Чинадіївський замок
Чинаді́ївський за́мок, Сент-Міклош замок — оборонна споруда, архітектурна пам'ятка національного значення, с-ще Чинадійово Мукачівського району Закарпатської області, Україна.
Масивна мурована споруда міститься на правому березі р. Латориці в історичному центрі містечка, яке до 1944 мало офіційну назву Сент-Міклош.
Історична довідка
Населений пункт від 13 ст. став центром адміністративно-територіальної одиниці — Чинадіївської домінії, яка 1387 перейшла у власність магнатів Перені. 1456 Сент-Міклош отримав права містечка і в середині 15 ст. барон Я. Перені (дати народження та смерті невідомі, 15 ст., тепер Угорщина) збудував у центрі мурований замок. Його оточували по периметру земляний оборонний вал і рів (не збережено). Замок, як центр домінії, протягом сторіч переходив у власність того, кому належала домінія: 1574 М. Телегді (дати народження та смерті невідомі, 16 ст.; тепер Угорщина), 1635 І. Ньярі (дати народження та смерті невідомі,, 17 ст.; тепер Угорщина). 1669–1711 замком володіла династія трансільванських (див. Трансільванія) князів Ракоці. Сюди відступив зі своїми прибічниками вождь антигабсбурзького повстання угорців Ференц ІІ Ракоці (1676; тепер Словаччина — 1735; тепер Туреччина) після поразки в бою під м. Мукачевом 27.06.1703. Від 1711 замок разом із Мукачівсько-Чинадіївською домінією став імператорською власністю, яку імператор Священної Римської імперії германської нації Карл VІ Габсбург 1726 подарував архієпископу графу Л. Ф. фон Шенборну (1655–1729; тепер Німеччина). Відтоді ним володіли Шенборни. Замок зазнав руйнувань і перебудов: 1574 відбудовано після руйнувань 1567; 1657 руйнувало військо Речі Посполитої під проводом графа Є. С. Любомирського (1616–1667; тепер Польща), проте невдовзі замок відновлено. 1729 зроблено новий дах, на горищі влаштовано зерносховище. У 18 ст. замок утратив військове значення, перетворившись на магнатську резиденцію. 1734 під керівництвом муляра Шенборнів Я. Маркштайнера (дати і місця народження та смерті невідомі, 18 ст.) виконано внутрішні перебудови й замуровано первісний вхід на південному фасаді. 1749 Ф. Бошінда (дати і місця народження та смерті невідомі, 18 ст.) на місці знесених земляних укріплень розпланував парк. 1839 замок відремонтовано з розширенням первісних вікон. Унаслідок цих перебудов замок набув теперішнього вигляду.
1943 виконано наукові дослідження і реставрацію. Від 1944 у замку містилися різні радянські установи, зокрема й військова частина. Від 1963 — пам'ятка архітектури й містобудування республіканського (тепер національного) значення. Постановою Кабінету Міністрів України 17.12.2025 № 1666 Чинадіївський замок унесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як замок Сент-Міклош з охоронним № 070093.
Характеристика
Споруда П-подібна у плані, з двома наріжними циліндричними баштами. Основний корпус двоповерховий на підвалах. Приміщення перекрито цегляними циліндричними склепіннями з розпалубками. Башти триярусні, перекриті хрестовими склепіннями й увінчані конічними дахами. Розпланування багатокамерне, включає по 9 приміщень на кожному поверсі з великою залою у центрі. Споруда має високий вальмовий дах, укритий черепицею. Фасади без архітектурних членувань і декору, за винятком прямокутних вікон і бійниць третього ярусу під вінчальним карнизом. Збережено двоє первісних вікон на бічному південно-східному фасаді з білокам'яним обрамленням у стилі ренесанс. Від замкових підвалів у бік розташованого неподалік костелу веде підземний хід (тепер засипаний).
Значення
Чинадіївський замок належить до рідкісних в Україні невеликих центральноєвропейських замків, які були сільськими й містечковими резиденціями шляхти у пізньому середньовіччі.
Додатково
2001 замок узяв у концесію мукачівський художник Й. Бартош (1957; тепер Україна), котрий разом із дружиною художницею Т. Бартош (1967; тепер Україна) перетворили його на культурно-мистецький центр. На 2025 це єдиний в Україні позитивний приклад реставрації та належного використання старовинного замку, переданого державою у концесію.
Література
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР : в 4 т. Київ : Будивельник, 1985. Т. 2. С. 194.
- Поп Д., Поп И. Замки Подкарпатской Руси. 2-е изд. Ужгород : ПД «Романа Повч», 2004. С. 96–100.
- Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ : [б. в.], 2011. С. 557–558.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Чинадіївський замок // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Чинадіївський замок (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.05.2025
