастирської скелі над долиною біля гирла р. Чорної. Башти фортеці є архітектурними домінантами у ландшафті.

Історична довідка

Фортецю заснували візантійці (див. Візантійська імперія) у 5–6 ст. для захисту підступів до м. Херсонеса (див. Херсонес Таврійський та його хора, стародавнє місто). Тоді оборонні мури було складено з великих кам’яних квадрів. На початку 15 ст. володарі кримського князівства Феодоро на місці зруйнованої на той час візантійської фортеці збудували нову, призначену для захисту заснованого у 14 ст. порту в гирлі р. Чорної. Він протистояв генуезькій факторії і порту Чембало в теперішній Балаклаві (див. Чембало, генуезька фортеця в Балаклаві). Нова невелика фортеця включала мури та 5 чотиригранних двоярусних відкритих башт й окрему надбрамну. Її мури завтовшки 1 м перетинали скелясте плато від південного урвища до західного. Бутове мурування мурів і башт виконано недбало. Біля їхніх бійниць оборонці стояли на дерев’яних помостах. 1433 фортецю здобули і спалили генуезці, але незабаром князівство Феодоро відновило її. 1475 Каламіту здобуло військо Османської імперії. Тоді її перейменовано на Інкерман (печера-фортеця). У 16–17 ст. турки перебудували фортецю, після чого вона могла протистояти вогнепальній зброї. Для цього посилили наявні мури й башти та побудували нову циліндричну башту. Османська імперія володіла Інкерманом до часу завоювання Криму Російською імперією 1783. Після того фортецю, що втратила військове значення, не використовували й вона поступово зруйнувалася. Збережені мури й башти в УРСР від 1963 оголошено пам’ятками архітектури й містобудування республіканського (тепер національного) значення і на них виконано роботи з реставрації та консервації. Наукові дослідження, розроблення й реалізацію науково-проєктної документації виконано під керівництвом архітектора-реставратора Є. Лопушинської (1920–1996; Україна). Після окупації Криму РФ 2014 її уряд незаконно оголосив 2015 фортецю Каламіта об’єктом культурної спадщини народів РФ федерального значення. Тепер вона є структурним підрозділом окупаційної установи під назвою державний історико-археологічний музей заповідник «Херсонес Таврійський».

Характеристика

Оскільки територія фортеці з двох боків оточена стрімкими урвищами, то оборонна огорожа з мурами й баштами є тільки з напільного боку. Із шести фортечних башт дотепер різною мірою збережено башти: № 1 (надбрамна), 2, 4 (турецька) заввишки до 12 м; нижні частини (основи) башт № 3, 5, 6, а також залишки оборонних мурів завтовшки від 1,2 до 4 м і завдовжки 234 м. Загальна площа фортеці близько 1500 кв. м. У фортечному дворі здавна була православна церква Святого Миколи Мірлікійського: стародавню зруйнували турки, збудовану на початку 20 ст. — радянська влада.

Під фортецею Каламіта міститься відомий від 8 ст. Інкерманський печерний монастир, з’єднаний із фортецею сходами, вирубаними в скелі у прадавні часи. Під фортецею збережено 7 печерних храмів, підземні ходи, келії та галереї. За часів незалежності України закритий радянською владою Інкерманський Свято-Климентівський чоловічний монастир відроджено після багаторічного запустіння. Відповідно до законодавства України монастир, як і фортеця Каламіта, є пам'яткою архітектури й містобудування національного значення. Обидві пам’ятки входили до складу українського Національного заповідника «Херсонес Таврійський».

Значення

Це унікальна пам’ятка, що оприявнює традиції і досвід оборонного будівництва різних народів, що населяли Крим, і водночас — пам’ятка російського варварства, що протягом тривалого історичного часу руйнує історико-культурну спадщину усіх народів на завойованих теренах.

Література

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР : в 4 т. Київ : Будивельник, 1985. Т. 2. С. 269–270.
Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ : [б. в.], 2011. С. 600–602.
Вечерський В. Замки та фортеці України. Київ : Балтія-Друк, 2015. С. 134–135.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Каламіта, фортеця в Інкермані // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Каламіта, фортеця в Інкермані (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.05.2025