Берн

Герб м. Берн

Прапор м. Берн

Берн (нім. нім. Bern, фр. фр. Berne, італ. італ. Berna) — столиця Швейцарії та кантону Берн.

Берн (Bern)
Країна	Швейцарія
Засновано	2 ст. до н. е.«ст.дон.е.» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 2.
Чисельність населення (тис.осіб)	134,591
Територія (кв.км.)	51,6
Уродженці	Кохер, Еміль Теодор, Тома де Томон, Жан-Франсуа

Зміст

1 Географічне положення
2 Історична довідка
3 Населення
4 Клімат
5 Господарство
- 5.1 Сфера послуг
- 5.2 Транспорт
6 Наука, освіта, культура
7 Спорт
8 Персоналії
9 Україніка
10 Додатково
11 Література
12 Автор
13 Відео

Географічне положення

Місто розташоване на р. Ааре в південній частині Швейцарського плато, за 20 км на північ від Бернських Альп. Поділяється на 6 районів: Іннере Штадт, Ленггассе-Фельсенау, Маттенхоф-Вайссенбюль, Кірхенфельд-Шоссхальде, Брейтенраїн-Лорраїне, Бюмпліц-Оберботтіген.

Територія — 51,6 км².

Історична довідка

Найдавніші сліди постійного проживання у межах сучасного м. Берна — група різночасових кельтських поселень Латенського періоду на півострові Енге (найдавніше датується 2 пол. 2 ст. до н. е.). Одне з цих поселень (укріплене селище або невелике місто 1 ст. до н. е.) імовірно є одним із 12 опідів (від лат. oppidum) кельтського племені гельветів, про які згадував Гай Юлій Цезар (100–44 до н. е.) у «Нотатках по війну з галлами». Після завершення Галльської війни існувало галльсько-римське поселення (занепало у 2 пол. 2 ст. н. е.).

Упродовж пізньоантичної й ранньосередньовічної доби на околицях були окремі сільські поселення (їхні назви невідомі, існування підтверджується археологічними знахідками). У 9–10 ст. у межах сучасного міста (але за межами його історичної частини) виникло перше міське укріплене поселення — бургундський дерев’яний замок (назва невідома).

1191 намісник бургундського королівства герцог Бертольд IV Церінген (близько 1160–1218; тепер Німеччина, у загальній нумерації намісників Бургундії відомий як Бертольд V) побудував замок на пагорбі біля р. Ааре. Ця дата вважається офіційним роком заснування м. Берна.

Наприкінці 13 ст. було містом-державою у складі Священної Римської імперії (тобто користувалося правами вільного імперського міста).

1323 увійшов у союз із кантонами Урі, Швіц і Унтервальден, пізніше долучилися інші. 1353 умови об’єднання було переглянуто: місто стало співзасновником першої Швейцарської конфедерації. Пізніше через експансію під його владу перейшли землі сусідніх кантонів, які складають територію сучасного Берну (кантону).

1346 частина населення загинула внаслідок епідемії чуми («Чорна смерть»). 1348–1349 відбулася хвиля єврейських погромів (привід: чутки про поширення цієї хвороби євреями).

1405 давня дерев’яна забудова знищена внаслідок пожежі. Під час відновлення м. Берн забудовувався фахверковими й кам’яними спорудами. Упродовж 15–17 ст. економічне значення й рівень добробуту мешканців значно зросли. Цьому сприяв попит на продукцію бернських ремісників на європейському ринку (основні статті експорту — шкіряні вироби й вітражі).

Під час Французької революції 1789–1799 місто було окуповане французькими військами (1798).

У 19 ст. м. Берн стає важливим культурним центром. 1803 засновано міську бібліотеку, 1815 — музичне товариство, 1834 — університет, 1846 — історичне товариство, 1877 — симфонічний оркестр, 1891 — державний архів, 1894 — історичний музей. Усі ці організації й установи діють дотепер.

З 1848 м. Берн — фактична столиця Швейцарії (резиденція Федеральних Зборів). Офіційний статус — федеральне місто (нім. Bundesstadt), термін «столиця» не використовується в документах.

У 19 — на початку 20 ст. м. Берн був одним із центрів соціалістичного руху в Європі (див. Соціалізм). 1916–1918 (формально до 1919) діяла Міжнародна соціалістична комісія (Міжнародний соціалістичний комітет) — координаційний орган політичних партій і окремих діячів Другого Інтернаціоналу. 1919 створено Бернський Інтернаціонал (група партій і діячів соціалістичного руху, які виступали проти намагань Російської комуністичної партії (більшовиків) [див. Комуністична партія Радянського Союзу] узяти під контроль міжнародний соціалістичний рух). 1923 припинив існування, а його члени увійшли до новоствореного Соціалістичного робітничого інтернаціоналу.

Через політику нейтралітету Швейцарії, м. Берн був місцем перемовин щодо важливих дипломатичних ініціатив. 1874 тут підписано договір про створення Всесвітнього поштового союзу, 1886 — першу міжнародну угоду про захист авторських прав (Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів).

Населення

Четверте за чисельністю мешканців місто країни (після Цюриха, Женеви та Базеля). Кількість населення — 134 591 особа, густота — 2 607 осіб/км², іноземців — 24,9 %. Розподіл населення за віковим складом: 16,7 % — молодші 20 років, 66,1 % — у віці 20–64, 17,2% — 65 та старші (статистика 2019).

За релігійним складом: 47 % — протестанти (парафіяни Швейцарської реформатської церкви), 24,5 % — католики (2000, перепис). Більшість жителів розмовляють німецькою (верхньоалеманською говіркою), також є франкомовні.

Клімат

Клімат — вологий континентальний, граничний з морським. Середньодобова температура найтеплішого місяця (липець) — +18,3 °C, найхолоднішого (січень) — −0,4 °C.

Господарство

Берн — центр економічного регіону Берн-Міттелланд. Валовий внутрішній продукт (ВВП) становить 42,5 %. Тут розташовані штаб-квартири Федеральної пошти, Національного банку Швейцарії, Швейцарської федеральної залізниці та залізниці Берн-Летшберг-Сімплон, дипломатичні представництва, Бюро Всесвітнього поштового союзу, Державний монетний двір.

Основні галузі промисловості: текстильна, машинобудівна (виробництво точних інструментів, вимірювальних приладів, поліграфічних машин), електротехнічна, хімічна. Також у місті виробляють шоколад. Розвинений енергетичний ринок.

Сфера послуг

Третинний сектор економіки забезпечує до 90 % ВВП. Надає фінансові, страхові, юридичні, логістичні, торговельні, телекомунікаційні послуги, поширений туризм.

Транспорт

Транспортна інфраструктура представлена автомобільними магістралями, вокзалом, залізницями й аеропортом. Курсують міські та приміські автобуси, таксі, трамваї, фунікулер. Регіональний аеропорт розташований приблизно за 10 км на південний схід у м. Бельпі. Річний пасажирообіг — близько 150 тис. осіб.

Наука, освіта, культура

Наука та освіта

Обов’язкова шкільна освіта становить дев’ять років: початкова школа (6 р.), нижча середня школа (3 р.), для якої існують різні моделі. Французьку мову викладають як першу іноземну, англійську як другу (з 5-го року навчання). Початкові школи спільно фінансуються містом і кантоном Берн.

Діють два університети:

Бернський університет (заснований у 1834) — четвертий за величиною у Швейцарії (близько 18,5 тис. студентів), класичного типу. При медичному факультеті діє університетська лікарня («Inselspital»); під управління навчального закладу — Бернський ботанічний сад, бібліотека (з фондом понад 2 млн одиниць);
Бернський університет прикладних наук (1997), має у складі факультети інженерії, інформаційних технологій, архітектури, деревообробки та будівництва, прикладної економіки, управління, охорони здоров'я, соціальної роботи, Бернський коледж мистецтв, сільськогосподарський коледж тощо.

Серед інших професійних освітніх закладів: Швейцарська джазова школа, Комерційна промислова професійна школа, Швейцарська школа бізнес-інформатики.

У м. Берні знаходиться осідок Швейцарської академії наук (заснована 1815). До складу академії входить 44 кантональних та регіональних товариства, численні спеціалізовані інституції та комісії.

Культура та мистецтво

Працюють Бернський історичний музей (1894), у складі якого: Будинок Альберта Ейнштейна (від 2005), де проживав науковець (1903–1905); Альпійський музей Швейцарії (від 1905 колекція, від 1934 зведена будівля; нім. Alpine Museum der Schweiz). Діють художній музей Берна (1809 сформована колекція; нім. Kunstmuseum Bern), центр Пауля Клее (2005, нім. Zentrum Paul Klee), що вміщує понад 4 тис. робіт художника і є платформою для проведення різних культурних заходів. Проходять художні виставки (переважно сучасного мистецтва) в окремо зведеній будівлі — Kunsthalle, в галереї «Корнфельд» (1919, нім. Galerie Kornfeld), що є аукціонним домом.

Діють: міський театр (відомий як Stadttheater Bern, 1903), Бернський ляльковий театр (1980), Театр Шлахтагауза (Schlachthaus Theatre Bern), Нарренпакський театр Берна (Narrenpack Theater Bern) та інші.

Від 1877 діє Бернський симфонічний оркестр. Місто має давню традицію проведення великих джазових і рок-фестивалів. Серед них: Musikpreis des Kantons Bern, Gurtenfestival (напрям — рок), міжнародний джазовий фестиваль.

Існують окремі культурні центри:

«Райтхалле» (Kulturzentrum Reitschule), який був самовільно зайнятий молоддю в 1980-х. Після невдалих спроб влади звільнити цю будівлю, він офіційно існує від 2004 (проводяться кінопокази, вистави, літературні читання);
сучасного танцю та музики «Паровий центр» (Dampfzentrale), в колишній промисловій будівлі (1980-ті).

Серед туристичних принад: ботанічний сад, зоопарк Dählholzli (1936) спільно з парком ведмедів.

На площах старого міста щотижня проводяться вуличні ринки.

Архітектура

Історичний центр міста у завороті річки Ааре зберіг первісне середньовічне розпланування з групою регулярних у плані кварталів, суцільними аркадами завдовжки майже 6 км уздовж головної вулиці (одна з найдовших критих торгових вулиць у Європі), надбрамні башти (залишки міських укріплень), мости через річку й близько 100 фонтанів. Міст Унтертор (1461) з’єднує місто з укріпленням Фельзенбург (13 ст.). Середньовічну забудову в стилі готики представляють: Голландська (1256) та Годинникова (1218−1220) башти, Ратуша (1406−1415), собор Святого Вінсента (1421−1588), Петропавлівська (французька) церква (1270−1280). Пам’ятками стилю бароко є: надбрамна башта на Марктгассе (1641−1644), Корнхаус (зерносховище; 1711−1715), церква Святого Духа (1726−1729), палац Ерлахергоф (1745−1752), гауптвахта (1766−1767), низка житлових будинків на головних вулицях. Будівлі історизму: Федеральний палац — резиденція парламенту та уряду (1852−1857), Федеральний архів (1896−1899), Бернський університет (1834), міський театр (1903), Художній музей (1876−1878), Історичний музей (1892−1894), Художня галерея (1917—1918), Казино (1906−1908), неоготичний (див. Неоготика) костел Святих Петра і Павла (1858−1864). Більшість будівель 20 ст. виконано в стилістиці архітектури сучасної: Швейцарська національна бібліотека (1931), Швейцарський альпійський музей (1933), Природничий музей (1932−1934), Торговельна школа (1939), залізничний вокзал (1974), Музей зв’язку (1990). Старе місто є об’єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Спорт

Культивуються — футбол, хокей, бейсбол, баскетбол, софтбол, регбі, автомобільний спорт тощо.

У Берні відбувся фінал Чемпіонату світу з футболу 1954, Чемпіонату світу з хокею із шайбою 2009, Чемпіонат Європи з фігурного катання 2011. Змагання з зимових видів спорту проходили зокрема, на ПостФінанс-Арена (англ. PostFinance Arena; діє з 1967, вміщає понад 17 тис. осіб).

Місто також двічі приймало чемпіонати світу з велоспорту на шосе (1936 та 1961).

Stadion Wankdorf (2005) — стадіон, другий за величиною у Швейцарії. Тут проводились змагання Чемпіонату Європи з футболу 2008.

Берн був кандидатом на проведення Зимових Олімпійських ігор 2010, але відкликав свою заявку у вересні 2002 після референдуму.

Circuit Bremgarten — автодром, який приймав Гран-прі Швейцарії з 1933 по 1954 (Формула-1, 1947−1954) і мотоциклетний Гран-прі Швейцарії в 1949 та 1951−1954.

Персоналії

У Берні народились: художник Фердинанд Годлер (1853–1918; Швейцарія); дипломат Аугуст Рудольф Ліндт (1905–2000), лауреат Нобелівської премії з фізіології й медицини (1909) Е. Т. Кохер (1841–1917), архітектор Ж.-Ф. Тома де Томон (1760−1813).

З містом пов’язано життя лауреатів Нобелівської премії з фізики (1921) А. Айнштайна (1879−1955) та літератури (1946) Г. Гессе (1877–1962).

Україніка

У 1940-х у Бернському університеті навчалось понад 20 студентів — вихідців з України. Їх підтримував Український Допомоговий Комітет (Женева, керівник М. Рудницька).

У місті діє осередок «Українського Товариства у Швейцарії» (засноване 1951).

04.03.2023 відбулась багатотисячна акція солідарності на підтримку України.

У березні 2023 Посольство України та представники «Bereznitsky Art Foundation» відкрили фотовиставку «Українська Герніка». Світлини українських та міжнародних фотографів, задокументували злочини Росії проти України.

2023 Бернський університет прикладних наук розробив практичний курс, орієнтований на українок.

26−27.04.2023 пройшла дводенна культурна конференція «Відродження культури — частина відбудови України», присвячена українській культурній спадщині та мистецтву.

При Бернській консерваторії продовжує свою діяльність союз Legato Bern-Odesa, що підтримує молоді музичні таланти з України.

Додатково

Є кілька версій походження назви міста. Перша — Бертольд V Церінген назвав його на вшанування ведмедя, якого він убив незадовго до того. Друга — це є зміненою назвою італійської Верони. Третя — походить від кельтського bren («гора»).

Бернський університет став усесвітньо відомим через першу в Європі габілітацію жінки-професора (1898) — філософа й психолога Анни-Естер Тумаркін (1875; тепер Білорусь — 1951; Швейцарія).

Література

Strahm H. Geschichte der Stadt und Landschaft Bern. Bern : Francke, 1971. 312 p.
Bähler A., Barth R., Erne E. et al. Bern: die Geschichte der Stadt im 19. und 20. Jahrhundert: Stadtentwicklung, Gesellschaft, Wirtschaft, Politik, Kultur. 2 aufl. Bern : Stämpfli, 2003. 417 p.
«Жодного франка агресору!»: в Берні відбулась акція на підтримку України // Радіо Совобода. 2023. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-aktsiya-bern-shveytsariya-ukrayina/32299426.html
Українці в Швейцарії // Посольство України в Швейцарській Конфедерації та в Князівстві Ліхтенштейн (за сумісництвом). 2023. URL: https://switzerland.mfa.gov.ua/spivrobitnictvo/371-ukrajinci-v-shvejcariji
Горобець І. Вікенд з історією // Міжнародний журнал «Туризм». URL: https://intour.com.ua/statti/svit/vikend-z-istorieyu
Bernisches Historisches Museum (офіційний сайт). URL: https://www.bhm.ch/de/
Kunstmuseum Bern (офіційний сайт). URL: https://www.kunstmuseumbern.ch/de/