Амвросимов, Михайло Андрійович

Амвро́симов, Миха́йло Андрі́йович (Афросимов; рос. Амвросимов, Михаил Андреевич; 1776, м. Санкт-Петербург, тепер Російська Федерація — 1825, м. Новочеркаськ, тепер Ростовська область, Російська Федерація) — архітектор.

Амвросимов, Михайло Андрійович

(Амвросимов, Михаил)

Народження 1776
Місце народження Санкт-Петербург
Смерть 1825
Місце смерті Новочеркаськ
Alma mater Архітектурна школа М. Казакова
Напрями діяльності архітектура


Відзнаки

Ордени Орден Святого Володимира

Життєпис

Походив із дворянської родини. 1790 почав службу кадетом у лейб-гвардії Преображенського полку. З 1797 — вчитель архітектури й арифметики; з 1798 — помічник архітектора в Конторі міських будівель у м. Санкт-Петербурзі. Від 1799 викладав сільську архітектуру в Петербурзькій школі практичного землеробства.

1802 переїхав із м. Санкт-Петербурга до м. Полтави, де обійняв посаду губернського архітектора. Керував будівельною експедицією та губернською креслярнею, у якій розроблялися проекти розпланування й забудови міст Полтавської губернії. Співпрацював з архітекторами А. Карташевським та Федором Олексійовичем Плотніковим (1782–?).

З 1817 — губернський архітектор у м. Воронежі, з 1820 — військовий архітектор Області Війська Донського. Збудував кілька храмів у м. Новочеркаську.

Творчість

Працював у стилістиці класицизму. Під його керівництвом розроблено й реалізовано проекти класицистичного перепланування міст Полтави (1803, 1805, 1811), Ромен, інших повітових міст губернії; у 1803–1820-х — проекти забудови їх цивільними й житловими будівлями за «зразковими проектами»: це 23 споруди повітових присутственних місць (урядових установ), поштові будинки в 105 населених пунктах, лікарні в містах Кременчуку, Пирятині, Ромнах, військові казарми й лазарети в містах Зінькові, Гадячі, Кременчуку, Прилуках, Ромнах, Хоролі, будівлі повітових училищ, а також торговельні ряди та контрактовий будинок Іллінського ярмарку в м. Ромнах (не збереглися). Автор проекту розпланування Круглої площі та першого (нереалізованого) проекту Пам’ятника Слави (1804), будівель богадільні (1808, 1820–1823; тепер Полтавська обласна клінічна лікарня), театру (1810), заїжджого двору (1812), торговельниих рядів (1812–1814), усі — у м. Полтаві, поштової контори в м. Ромнах (1820) тощо.

Визнання

За будівництво Пам’ятника Слави в м. Полтаві отримав чин надвірного радника. Нагороджений орденом Святого Володимира 4 ступеня.

Література:

  1. Онищенко Н. Е. Творчество мастеров русского монументального искусства в Полтаве в начале XIX в. // Зодчество Украины. Киев : Академия архитектуры УССР ; Институт истории и теории архитектуры, 1954. С. 213–238.
  2. Тимофієнко В. І. Амвросимов // Мистецтво України : в 5 т. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. Т. 1. С. 54.
  3. Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть. Київ : Науково-дослідницький інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 13–14.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Амвросимов, Михайло Андрійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амвросимов, Михайло Андрійович (дата звернення: 19.10.2021).


Оприлюднено


Оприлюднено:
14.08.2019

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ