Чембало, генуезька фортеця в Балаклаві
Че́мбало, генуе́зька форте́ця в Балакла́ві — комплекс оборонних споруд, пам’ятка архітектури та містобудування національного значення, м. Балаклава у складі м. Севастополя, Україна.
Комплекс мурованих споруд міститься на приморській стрімкій скелястій Фортечній горі, високо над Балаклавською бухтою, на берегах якої лежить місто. Фортечні башти є архітектурними домінантами.
Історична довідка
Балаклавська бухта відома з доби античності. У ранньому середньовіччі греки назвали це місце Симболон Лімен (від грец. Σύμβολο — сигнал, символ та λιμάνι — бухта; букв. — Сигнальна бухта, або Бухта символів). Звідси походить італійський топонім Чембало (італ. Cembalo). Існує й традиційний переклад, укорінений у пам'яткознавстві, — Бухта Пророцтв. У середині 14 ст. генуезці, забезпечивши своє панування у східній частині узбережжя Криму фортецею Кафа (тепер м. Феодосія), спробували підпорядкувати собі західну частину півострова, захопивши належне князівству Феодоро старе грецьке рибальське селище, розташоване у вузькій бухті Симболон, зручній як гавань для стоянки кораблів. Тут засновано генуезьку торгову факторію. Над вузьким входом у бухту на мису, що обривається з південного боку до моря 200-метровим урвищем, 1357–1433 побудувано фортецю, якій дали назву Чембало. Вона мала для генуезців особливе значення як їхній крайній західний форпост у Криму, призначений для боротьби з князівством Феодоро. Боротьба посилилася від другої половини 14 ст. і 1423, 1433–1434 військо Феодоро двічі здобувало фортецю. Для її відбиття м. Генуя 1434 організувало спеціальну воєнно-морську експедицію в Крим. Вона знищила військо і взяла у полон його очільника — сина князя Феодоро.
У 1460-х оборонні споруди реконструйовано (див. Реконструкція) й на вершечку гори збудовано донжон. 1475 після падіння Кафи й інших генуезьких міст фортеця Чембало перейшла у володіння Османської імперії, яка розмістила тут свій гарнізон. Після анексії Криму Російською імперією 1783 у фортеці розмістили російський гарнізон, унаслідок чого вона занепала. Польський поет А. Міцкевич, котрий у липні 1825 відвідав фортецю Чембало у Балаклаві, зазначив, що в ній «мешкають гади, або люди, підліші ніж гади». Вважають, що фортеця у 19 ст. втратила військове значення; проте вона опинилася в центрі воєнних дій під час Кримської війни 1853–1856: тоді донжон зазнав руйнувань, після яких його повністю не відновлено. Ще більших руйнувань фортеця зазнала під час Другої світової війни влітку 1942 та навесні 1944. Збережені мури й башти фортеці в УРСР від 1963 оголошено пам’ятками архітектури й містобудування республіканського (тепер національного) значення і на них виконано роботи з реставрації та консервації, зокрема 2004–2007 та від 2008, після того як 18.07.2008 буревій обвалив частину донжона. В Україні комплекс пам’яток був структурним підрозділом Національного заповідника «Херсонес Таврійський».
Після окупації Криму РФ 2014 її уряд незаконно оголосив 2015 генуезьку фортецю Чембало об’єктом культурної спадщини народів РФ федерального значення. На 2025 вона є структурним підрозділом окупаційної установи — державного історико-археологічного музею-заповідника «Херсонес Таврійський». Від 2016 РФ розпочала на комплексі пам’яток незаконні будівельні роботи, наслідком яких є втрата автентичності.
Характеристика
Фортеця Чембало складається з 2-х міст-фортець: нижнього — міста Святого Георгія і верхнього — міста Святого Миколи. Нижнє місто оточував фортечний мур, який ішов уздовж берега бухти, а потім піднімався схилом гори до верхнього міста. Цей мур мав дві чотиригранні башти з вузькими бійницями. Верхнє місто посідало скелястий майданчик на верхівці Фортечної гори над обривом до моря. Від нижнього міста його відділяв оборонний мур. Це була міська цитадель. Із доступних для нападу північного й західного боків її захищали мури з баштами. У ній містився консульський замок, основну частину якого становила масивна циліндрична двоярусна Консульська башта — донжон. У її підвальній частині містилася цистерна для води, яку подавали по керамічному трубопроводу із сусідньої гори.
Тепер фортеця чотирикутна в плані. З боку моря оборонних мурів не було, із трьох інших боків її огороджували мури завтовшки 1,5 м із 8-ма баштами. Найкраще мур і чотири циліндричні башти збережено на північно-східному боці фортеці. З північно-західного боку є тільки підмурки, з інших боків — лише їхні фрагменти.
Значення
Руїни фортеці Чембало у Балаклаві є одним із рідкісних на наших теренах зразків західноєвропейського фортифікаційного мистецтва 14–15 ст. Цей комплекс автентичних пам’яток Україна разом з Італією 2011 запропонувала включити до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у складі серійної транскордонної номінації «Торгові пости та фортифікаційні споруди на генуезьких торговельних шляхах від Середземномор’я до Чорного моря». Окупація РФ від 2014 АР Крим зупинила процес включення генуезької фортеці Чембало у Балаклаві до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, проте зумовила необхідність організації міжнародного моніторингу цієї та інших пам’яток на тимчасово окупованій території.
Додатково
Цій пам’ятці присвятив свій сонет А. Міцкевич, репресований російською владою 1823 за участь у польському визвольному русі й засуджений 1824 до заслання на територію Російської імперії за межами польських земель. У липні 1825 він подорожував Кримом і відвідав м. Балаклаву та її фортецю. Цикл із 18 віршів «Кримські сонети», написаних 1825–1826, присвячено «товаришам по кримській подорожі» без конкретизації імен (уперше видано у грудні 1826). На українську мову «Кримські сонети» перекладали М. Зеров, М. Рильський, Б. Тен та інші. За умовами місця і часу (мешкаючи у 20 ст. в УСРР/УРСР), жоден із перекладачів сонета «Руїни замку в Балаклаві» не наважився адекватно відтворити українською мовою наявне у польськомовному оригіналі головне послання поетичного твору А. Міцкевича: Російська імперія умертвляє все, чого торкається: особистість, людські спільноти, культуру, історичну пам’ять і саме життя. Це засвідчує вислів про тодішніх мешканців Балаклави як про «гадів або людей, підліших за гадів», моторошний образ «міста, цілком знищеного заразою», де «чорнокрилі стерв’ятники облітають могили» і над яким «вічно з башт повівають жалобні хоругви». Цим пророчим художнім образом передбачено трагічну долю окупованого РФ Криму через 200 років після візиту А. Міцкевича.
|
Цитата
А. Міцкевич. Сонет «Руїни замку в Балаклаві» з поетичного циклу 1825–1826 «Кримські сонети»:
Переклад:
Руїни замку в Балаклаві
Ці замки, що лежать у безладі руїн,
Сторожа і краса твоя, невдячний Криме!
Тепер уламки це, що гад живе між ними,
Чи гірший, аніж гад, людського роду син.
На вежу сходимо, тут напис є один.
Можливо, це ім'я, що вчинками гучними
Було прославлене. Та час неумолимий
Покрив зелом його серед замшілих стін.
Тут грек на камені різьбив тонкі оздоби,
Монголів Генуя обертала в рабів,
Намаз побожний свій отут хаджі творив.
Тепер тут чорний гриф літа при темнім гробі;
Так в місті, де нема нікого, крім мерців,
Чорніють прапори погребної жалоби.
Оригінал:
Ruiny zamku w Bałakławie
Te zamki połamane w zwaliska bez ładu,
Zdobiły cię i strzegły o niewdzięczny Krymie!
Dzisiaj stérczą na górach jak czaszki olbrzymie,
W nich gad mieszka lub człowiek podlejszy od gadu.
Szczeblujmy na wieżycę, szukam herbów śladu,
Jest i napis, tu może bohatyra imie,
Co było wojsk postrachem, w zapomnieniu drzymie,
Obwinione jak robak liściem winogradu.
Tu Grek dłutował w murach Ateńskie ozdoby,
Stąd Italczyk Mongołom narzucał żelaza,
I Mekański przybylec nucił pieśń namaza.
Dziś sępy czarném skrzydłem oblatują groby,
Jak w mieście, które całkiem wybije zaraza,
Wiecznie z baszt powiewają chorągwie żałoby.(Цит. за: https://literat.ug.edu.pl/amwiersz/0045.htm (польський оригінал); https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=313 переклад М. Рильського)
Література
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР : в 4 т. Киев : Будивельник, 1985. Т. 2. С. 263–264.
- Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ : [б. в.], 2011. С. 597–599.
- Вечерський В. Замки та фортеці України. Київ : Балтія-Друк, 2015. С. 131–133.
- Вечерський В. Генуезькі пам’ятки Криму в світовому контексті // Пам’ятки України: національна спадщина. 2019. № 4–6. С. 67–74.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Чембало, генуезька фортеця в Балаклаві // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Чембало, генуезька фортеця в Балаклаві (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.05.2025
