Горище

Горище у будинках з різними конструкціями й формами даху.
Поперечні розрізи: а, б — будинків із вальмовим дахом, в — будинку з мансардним дахом

Горище селянської хати: батьківська хата І. Франка у с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області

Гори́ще (від гора) — закритий простір між покриттям даху і перекриттям горішнього поверху в будинках з вальмовими (багатосхилими) дахами.

Призначено для зручності догляду за конструкціями даху (крокви, лати, покриття тощо), їх поточного ремонту, а також для покращення температурно-вологісного режиму в житлових приміщеннях горішнього поверху (захищає їх від перегріву влітку й переохолодження узимку). Традиційне використання горища — суто господарське: комора для зберігання речей, продуктів харчування; у сільських хатах — також сінник, де зберігали сіно й солому. Може бути облаштовано як майстерню або житлове приміщення; у такому разі горище перетворюється на мансарду. Приміщення горища не опалюють. У курних хатах (архаїчний тип хати з піччю без димаря) дим із печі через спеціальний отвір виходив на горище.

Для запобігання біологічним ураженням дерев’яних конструкцій даху і перекриття горище мало добре провітрюватися, для чого у причілках та у площині даху влаштовували спеціальні отвори, убезпечені від проникнення птахів (слухові вікна, люкарни). Верхнє перекриття житлового приміщення називається горищним. Вхід на горище влаштовують із сіней по сходах чи приставній драбині через люк у горищному перекритті. У традиційній українській хаті зазвичай горищне перекриття є тільки над житловим приміщенням, а над сіньми його немає.

У сучасній архітектурі, де в будинках підвищеної поверховості влаштовують пласкі дахи з внутрішнім водовідведенням, горище використовують для облаштування розведення інженерних комунікацій будинку — водогону, водяного опалення тощо; це так зване верхнє розведення, на відміну від нижнього — у підвалі або цокольному поверсі (див. Цоколь) будинку. Від кінця 1960-х поширено практику використання частини або повністю простору такого горища для облаштування офісів, громадських просторів, художніх майстерень, житла тощо. За такими приміщеннями закріпилося найменування «лофт» (англ. loft — верхній поверх, горище, від давньоангл. loft — небо, з давньоскандинав. lopt — повітря, небо).

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 305.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 124.