Варфоломій I

Варфоломі́й І (Бартоломій І; грец. Βαρθολομαῖος Αʹ; світське ім’я — Архондоніс, Димитріос, грец. Αρχοντώνης, Δημήτριος; нар. 29.02.1940, с. Айі-Теодорі, тепер с. Зейтінлі-кею, о. Гекчеада (Імврос), пров. Чанаккале, Туреччина) — релігійний і громадський діяч, доктор канонічного права (з 1968), Архієпископ Константинополя – Нового Рима, Вселенський патріарх (з 1991).

Варфоломій I (Βαρθολομαῖος Αʹ)
Справжнє ім’я	Димитріос
Справжнє прізвище	Архондоніс
Народження	29.02.1940
Місце народження	Айі-Теодорі
Alma mater	Богословська семінарія на Халкі
Напрями діяльності	релігія, церковне управління
Традиція/школа	православ'я

Життєпис

Походив з багатодітної родини. Початкову освіту отримав на о. Імвросі.

Продовжив навчання у м. Стамбулі.

1961 закінчив Богословську семінарію на Халкі (тепер не діє), 13.08. прийняв чернечий постриг з ім’ям Варфоломій, висвячений у диякона.

У 1961–1963 перебував на військовій службі (у турецькій армії).

Упродовж 1963–1968 за стипендією Константинопольської православної церкви отримував післядипломну освіту з канонічного права в Папському східному інституті в Римі, Екуменічному інституті Боссе в Швейцарії та Мюнхенському університеті. 1968 отримав докторський ступінь у Григоріанському університеті в Римі (дисертація: «Про кодифікацію священних канонів та канонічних постанов у Православній Церкві»).

1968 повернувся до м. Стамбула. Призначений заступником декана Богословської семінарії на Халкі (обіймав цю посаду до закриття школи турецькою владою в 1971), з 1969 — пресвітер. Наступного року Вселенський патріарх Афінагор І підніс його в сан архимандрита.

У 1972–1990 — очільник особистої Патріаршої канцелярії бюро при Димитрії І. З 1973 — митрополит Філадельфійський, з 1990 — митрополит Халкідонський.

22.10.1991 обраний 270-м Архієпископом Константинополя – Нового Рима та Вселенським патріархом. Інтронізація відбулася 02.11.1991 у Патріаршому Георгіївському соборі на Фанарі.

Розмовляє класичними давньогрецькою і латинською мовами, а також грецькою, турецькою, італійською, німецькою, французькою та англійською.

Діяльність

Вселенський патріарх Варфоломій
і Папа Римський Франциск

Доклав вагомих зусиль в екуменічний царині (див. Екуменізм), для досягнення примирення Вселенського православ’я з Римо-католицькою та Англіканською церквами, а також і з іншими конфесіями; сприяння богословському діалогу, міжконфесійним зв’язкам; розвитку особистих контактів з релігійними лідерами. Був членом виконавчого і Центрального комітетів, комітету «Віра та Устрій» Всесвітньої ради церков. Ініціатор і організатор численних міжнародних зустрічей і нарад з мусульманськими та юдейськими лідерами.

2006 на запрошення Варфоломія І папа Бенедикт XVI відвідав м. Стамбул, узяв участь у святкових богослужіннях патріарха (це був третій офіційний візит папи до Вселенського патріархату після візиту Павла VI в 1967 та Івана Павла II в 1979). Своєю чергою, Варфоломій І 19.03.2013 відвідав інавгурацію папи Франциска (перший випадок присутності Вселенського патріарха на такій церемонії після Великого розколу 1054). 2014 разом з Франциском відзначив у м. Єрусалимі 50-ту річницю від знакової зустрічі першоієрархів Західної й Східної церков та взаємного «зняття анафем».

Як Вселенський патріарх відіграв провідну роль в історичному відродженні Албанської православної автокефальної церкви, Естонської апостольської православної церкви, Грузинської православної церкви, Православної церкви України (ПЦУ), надавав духовну підтримку православним спільнотам у постсоціалістичних країнах. Видав два томоси про автокефалію — Православній церкві Чеських земель та Словаччини (1998) та Православній церкві України (2019). Діяльність патріарха вплинула на руйнування монопольного впливу Російської православної церкви у нових незалежних державах.

Здійснював візити у різні країни світу, зустрічався з керівниками держав, провідними політичними і громадськими діячами, виступав на сесіях ЮНЕСКО, Європарламенту, Всесвітнього економічного форуму, національних парламентів на захист цінностей релігійної свободи і прав людини, релігійної толерантності, миру між народами.

Співорганізатор багатьох міжнародних конгресів і зустрічей з теми мирного співіснування, опору расизму і фанатизму, міжрелігійного взаєморозуміння і співпраці.

Одна з ключових подій патріаршества — скликання Всеправославного собору 2016 на о. Криті (вперше з 8 ст., після Другого Нікейського собору). На Соборі були представлені 10 Православних автокефальних церков, у його роботі взяли участь 164 єпископи. Основні питання порядку денного стосувалися місії Православної церкви у сучасному світі, міжхристиянських стосунків; православної діаспори; церковного устрою; церковної автономії; релігійного культу та ін. Факт відновлення соборної практики Східних церков відкрив нову добу у міжцерковних відносинах.

Знаний активною діяльністю з розвитку екуменічних зв’язків у царині захисту природного середовища, розв’язання екологічних проблем, поширення екологічної свідомості (за що названий «Зеленим патріархом»). Організував 6 міжнародних міжрелігійних конгресів зі світових екологічних проблем річок і морів.

Тричі відвідував Україну (1997, 2008, 2021).

Надання автокефалії Православній церкві України

Варфоломій І вручає Томос предстоятелю ПЦУ митрополиту Епіфанію

У жовтні 2018 під керівництвом Варфоломія І відбувся Синод Вселенського патріархату, який підтвердив початок процесу надання автокефалії Українській церкві; ухвалив відновити Ставропігію Вселенського патріарха в Україні; скасував тимчасово надане Московському патріарху Синодальним листом 1686 право висвячувати Київського митрополита; підтвердив канонічний зв'язок Київської митрополії з Константинопольською церквою; відновив у єпископському та священичому сані ієрархів Філарета (Денисенка), Макарія (Малетича).

Послідовно і рішуче підтримував надання автокефалії об’єднаній Українській церкві попри опір і тиск з боку Російської православної церкви та розрив, за рішенням Синоду РПЦ, євхаристійного спілкування з Константинопольським патріархатом.

05.01.2019 Вселенський патріарх підписав Томос про автокефалію Православної церкви України (конституйована на Об’єднавчому соборі Православних церков).

06.01.2019 у Патріаршій резиденції в м. Стамбулі урочисто вручив «Патріарший і Синодальний Томос надання автокефального церковного устрою Православній церквi в Україні» предстоятелю ПЦУ митрополиту Епіфанію (Думенку).

20–24 серпня 2021 на запрошення Президента України В. Зеленського здійснив візит в Україну для участі у заходах, присвячених 30-літтю державної незалежності. Вперше в історії співслужив 22.08. з предстоятелем ПЦУ літургію у Софії Київській.

Визнання

Нагороджений званням почесного доктора від Афінського, Егейського, Салонікійського (Університету Аристотеля), Патрасського, Янінського університетів (усі — Греція), Критського університету, Лондонського, Единбурзького, Лувенського, Болонського університетів, Джорджтаунського і Єльського університетів (обидва — США), університету Фліндерса (Австралія) тощо. Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Нагороджений державними орденами України: князя Ярослава Мудрого І ступеня (2008), орденом Свободи (2013) та «За заслуги» І ступеня (2019). Національний банк України 2008 ввів у обіг срібну пам'ятну монету «На честь візиту в Україну Вселенського Патріарха Варфоломія I» номіналом 50 грн.

Орден Золотого Руна (2019). Орден Подвійного білого хреста (2013, Словаччина).

Лауреат премій за внесок у захист навколишнього середовища.

Золота медаль Конгресу (1997, США), інші нагороди.

Додатково

• Титул «Вселенський Патріарх» з 4 ст. є прерогативою Архієпископа Константинопольського. Вселенський Патріарх вважається «першим серед рівних» предстоятелів Православних автокефальних церков (див. Вселенське православ'я), «головує в дусі братерства» і за своїм «історичним старшинством честі» серед усіх очільників древніх (Александрійського, Антіохійського та Єрусалимського) і пізніх патріархатів, численних архієпископій і митрополій по всьому світу. На Вселенського Патріарха традиційно покладається відповідальність зі скликання Всеправославних Соборів і зустрічей, а також розвитку міжцерковного і міжправославного діалогу.
• Варфоломій І є духовним лідером понад 300 млн православних християн. Він найдовше з усіх Константинопольських патріархів (понад 30 років) керує Вселенською церквою.

Праці

• У к р. п е р е к л а д — Патріарх Варфоломій. Віч-на-віч із Тайною. Православне християнство у сучасному світі / Пер. з англ. Київ : Дух і Літера, 2011. 360 с.

Література

1. Κοκκινάκης Π. Η Πατριαρχία του Βαρθολομαίου Α΄ μέσα από τον τουρκικό τύπο (1991–2001). Θεσσαλονικη , 2015. 236 р.
2. Киридон А. М. Становлення помісної Православної церкви в Україні (2016–2019 рр.) // Південь України: етно-історичний, мовний, культурний та релігійний виміри : в 8 вип. Одеса : Олді-плюс, 2019. Вип. 7. С. 180–190.
3. Саган О. Православна Церква України: конституювання та перспективи розвитку. Київ : [б. в.], 2019. 103 с.
4. Хрисавгіс І. Варфоломій: Апостольська місія. Пророче бачення / Пер. з англ. Л. Лозова. Київ: Дух і Літера, 2021. 296 с.

Автор ВУЕ

В. Е. Туренко

Покликання на цю статтю: Туренко В. Е. Варфоломій I // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Варфоломій I (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.03.2022