Синод

Сино́д (грец. σύνοδος — зібрання, збори, від грец. σύν — разом, спільно та грец. ὁδός — шлях, дорога, рух, перехід) — у більшості християнських конфесій — колегіальний орган церковного управління при главі церкви. Кількість членів синоду та порядок його функціонування кожна церква визначає відповідно до власних традицій.

Прообразом синоду вважають зібрання апостолів, пресвітерів і членів палестинських ранньохристиянських громад у сер. 1 ст. н. е., а першим синодом — зібрання єпархіального духовенства, скликане в м. Римі 387. Пізніше в Західній церкві синодом називали збори духовенства єпархії, тоді як зібрання єпископів отримали назву соборів. Після Другого Ватиканського собору синодами називають щорічні зібрання католицького єпископату.

Синоди бувають загальноцерковні, регіональні, єпархіальні; регулярні та надзвичайні.

У Католицькій церкві синод є лише однією з дорадчих структур, підпорядкований верховній юрисдикції Папи Римського. У Православних автокефальних церквах — постійно чинний колегіальний орган церковної влади при патріархові, що здійснює законодавчі та виконавчі владні функції в період між помісними та архієрейськими соборами (головою синоду є патріарх). У Російській православній церкві у період 1721‒1917 Святійший урядувальний синод був вищим органом церковно-адміністративної влади під проводом оберпрокурора синоду. У протестантських деномінаціях синод може мати різні повноваження: у лютеранстві — управляє об’єднанням церков на певній території (наприклад, у штаті, регіоні); у пресвітеріанських церквах (див. Пресвітеріанство) — підпорядкований вищому органу управління (асамблеї) та діє як постійна рада пасторів і старійшин (пресвітерів), у реформатських церквах — керівний національний орган, який координує діяльність церков та регіональних об’єднань у країні (регіоні); у кальвінізмі — повноваження синоду різняться й залежать від місцевих традицій, таку назву можуть мати й зібрання авторитетних теологів (як-от Дортський синод 1618) тощо.

У Православній церкві України діє Річний (бо термін повноважень кожного члену синоду — рік) Священний синод: складається з Митрополита Київського (головує) та 12 єпархіальних архієреїв (що призначаються митрополитом відповідно до старшинства архієрейської хіротонії). Збирається що три місяці в м. Києві. До повноважень Річного Священного синоду віднесено: вирішення поточних церковних справ, виконання постанов архієрейських соборів, здійснення канонічних виборів єпархіальних архієреїв, надання дозволу на видання богослужбових книг, пильнування за пастирським, чернечим служінням, богословською освітою тощо.

В Українській греко-католицькій церкві Синод єпископів разом із главою церкви становлять найвищу владу в церкві. Синод єпископів є законодавчим зібранням усіх висвячених єпископів (єпархіальних, титулярних, емеритів). Скликається принаймні раз на рік, має повноваження: видавати закони церкви, вершити правосуддя (є найвищим трибуналом церкви), обирати главу церкви (і приймати його зречення) тощо. Крім того, діє Постійний синод УГКЦ — група єпископів (призначається на 5 років), яка діє від імені Синоду єпископів УГКЦ і є дорадчим органом для глави церкви.

Джерела

Статут Православної Церкви України // Православна Церква України. URL: https://www.pomisna.info/wp-content/uploads/2019/05/statut-ptsu.pdf
Статут Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви // Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви. URL: https://synod.ugcc.ua/synod-of-bishops/statute/