Тома де Томон, Жан-Франсуа

Тома де Томон, Жан-Франсуа

(Thomas de Thomon, Jean-François)

Народження 12.04.1760
Місце народження Берн
Смерть 04.09.1813
Місце смерті Санкт-Петербург
Місце поховання Санкт-Петербург, Олександро-Невська лавра
Місце діяльності Україна, Росія
Напрями діяльності архітектура, графіка
Традиція/школа класицизм
Тома де Томон. Проєкт головного фасаду театру у м. Одесі
Проєкт фонтана у м. Полтаві
Надгробок П. Румянцева-Задунайського в Успенському соборі Києво-Печерської лаври

Тома́ де Томо́н, Жан-Франсуа́ (фр. Thomas de Thomon, Jean-François, 12.04.1760, м. Берн, Швейцарія — 04.09.1813, м. Санкт-Петербург, тепер РФ) — архітектор, представник класицизму, академік Імператорської академії мистецтв (з 1800), професор Імператорської академії мистецтв (з 1810), автор низки споруд у містах Санкт-Петербурзі, Полтаві та Одесі.

Життєпис

Народився у католицькій франкомовній сім’ї комерсанта, яка після його народження переїхала до м. Парижа. 1777–1785 навчався у Королівській академії архітектури (м. Париж), після чого виїхав до м. Рима, де вивчав і малював античні (див. Античність) архітектурні пам’ятки. Там поступив на службу до графа Артуа, майбутнього короля Франції Карла Х Французького, завдяки чому отримав доступ до європейських можновладців. Повернувся до м. Парижа 1789. За кілька місяців як рояліст (див. Роялізм), не сприйнявши Французьку революцію 1789–1799, виїхав разом із графом Артуа до м. Відня, де від 1794 працював за замовленнями угорських князів Естергазі. Звідти виїздив до Речі Посполитої, де виконував проєкти для князів Любомирських. Імовірно завдяки знайомству з князем Д. Голіциним (1721; Швеція — 1793; тепер Австрія), послом імператриці Катерини ІІ при віденському дворі, 1792 отримав запрошення приїхати до Російської імперії від її віцеканцлера і брата посла, князя О. Голіцина (1723–1807; тепер РФ). Скористався запрошенням 1799, приїхавши спершу до м. Москви, а звідти — до м. Санкт-Петербурга. Там виконував приватні й державні замовлення, від 1802 викладав в Імператорській академії мистецтв. Від 1805 — придворний архітектор імператора Олександра І. Російської мови знати не захотів і з тими, хто не володів французькою мовою, спілкувався через перекладача. Як масон (див. Масонство) високого ступеня посвячення у своїх проєктах і будовах втілював масонську символіку.

Його смерть пов’язана з професійною діяльністю. Як писав сучасник-очевидець із Полтавщини М. Гнідич, «чорт спонукав його» 09.01.1811 піднятися на обгорілі стіни Великого театру у м. Санкт-Петербурзі, щоб оцінити збитки від пожежі й можливість реконструкції споруди. Не втримавшись, упав донизу, покалічився і внаслідок цього після тривалої хвороби згодом помер. Удові призначили пенсію. Дітей у подружжя не було. Поховано спершу на Смоленському лютеранському кладовищі. 1940 поховання перенесено до Олександро-Невської лаври на Лазаревське кладовище. Надгробок збережено.

Творчість

Був добрим рисувальником, популярним творцем пейзажів античної тематики у техніках рисунка олівцем, акварелі, гравюри (офорта), олійного живопису. Як зодчий працював у стилістиці пізнього класицизму (яку часто називають ампіром). На формування його мистецьких уподобань та авторської манери вплинуло знайомство у м. Римі з творчістю Дж. Б. Піранезі, Ю. Робера, спілкування там із паризьким архітектором Ш. Персьє, а також ознайомлення з утопічними проєктами Е.-Л. Булле та К.-Н. Леду. Схильність до надміру монументальних і лапідарних архітектурних форм виявилася доречною у процесі створення авторських споруд у м. Санкт-Петербурзі (палац графині Лаваль на Англійській набережній, казенні склади Сального Буяна, реконструкція Великого театру тощо). Серед них найвизначнішою стала будівля біржі у Санкт-Петербурзі (по суті — масонський храм у центрі імперської столиці). Розробляв також типові проєкти міської забудови, серію фонтанів уздовж шляху із м. Санкт-Петербурга у Царське Село.

Написав і видав у м. Санкт-Петербурзі дві праці: «Колекція фасадів головних пам’яток, побудованих у Санкт-Петербурзі Тома де Томоном» 1806 та «Трактат про живопис із передмовою про походження мистецтва, з гравюрами та ілюстраціями» 1809.

Т в о р и  в  У к р а ї н і:

Галерея

  • Проєкт головного фасаду госпіталю
    у м. Одесі (варіант А)

  • Проєкт плану госпіталю у м. Одесі

  • Проєкт головного фасаду госпіталю
    у м. Одесі (варіант В)

  • Проєкт головного фасаду госпіталю
    у м. Одесі (варіант В, фрагмент)

  • Проєкт головного фасаду госпіталю
    у м. Одесі (варіант А, фрагмент — центральний портик)

  • Проєкт пам’ятника Слави в Полтаві.
    Головний фасад і план

  • Проєкт пам’ятника Слави в Полтаві (варіант)

  • Проєкт храму-пам’ятника на полі Полтавської битви

  • Проєкт храму-пам’ятника на полі Полтавської битви. План

Цитата

І. Грабар:
Переклад
«Тома де Томон завдяки блискучому таланту й істинно натхненній безстрашності — а це властиво небагатьом — був тим Прометеєм, який, викравши вогонь нової краси у богів Франції, приніс його до Росії, де він потім довго і яскраво горів, так яскраво, як ніде в Європі. І за це ми, росіяни, маємо бути йому вдячні назавжди.»
Оригінал
«Тома де Томон благодаря блестящему дарованию и подлинно вдохновенному дерзновению — а это удел немногих — был тем Прометеем, который, похитив огонь новой красоты у богов Франции, принес его в Россию, где он затем долго и ярко горел, так ярко, как нигде в Европе. И за это мы, русские, должны быть ему признательны навсегда.»

 Цит. за: Грабарь И. Ранний Александровский классицизм и его французские источники // Старые годы. 1912. Июль–сентябрь. С. 91. Переклад Вечерського В. В.


Додатково

Достовірних портретних зображень Тома де Томона невідомо. Усі поширені зображення його, як графічні, так і живописні та скульптурні, є помилковими.

Праці

  • Recueil des façades des principaux monuments construits à St.-Pétersbourg par Thomas de Thomon. Saint-Pétersbourg, 1806.
  • Traité de peinture, précédé de l’origine des arts, avec gravures et illustrations. Saint-Pétersbourg, 1809.

Джерело

  1. Шевченко В. Произведения Тома де Томона : каталог коллекции. Государственный Эрмитаж. Санкт-Петербург : Издательство Государственного Эрмитажа, 2010. 320 с.

Література

  1. Грабарь И. Тома де Томон // История русского искусства. Москва : Кнебель, 1914. Т. 3. С. 491-502.
  2. Тимофієнко В. Тома де Томон Жан // Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 367.
  3. Каганов Г. Иерусалим на Неве: Черты святыни в образе Санкт-Петербурга XVIII–XIX веков // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Збірник наукових праць з мистецтвознавства, архітектурознавства і культурології. Вип. 2. Київ : А+С, 2005. С. 87–105.
  4. Shvidkovsky D. Russian architecture and the West. London : Yale University Press, 2007. 434 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Тома де Томон, Жан-Франсуа // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Тома де Томон, Жан-Франсуа (дата звернення: 10.10.2026).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.05.2026


Отримано з https://vue.gov.ua/index.php?title=Тома_де_Томон,_Жан-Франсуа&oldid=443376
Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶