Дьомін, Мефодій Михайлович
Дьо́мін, Мефо́дій Миха́йлович (24.05.1903, м. Харків, тепер Україна — 04.03.1988, м. Київ, тепер Україна) — архітектор, містобудівник, реставратор, основоположник реставрації архітектурних пам’яток у м. Києві після Другої світової війни.
Батько М. Дьоміна.
|
Дьомін, Мефодій Михайлович | |
|---|---|
| Народження | 24.05.1903 |
| Місце народження | Харків |
| Смерть | 04.03.1988 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Київ, Байкове кладовище |
| Alma mater | Київський національний університет будівництва і архітектури |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | архітектура, містобудування, реставрація архітектурних пам’яток |
Життєпис
Народився в інтелігентній сім’ї юриста, статського радника, керівника церковного хору Михайла Миколайовича Дьоміна (рік народження невідомий — 1942; тепер Україна). Родина переїхала з м. Харкова на Урал, а звідти 1920, рятуючись від переслідувань, — до м. Києва й оселилася на Андріївському узвозі. Товаришували з колом осіб, пов’язаних із Київською духовною академією: з Олександром Олександровичем Глаголєвим, Олексієм Олександровичем Глаголєвим, Т. Кезмою та ін.
1931 закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (тепер Київський національний університет будівництва і архітектури) за спеціальністю "архітектура". Працював на будівництві у Воронезькій області (тепер РФ) та у м. Києві. Учасник німецько-радянської війни 1941–1945. Від 1944 — заступник головного архітектора м. Києва, від 1946 — керівник 5-ї майстерні Державних архітектурних майстерень (від 1951 перетворених на інститут «Київпроєкт»). 1944–1949 викладав у Київському інженерно-будівельному інституті. 1947 заснував артіль «Архітектор», яка займалася реставрацією архітектурних пам’яток м. Києва. Від 1945 протягом 40 років керував реставрацією Володимирського собору в Києві.
Діяльність
Під керівництвом Дьоміна від 1944 здійснено проєктне забезпечення розчищення від руїн вулиці Хрещатик та прилеглих кварталів, визначено червоні лінії забудови відбудованого Хрещатика, прокладено Паркову дорогу (Петрівську алею) з використанням значних обсягів будівельного сміття, яке не було змоги вивозити на значну відстань: частину його використано для формування теперішньої Либідської площі. 1946–1947 опрацював генеральну схему розпланування лівобережного району м. Києва, в якій передбачив перспективний розвиток міста на малозаселеному тоді лівому березі р. Дніпра. Було розроблено функціональне зонування території, її архітектурно-розпланувальну структуру, напрямки розвитку інженерної інфраструктури та інші містобудівні параметри. Ці рішення включено до схеми функціонального розподілу територій м. Києва 1947, що стало основою генерального плану м. Києва 1949 та наступних років. Працю Дьоміна щодо оптимального територіального розвитку м. Києва як сучасного мегаполіса (надскладна науково-практична проблема, що не має однозначного вирішення) продовжили його син Микола Дьомін та правнук Станіслав Дьомін.
На базі заснованої Дьоміним артілі «Архітектор» розвивалися проєктно-виробничі організації реставраційного профілю, які шляхом кількох реорганізацій протягом 1947–1992 перетворено на корпорацію «Укрреставрація». Корпорація виконувала значний обсяг реставраційних робіт на архітектурних пам’ятках на всій території України, тоді як артіль «Архітектор» під керівництвом Дьоміна — тільки на найбільш загрожених пам’ятках м. Києва (у Києво-Печерській лаврі, Флорівському Вознесенському, Михайлівському Золотоверхому, Покровському монастирях та ін.).
1945 Управління в справах архітектури при Раді народних комісарів УРСР призначило Дьоміна архітектором-хранителем Володимирського собору в м. Києві. За його проєктами й під його керівництвом виконано великий комплекс робіт з реставрації як самої споруди, так і творів монументального та декоративно-ужиткового мистецтва в її інтер’єрі, а також розлановано площу перед собором, виконано її благоустрій та озеленення, збудовано огорожу й малі архітектурні форми, підземні технічні приміщення тощо. Під час реставрації онук Дьоміна Володимир Дьомін на хорах собору виконав художньої роботи ковані з металу двері, які збагатили мистецький ансамбль інтер’єру пам’ятки. Для забезпечення тривалої реставрації монументального живопису на склепіннях і в куполах собору, яка б не перешкоджала проведенню богослужінь, Дьомін установив металеві риштування, які не торкалися стін, а в центральному куполі — власної конструкції підвісні риштування на розтяжках.
З огляду на багаторічну практичну діяльність Дьоміна як реставратора та широке спілкування з переданням фахового досвіду молодшим колегам, його вважають основоположником української школи реставрації архітектурних пам’яток.
Серед основних творів Дьоміна — реалізовані проєкти реставрації архітектурних пам’яток м. Києва:
- Володимирського собору 1946–1988;
- Ковнірівського корпусу та друкарні Києво-Печерської лаври 1948;
- Андріївської церкви 1949–1951;
- трапезної Михайлівського Золотоверхого монастиря 1950-ті;
- проєкт реставрації верхів Миколаївської церкви Покровського монастиря (1970-ті; реалізацію заборонено Київським міським комітетом КПУ);
- генеральна схема розпланування лівобережного району м. Києва 1946–1947.
За його проєктами виготовлено раку мощів святої Варвари в Андріїівській церкві, раку й сінь мощів священномученика Макарія у Володимирському соборі.
Додатково
Онук В. Дьомін (1957–2021; Україна) та правнук С. Дьомін (1983; Україна) — архітектори (так звана архітектурна династія Дьоміних).
Цитата
М. Орленко:
«Мефодій Михайлович Дьомін був одним із засновників української реставраційної школи повоєнних років. Реставрацію часто називають мистецтвом, і життєвий шлях М. М. Дьоміна є підтвердженням цієї тези: перш ніж стати досвідченим реставратором, він здобув величезний практичний, теоретичний, науковий і педагогічний досвід. Хоча напрями архітектурної діяльності М. М. Дьоміна були досить різноманітними, ми з вдячністю згадуємо його перш за все як людину, яка заклала основи вітчизняної реставраційної науки, реставрації культових об’єктів, ставлення до яких на той час було переважно негативним.»(Цит. за: Івашко Ю. Хранитель київських святинь // Будмайстер. 2003. № 10. С. 30.)
Література
- Івашко Ю. Хранитель київських святинь // Будмайстер. 2003. № 10. С. 28–31.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Дьомін, Мефодій Михайлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дьомін, Мефодій Михайлович (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.08.2024
