Амвросимов, Михайло Андрійович

Амвро́симов, Миха́йло Андрі́йович (Афросимов; рос. Амвросимов, Михаил Андреевич; 1776, м. Санкт-Петербург, тепер Російська Федерація — 1825, м. Новочеркаськ, тепер Ростовська область, Російська Федерація) — архітектор.

Амвросимов, Михайло Андрійович

(Амвросимов, Михаил)

Рік народження 1776
Місце народження Санкт-Петербург, Російська Федерація
Рік смерті 1825
Місце смерті Новочеркаськ, Російська Федерація
Alma mater Архітектурна школа М. Казакова, Москва
Напрями діяльності архітектура


Відзнаки

Ордени Орден Святого Володимира


Життєпис

Походив із дворянської родини. 1790 почав службу кадетом у лейб-гвардії Преображенського полку. З 1797 — вчитель архітектури й арифметики; з 1798 — помічник архітектора в Конторі міських будівель у м. Санкт-Петербурзі. Від 1799 викладав сільську архітектуру в Петербурзькій школі практичного землеробства.

1802 переїхав із м. Санкт-Петербурга до м. Полтави, де обійняв посаду губернського архітектора. Керував будівельною експедицією та губернською креслярнею, у якій розроблялися проекти розпланування й забудови міст Полтавської губернії. Співпрацював з архітекторами А. Карташевським та Ф. Плотніковим.

З 1817 — губернський архітектор у м. Воронежі, з 1820 — військовий архітектор Області Війська Донського. Збудував кілька храмів у м. Новочеркаську.

Творчість

Працював у стилістиці класицизму. Під його керівництвом розроблено й реалізовано проекти класицистичного перепланування міст Полтави (1803, 1805, 1811), Ромен, інших повітових міст губернії; у 1803–1820-х — проекти забудови їх цивільними й житловими будівлями за «зразковими проектами»: це 23 споруди повітових присутственних місць (урядових установ), поштові будинки в 105 населених пунктах, лікарні в містах Кременчуку, Пирятині, Ромнах, військові казарми й лазарети в містах Зінькові, Гадячі, Кременчуку, Прилуках, Ромнах, Хоролі, будівлі повітових училищ, а також торговельні ряди та контрактовий будинок Іллінського ярмарку в м. Ромнах (не збереглися). Автор проекту розпланування Круглої площі та першого (нереалізованого) проекту Пам’ятника Слави (1804), будівель богадільні (1808, 1820–1823; тепер Полтавська обласна клінічна лікарня), театру (1810), заїжджого двору (1812), торгових рядів (1812–1814), усі — у м. Полтаві, поштової контори в м. Ромнах (1820) тощо.

Визнання

За будівництво Пам’ятника Слави в м. Полтаві отримав чин надвірного радника. Нагороджений орденом Святого Володимира 4 ступеня.

Література:

  1. Онищенко Н. Е. Творчество мастеров русского монументального искусства в Полтаве в начале XIX в. // Зодчество Украины. Киев : Академия архитектуры УССР ; Институт истории и теории архитектуры, 1954. С. 213–238.
  2. Тимофієнко В. І. Амвросимов // Мистецтво України : в 5 т. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. Т. 1. С. 54.
  3. Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть. Київ : Науково-дослідницький інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 13–14.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Амвросимов, Михайло Андрійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амвросимов, Михайло Андрійович
Дата звернення: 15.12.2019.


Оприлюднено

Оприлюднено: 14.08.2019