Зальцбурга історичний центр
|
Зальцбурга історичний центр | |
|---|---|
| Країна | Австрія |
| Місце розташування | Зальцбург |
| Площа | 236 га; буферна зона 467 га |
| Рік внесення | 1996 |
| Критерії | (ii)(iv)(vi) |
За́льцбурга істори́чний це́нтр (англ. Historic Centre of the City of Salzburg) — історична міська забудова від середньовіччя до 19 ст. (Австрія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1996).
Площа території пам'ятки 236 га; площа буферної зони 467 га.
Зміст
Загальні відомості
Місто Зальцбург розташовано поблизу держвного кордону з Німеччиною у передгір’ї Альп на обох берегах р. Зальцах (притока р. Інн, басейн р. Дунаю). Обидва береги річки пласкі, оточені горами: на лівому березі, де розташовано так зване Старе місто, над ним височіє стрімка Фортечна гора, увінчана старовинним замком (фортецею) Хоензальцбург (у перекладі з нім. — Високий Соляний замок). На правому березі поряд із порослою лісом Капуцинською горою міститься так зване Нове місто з палацом і парком Мірабель. Як пам'ятка за типом належить до визначних місць.
Історична довідка
700 до н. е. тут розпочали видобувати кам'яну сіль. Соляний промисел дав середньовічну назву місту. 15 до н. е. Римська імперія завоювала ці землі й заснувала м. Ювавум, занепале 180 і зникле після 476. 696 тут засновано християнський чоловічий монастир Святого Петра, 714 — жіночий монастир Нонберг. 739 утворено єпархію, єпископом якої став настоятель монастиря Святого Петра. 755 — перша писемна згадка м. Зальцбурга, яке 798 з ініціативи Карла І Великого стало центром архієпископства. 996 імператор Оттон ІІІ надав Зальцбургу право карбувати власну монету, мати свої митницю і ринок. 1077 розпочато спорудження замку Хоензальцбург. 1167 військо імператора Фрідріха І Барбаросси спалило місто. Його відновлено до кінця 12 ст. Від 1322 Зальцбург — незалежне князівство у складі Священної Римської імперії. Основу добробуту становила гірнича промисловість, переважно соляний промисел і золоті копальні. 1587 після нищівної пожежі князь-архієпископ Зальцбурга Вольф Дітріх фон Райтенау (1559–1617; тепер Австрія) повністю перебудував Старе місто, створивши за участю італійського архітектора В. Скамоцці його теперішню архітектурну композицію та збудувавши архієпископську резиденцію і палац Мірабель. 1614 розпочато спорудження нового міського кафедрального собору. 1623 засновано університет. 1700 на запрошення князя-архієпископа у місті почав працювати архітектор Й. Б. Фішер фон Ерлах, який надав провідним спорудам міста барокової (див. Бароко) стилістики. 27.01.1756 у будинку на Гетрайде-гассе народився В. А. Моцарт. Унаслідок війн Наполеона І Бонапарта Зальцбург 1800 втратив свій суверенітет і 1816 його приєднано до Австрії.
1842 відкрито пам’ятник В. А. Моцарту й проведено музичний фестиваль, який згодом став традиційним (див. Зальцбурзький фестиваль). 1938 Зальцбург окупував Третій Райх, 1944 його бомбардувала авіація союзників, від 1945 — в американській зоні окупації, від 1955 — адміністративний центр федеральної землі Зальцбург у складі Австрії. 26.07.1960 оперою Р. Штрауса «Кавалер троянди» під керівництвом уродженця м. Зальцбурга, диригента Г. фон Караяна відкрито новий фестивальний комплекс із глядачевою залою на 2 177 осіб, спорудженою в товщі г. Мьонхсберг.
Центр м. Зальцбурга зберіг свій історичний пейзаж і містобудівну структуру, включно з розплануванням вулиць і площ, садів і парків, сформованих у період від середньовіччя до 19 ст., коли Зальцбург був містом-державою, яким керував князь-архієпископ. На тлі навколишніх пагорбів його архітектурні пам'ятки, такі як собор і монастир Нонберг, зберегли домінантну роль. Місто загалом зуміло уберегти від спотворення свою історичну суть і вигляд як у загальній панорамі, так і в забудові вулиць і площ.
Зальцбург також тісно пов'язаний із життям і творчістю багатьох відомих поетів і драматургів (Г. фон Гофмансталь), музикантів (В. А. Моцарт, Р. Штраус, Г. фон Караян) та ін.
Характеристика
Місто Зальцбург є місцем зустрічі Північної та Південної Європи, німецької та італійської культур, яке відіграло вирішальну роль в обміні ідеями та цінностями між цими двома культурами. Результатом є місто в стилі бароко, яке дійшло від минулих історичних епох майже незайманим і тому є винятковим матеріальним свідченням культури середньовіччя і Нового часу. Своїм бароковим виглядом центр м. Зальцбурга зобов’язаний (крім Й. Б. Фішера фон Ерлаха) італійським архітекторам В. Скамоцці та С. Соларі (1576; тепер Італія — 1646; тепер Австрія).
Історичний центр Зальцбурга містить усі ключові елементи, які оприявлюють його як церковне місто-державу. Силует на тлі гір характерний багатством і розмаїттям веж, шпилів і куполів, над якими домінує Хоензальцбург. Невелика за площею територія містить низку будівель, як світських, так і церковних, дуже високої якості періоду від пізнього середньовіччя до 20 ст. Влада репрезентована монументальними, широко розкритими у прилеглий простір будівлями — міським собором, архієпископською резиденцією, францисканським абатством, монастирем Святого Петра, а також парадними міськими площами (зокрема Соборною). Будинки бюргерів, навпаки, розташовано на невеликих ділянках; їхні фасади виходять на вузькі вулиці, а єдині відкриті простори забезпечують три історичні ринкові площі.
Зальцбург характерний поєднанням різних європейських архітектурних стилів від готики до модернізму. З огляду на це Зальцбург є визначним збереженим прикладом церковного міста-держави, характерного для Священної Римської імперії. Більшість аналогічних міст зникли як політичні та адміністративні одиниці ще на початку 19 ст. та надалі розвивалися як звичайні європейські міста, утративши ту специфіку особливого типу політичного організму, яку збережено в Зальцбурзі.
План управління пам'яткою всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (менеджмент-план) розроблено 2008 і затверджено 2009.
Значення
Зальцбурга історичний центр включено 1996 до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 784 за критеріями (ii)(iv)(vi) як винятково важливий приклад європейського церковного міста-держави з великою кількістю високоякісних будівель, як світських, так і церковних, періодів від пізнього середньовіччя до 20 ст. Зальцбург відіграв вирішальну роль у взаємообміні між італійською та німецькою культурами, що сприяло розквіту обох культур і тривалої взаємодії між ними. Місто відоме як мистецький центр, особливо музики й театру, завдяки своєму уродженцю В. А. Моцарту.
Галерея
|
Джерело
- Historic Centre of the City of Salzburg // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/784/
Література
- Zaisberger F. Geschichte Salzburgs. Wien : Verlag für Geschichte und Politik, 1998. 376 p.
- Helminger B. Salzburg. Salzburg : Colorama, 2009. 64 p.
- Nowak H. Salzburg: City of Culture / Trans. from germ. London : The Armchair Traveller, 2020. 141 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Зальцбурга історичний центр // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Зальцбурга історичний центр (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.10.2024
