Вселенське православ'я

Вселенське православ'я — децентралізована сукупність усіх Церков, об’єднань релігійних громад, асоціацій, навчальних та громадських інституцій, братств, сестринств, місій та інших релігійних організацій, ідентичність (або самоідентифікація) яких визначена сповідуванням православ’я як східного напряму християнства.

Етимологія

Термін «Вселенське православ’я» походить від одного з титулів Константинопольського патріарха — «Вселенський патріарх» («Ecumenical Patriarch») і використовується для означення чи ідентифікації всієї т. з. «православної ойкумени». Поняття «Вселенське православ’я» є ширшим за поняття «православ’я» (грец. ὀρθοδοξία — ортодоксія, букв. «правильна думка»), оскільки останнє включає в себе (як правило) лише віровчення, обрядовість та організаційне улаштування взаємовизнаних Православних церков (тобто таких, що перебувають у євхаристійному єднанні, або «диптихіальних» — перелічених у диптиху). Тим самим лишає поза своєю цариною церкви чи незалежні об´єднання громад зі значними регіональними, національними, історичними, звичаєвими особливостями, а також ігнорує (вважаючи не-православними) церкви, які самоідентифікують себе як православні, проте мають дещо інше розуміння (й виконання) окремих аспектів віровчення і культу.

Складові Вселенське православ’я

Вселенське православ’я у сучасному розумінні є багатозначним явищем, оскільки охоплює різноманітні аспекти інституційного та богословсько-обрядового розвитку східного напряму християнства, диференційованого у часі та просторі. Просторово-часова ретроспектива Вселенського православ’я охоплює:

1. Один із напрямів християнства, віросповідну основу якого становлять Святе Письмо (Біблія, передусім Новий Завіт) та Святий Переказ (рішення семи Вселенських соборів і окремих Помісних соборів, доробок авторитетних Отців Церкви) і який не допускає будь-яких змін (ні за змістом, ні за формою) у доґматичному корпусі конфесії. Історично східне християнство під впливом процесів етноконфесійного синкретизму набуло значних регіональних особливостей в канонічному, культовому, організаційному, обрядовому та мистецькому розвитку (як щодо інших напрямів християнства, так і у власних межах). Це стало підґрунтям його існування у формі національних (диптихіальних і позадиптихіальних), Помісних церков, першою за честю серед яких є Константинопольська православна церква (Константинопольський патріархат).

2. Парадигмальну єдність децентралізованих асоціацій автокефальних (див. Автокефальна церква) чи автономних (див. Автономна церква), взаємовизнаних, невизнаних або частково визнаних Православних церков. Така єдність базується на принципах спільності догматично-канонічних і обрядово-культових систем, зокрема й усталених у часі традицій міжнародного характеру, та домінування цих систем як взірцевих над помісними особливостями, місцевими традиціями й звичаями.

3. Усю сукупність взаємовизнаних, частково визнаних або таких, які перебувають на шляху до визнання «диптихіальними» церквами Православних церков (незалежних об´єднань православних громад), із врахуванням їхніх історичних, віроповчальних (богословських), релігійно-культових трансформацій, які відбулися під впливом політичних процесів і етноконфесійних синкретизмів.

4. Православні церкви, окремі громади чи сукупності громад, які частково чи помітно відійшли від сучасної православної традиції (або тією чи іншою мірою проігнорували зміни православного віровчення і культу, календарної системи, що відбулися в процесі історичного розвитку православ'я), проте усвідомлюють себе православними або ж належними саме до православної віросповідної традиції. До таких церков слід віднести також і Давньосхідні православні церкви, які нині відкоригували своє розуміння рішень IV Вселенського (Халкидонського) собору і приймають логіку «диптихіальних» Православних церков (напрацювання Всеправославних зустрічей 1964, 1967, 1970, 1971, 1993 та ін. років).

Система Вселенського православ’я

Система Вселенського православ’я включає:

1. Диптихіальні (взаємовизнані) автокефальні Православні церкви. Таких Церков налічують 15 — як за Константинопольським диптихом (списком), так і за відмінним від нього Московським, але черговість церков та склад диптихів різняться. Згідно з Константинопольським диптихом перелік автокефальних ПЦ «за честю» є таким:

1) Константинопольська православна церква;

2) Александрійська православна церква;

3) Антіохійська православна церква;

4) Єрусалимська православна церква;

5) Російська православна церква;

6) Сербська православна церква (Грузинська — у Московському диптиху);

7) Румунська православна церква (Сербська — у Московському диптиху); 8) Болгарська православна церква;

9) Грузинська православна церква (Румунська — у Московському диптиху); 10) Кіпрська православна церква;

11) Елладська православна церква;

12) Албанська автокефальна православна церква;

13) Польська православна церква;

14) Православна церква Чеських земель та Словаччини;

15) Православна церква України [відсутня у Московському диптиху, де 15-те місце посідає Американська православна церква — визнана автокефальною лише 5-ма диптихіальними церквами (Російською, Болгарською, Грузинською, Польською, Чеських земель і Словаччини), інші церкви визнають її лише як автономну частину Московського патріархату]. Станом на 2020 Православна церква України визнана Константинопольською, Олександрійською та Елладською церквами.


2. Визнані (диптихіальні) автономні Православні церкви (далі — ПЦ): Синайська ПЦ (Єрусалимський патріархат); Фінляндська ПЦ (Константинопольський патріархат); Естонська Апостольська ПЦ (Константинопольський патріархат); Естонська Апостольська ПЦ (Московський патріархат); Китайська ПЦ (Московський патріархат); Японська ПЦ (Московський патріархат); Північноамериканська митрополія (Антіохійський патріархат).

3. Помісні Церкви, автокефалія яких наразі не визнана Православними церквами (позадиптихіальні): Білоруська автокефальна ПЦ; Македонська ПЦ (Охридська архиєпископія); Російська ПЦ Закордонна (та її частина, яка не визнала об´єднання із Московською патріархією, до 2007 РПЦЗ була визнана Сербським та Єрусалимським патріархатами); Чорногорська ПЦ.

4. Старообрядницькі, старостильні та інші Церкви православного походження:

  • старообрядницькі церкви (попівських та безпопівських толків);
  • церкви, що з’явилися як форма релігійного протистояння радянському тоталітаризму (Істинно-православна церква, Істинно-православні християни та ін.);
  • церкви, що відділилися від Помісних через незгоду із певними нововведеннями в обрядовій сфері (т. з. старостильні ПЦ у Греції, Румунії, Болгарії та ін.);
  • церкви, які вийшли поза межі ортодоксальної традиції (упровадили окремі елементи протестантських чи харизматичних практик тощо).

5. Давньосхідні православні церкви: Коптська православна церква Олександрії; Сирійська православна церква Антіохії і Всього Сходу (сиро-яковитська); Апостольська кафолічна ассирійська церква Сходу; Вірменська апостольська православна кафолічна Свята Церква; Ефіопська православна церква Тевахедо; Маланкарська православна сирійська церква Індії; Ерітрейська православна церква.

Перспективи Вселенське православ’я

За різними оцінками, кількість православних віруючих в світі складає від 230 до 270 млн осіб (напр., за даними світової дослідницької агенції Pew Research Center кількість православних у другому десятилітті 21 ст. сягнула 260,4 млн вірян, що складає лише 12,9 % християн). Через відсутність традиції та програм активної місіонерської діяльності у діаспорі та багатовікове обмеження розвитку православних громад у країнах домінуючого ісламу — кількісний розвиток Вселенського православ’я фактично обмежений демографічним відтворенням населення у країнах, де православне населення традиційно домінувало (або утворювало значну релігійну меншину). Стрімке падіння показників демографічного відтворення населення може відсунути Вселенське православ’я на межу маргіналізації християнського світу уже за три покоління.

В інституційному плані подальший розвиток Вселенського православ’я має кілька сценаріїв розвитку. Найбажаніший із них — ліберальний, який передбачає: подальше проведення Всеправославних соборів (такий собор, проведений 2016 після понад 1000-літньої перерви на о. Крит, задекларував цю необхідність як умову вирішення багатьох проблем у православній світовій спільноті); протидію претензіям Московської патріархії на першість у Вселенському православ’ї; врегулювання спірних питань у відносинах між диптихіальними Православними церквами; віднайдення компромісу з питань юрисдикції діаспорних церков; врегулювання механізму отримання і визнання нових автокефалій; розбудову місіонерської роботи у Православних церквах і зупинення відтоку вірян.

Радикальний сценарій зашкодить не лише іміджеві православ'я, але й здатен завдати удару по його богословському й інституційному розвитку. Йдеться, передусім, про реалізацію московських амбіцій із переміщення центру світового православ'я із Константинополя в Москву. Подібні ініціативи загрожують не тільки ослабленням, а навіть розколом Вселенського православ’я, наслідком якого може бути: блокування подальшого проведення Всеправославних соборів; створення паралельних юрисдикцій на територіях впливу нинішніх Православних церков; розділення Православних церков у діаспорі за національними і юрисдикційними ознаками; втрата контролю за проголошенням і визнанням нових автокефалій та створення нових диптихів; комерціалізація й політизація православ'я тощо.

Диптихіальні (взаємовизнані) православні церкви

№ п/п Диптих Константинопольського патріархату № п/п Диптих Московського патріархату
1 Константинопольська ПЦ 1 Константинопольська ПЦ
2 Олександрійська ПЦ 2 Олександрійська ПЦ
3 Антиохійська ПЦ 3 Антиохійська ПЦ
4 Єрусалимська ПЦ 4 Єрусалимська ПЦ
5 Російська (Руська) ПЦ 5 Російська (Руська) ПЦ
6 Сербська ПЦ 6 Грузинська ПЦ
7 Румунська ПЦ 7 Сербська ПЦ
8 Болгарська ПЦ 8 Болгарська ПЦ
9 Грузинська ПЦ 9 Румунська ПЦ
10 Кіпрська ПЦ 10 Кіпрська ПЦ
11 Елладська (Грецька) ПЦ 11 Елладська (Грецька) ПЦ
12 Православна Автокефальна Албанська Церква 12 Православна Автокефальна Албанська Церква
13 Православна церква Польщі 13 Польська православна церква
13 Православна Церква в Чеських землях і Словаччині 13 Православна Церква в Чеських землях і Словаччині
14 Православна Церква України 14 Американська ПЦ

Автономні православні церкви

Автономні ПЦ Юрисдикція

(підпорядкування)

Фінляндська ПЦ Константинопольська ПЦ
Естонська Апостольська ПЦ Константинопольська ПЦ
Північноамериканська митрополія Антіохійської ПЦ Антіохійська ПЦ
Синайська ПЦ Єрусалимська ПЦ
Естонська Апостольська ПЦ Російська ПЦ
Китайська ПЦ Російська ПЦ
Японська ПЦ Російська ПЦ

Література

  1. Саган О. Н. Вселенське православ'я: суть, історія, сучасний стан. Київ : Світ знань, 2004. 912 с.
  2. Zizioulas J. D. Communion and Otherness. Further Studies in Personhood and the Church. London: T&T Clark, 2006. 315 p.
  3. Митрополит Калліст (Уер). Православна Церква / Пер. з англ. Київ : Дух і літера, 2009. 384 с.
  4. Православная Церковь в Восточной Европе. ХХ век / Под ред. К. Шайо; пер. с фр. Київ : Дух і літера, 2010. 440 с.
  5. Вселенський Патріарх Варфоломій. Віч-на-віч із Тайною. Православне християнство у сучасному світі / Пер. з англ. Київ : Дух і літера, 2011. 360 с.
  6. Global Christianity – A Report on the Size and Distribution of the World’s Christian Population/ URL: https://www.pewforum.org/2011/12/19/global-christianity-exec/
  7. Аржаковський А., Денисенко М., диякон. Чи можливе реформування Православ´я? Київ : Відкритий православний університет Святої Софії-Премудрості, Дух і Літера, 2017. 88 с.
  8. Кирило (Говорун), архим. Риштовання Церкви: вбік постструктуральної еклезіології / Пер. з англ. Київ : Дух і літера, 2019. 312 с.

Автор ВУЕ

О. Н. Саган


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Саган О. Н. Вселенське православ'я // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вселенське православ'я (дата звернення: 7.04.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
19.03.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ