Ісфаганська П'ятнична мечеть
|
Ісфаганська П'ятнична мечеть | |
|---|---|
| Країна | Іран |
| Місце розташування | Ісфаган |
| Площа | 2,0756 га |
| Рік внесення | 2012 |
| Критерії | (iі) |
Ісфага́нська П’я́тнична мече́ть (англ. Masjed-e Jāmé of Isfahan) — комплекс ісламських сакральних і навчальних споруд 9‒19 ст., архітектурна пам’ятка (м. Ісфаган, Іран); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (від 2012).
Зміст
Розташування. Складники
Розташовано в історичному центрі міста і є його архітектурною домінантою. Поряд міститься головний міський базар. Комплекс споруд згруповано навколо прямокутного у плані головного великого (70х60 м) внутрішнього двору, орієнтованого поздовжньою віссю на південний захід, у бік м. Мекки. Мечеть інтегрована у вуличну мережу базарного району міста і тільки звідти є доступ до неї. Безпосереднє оточення мечеті, яка займає великий квартал, зберегло свою автентичність і традиційний характер забудови.
Площа пам’ятки 2,0756 га, площа буферної зони 18,6351 га.
Історична довідка
Це найстародавніша п'ятнична (конгрегаційна) мечеть в Ірані. Вона оприявнює послідовність архітектурних та декоративних стилів різних періодів іранської ісламської архітектури, що охоплює 12 століть (переважно епох від Аббасидів до Тимуридів та Сефевідів). Після розширення за часів панування сельджуків зі створенням чотирьох айванів навколо внутрішнього двору, а також двох унікальних куполів, мечеть стала взірцем самобутнього ісламського архітектурного стилю.
Першу цегляну мечеть на цьому місці на залишках попередніх споруд збудовано 771. Вона мала позміри 90×52 м. Підземні частини її виявлено під час археологічних досліджень 1970-х. Замість неї 840‒841 зведено більшу мечеть, розмірами 128×88 м, з уточненою орієнтацією. Її реконструйовано 985‒1040, з добудовою не менше двох мінаретів (не збережено). Після 1050 Ісфаган став столицею імперії сельджуків, тож для її потреб мечеть розбудовано 1086‒1087 зі створенням купольної зали. Її увінчано куполом Незам аль-Молка (названо іменем візира-замовника). Він став найбільшим мурованим ребристим куполом у тодішньому ісламському світі. У той же час частину приміщень було перекрито циліндричним склепінням нового типу. Інший сельджуцький високопосадовець Тадж аль-Молк 1088‒1089 ініціював спорудження з північного боку, навпроти попереднього, ще одного аналогічного купола. Функціональне призначення приміщення, яке він перекриває, не з’ясовано. Тож таке архітектурне вирішення є проявом політичного суперництва двох урядовців. Новий купол має не прямі, а переплетені ребра, які утворюють на поверхні п’ятикутні зірки. Мечеть пошкоджено пожежею 1121‒1122 і відбудовано до 1230. Тоді створено 4 айвани, по одному з кожного боку великого внутрішнього двору. Аркаду, що оперізує великий внутрішній двір, зробили двоярусною 1304‒1317.
У 2-й половині 14 ст. у складі комплексу створено медресе. Реконструкція мечеті у 15 ст. додала їй декоративного оздоблення. Сучасні мінарети збудовано у 17 ст. Подальші реконструкції тривали до 20 ст. Мечеть визнано національною пам’яткою Ірану 1932. Реставрацію та реконструкцію, необхідні після повітряного нальоту й бомбардування 1984, виконано на належному рівні з використанням традиційних ремесел та матеріалів. Одним із найважливіших аспектів автентичності пам’ятки є її функція як мечеті, музею та складника історичної базарної забудови Ісфагана. Станом на 2026 адміністрування пам’ятки координують 3 органи: Керівний комітет, Технічний комітет та Служба управління об'єктом. Вони складаються з представників органів влади різного рівня та експертів. Керівний комітет наглядає за захистом та збереженням пам’ятки. Технічний комітет розглядає та затверджує науково-проєктну документацію та плани реалізації її, контролює виконання робіт. Служба управління об'єктом відповідає за щоденну координацію та нагляд за діяльністю на пам'ятці. Місцеві фахівці розробляють План управління (менеджмент-план); станом на 2026 документ не затверджено.
Характеристика
За функціональним типом це п'ятнична (соборна) мечеть (джамі) — велика, розрахована на всю громаду, репрезентативного архітектурного вирішення, з мінаретами. Спільна молитва відбувається щоп’ятниці та у святкові дні. Це складний комплекс різночасових споруд, що займає нерегулярний у плані квартал, оточений вузенькими міськими вуличками, із ледь акцентованим входом. Цим пам’ятка відрізняється від інших, парадно розташованих великих середньоазійських мечетей. Усередині кварталу є 4 внутрішні двори, навколо яких зосереджено найважливіші примішення. Серед них у центрі — великий внутрішній двір з чотирма айванами й мінаретами та купольною молитовною залою. У дворі є 2 басейни для омивання. З огляду на тривалість будівництва (понад тисячоліття), комплекс поєднує мечеті усіх відомих архітектурних типів: центричні купольні й багатокупольні; зальні з колонами (ападани й гіпостилі); айвани й портально-купольні композиції на кшталт середньоазійського пештака. Численні приміщення перекрито різноманітно: склепіннями, низками малих куполів, пласкими стелями по дерев’яних балках. Широко застосовано поліхромний керамічний (див. Кераміка) декор.
Найвизначнішими складниками комплексу є:
- найдавніший двошаровий ребристий купол Незам аль-Молк;
- перше використання в сакральній архітектурі композиції двору з чотирма айванами на його взаємно перехресних осях за сторонами світу.
Пам’ятку трактують як колекцію ісламських архітектурних стилів різних історичних епох (від 9 до 19 ст.). Це приклад інновацій в архітектурній адаптації та технологіях, застосованих під час реконструкції і розширення комплексу мечеті в епоху сельджуків та у пізніші ісламські періоди, коли було додано високоякісні прибудови та оновлено оздоблення.
Значення
Це найстаріша збережена споруда такого типу в Ірані та прототип для пізніших мечетей по всій Центральній Азії. Її високохудожні декоративні деталі відображають стилістичний розвиток поєднаного з архітектурою ісламського декоративно-ужиткового мистецтва протягом понад тисячоліття. Цим обумовлено визначну універсальну цінність пам’ятки, яку занесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 1397 за критерієм (ii). Цінність її Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО колегально сформулював так:
К р и т е р і й (ii) : Ісфаганська П’ятнична мечеть — це перша ісламська споруда, у якій розпланування внутрішнього двору з чотирма айванами сасанідських палаців пристосовано до потреб ісламської релігійної архітектури. Таким чином вона стала прототипом розпланування, композиції та естетики для створення інших мечетей регіону. Купол Незам аль-Молк — це перший двооболонковий ребристий купол в країнах ісламу. Звідси походять нові інженерні навички, які дозволили створювати аналогічні, але складніші купольні конструкції в пізніших мечетях та мавзолеях. Завдяки цим двом особливостям Ісфаганська П’ятнична мечеть стала взірцем для проєктування, розпланування та спорудження куполів мечетей. Взірець був актуальним протягом кількох пізніших епох та у різних регіонах ісламського світу.
Джерело
- UNESCO World Heritage Centre: Masjed-e Jāmé of Isfahan. URL: https://whc.unesco.org/en/list/1397
Література
- Galdieri E. Iṣfahān: Masǧid-i Ǧum‛a : in 3 t. Roma : IsMEO, 1972–1984.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 135.
- Grabar O.The Great Mosque of Isfahan. New York : New York University Press, 1990. 140 p.
- World Heritage Sites: A Complete Guide to 1073 UNESCO World Heritage Sites. Buffalo; Richmond Hill : Firefly Books, 2018. 980 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Ісфаганська П'ятнична мечеть // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ісфаганська П'ятнична мечеть (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.08.2026
