Сумська фортеця
Су́мська форте́ця — комплекс оборонних споруд, втрачений об'єкт нерухомої культурної спадщини, м. Суми, Україна.
Місце колишньої фортеці — в історичному центрі міста на плато правого берега р. Псел в оточенні долин річок Сумка і Стрілка. Трьома складниками оборонного комплексу були город, замок і посад (усі не збережено).
Історична довідка
Точну дату заснування фортеці й міста не з'ясовано. Орієнтовно 1652 понад 1 000 переселенців із Правобережної України (з м-ка Ставища, тепер селище Білоцерківського району Київської області) під орудою отамана Г. Кондратьєва (дата народження невідома, 1620-і — 1701; тепер Україна) прийшли й зупинилися на березі р. Псла на Берлицькому городищі (локалізація його є дискусійною). Пізніше оселилися на старому Суминому городищі. Царський указ про дозвіл оселитися тут датовано 1655. Місто будували як фортецю проти частих тоді татарських нападів. Використано сприятливі військово-топографічні характеристики місцевості — підвищеного мису правобережжя р. Псел при впадінні в неї річок Сума (тепер Сумка) і Сумка (тепер Стрілка). Складна гідрографічна мережа з широкими заболоченими заплавами посилювала неприступність північних, західних і східних підступів до фортеці. Круті схили міжрічкового плато спростили спорудження земляних укріплень: значні обсяги підсипки ґрунту виконано тільки з південного боку.
Згідно з дослідженнями 1999–2003 сумських археологів В. Приймака (нар. 1958; тепер Україна) та Є. Осадчого (нар. 1975; тепер Україна) фортеця, збудована Кондратьєвим, займала всю ширину мису й була прямокутною в плані розмірами 200×250 м. Мала 4 наріжні бастіони з дерев'яними баштами, земляні оборонні вали, рови з півночі та півдня і оборонну огорожу з дубових колод, діаметром до 60 см.
Влітку 1656 сюди прибув московський воєвода К. Арсеньєв (дата народження невідома, початок 17 ст. — після 1666; тепер РФ) з 52-ма «служилими людьми» і того ж року доповів у м. Москву, що він збудував у м. Сумах фортецю, опис і кресленик якої пообіцяв надіслати пізніше. Ця доповідь неправдива, оскільки за короткий час виконати значний обсяг будівельних робіт неможливо. Проте цей сюжет активно використовує промосковська пропаганда з наміром довести, що м. Суми заснували не українці, а московити. Натомість в історичних джерелах зафіксовано, що городовий отаман Кондратьєв 1658 возив до Москви кресленик фортеці, згідно з яким її збудовано. В. Юркевич з'ясував особу автора цього проєкту — ним був «черкашенин» (тобто українець) Яків Стандарний. Під час перебудови оборонних споруд, зведених раніше під керівництвом Кондратьєва, для розширення фортеці північну й південну лінії валів і ровів було знесено.
1658 створено Сумський слобідський козацький полк і місто стало його центром. Це сприяло розвиткові комплексу оборонних споруд: у 1670-х структура укріплень стала тридільною: замок, город, посад. На озброєнні 1678 було 12 гармат. До 1765 у Сумській фортеці постійно перебувала Слобідська комісія — вищий орган управління українських слобідських козацьких полків у військових і цивільних справах. Фортецю ремонтували, удосконалювали, тому кількість башт поступово зменшували (протягом другої половини 17 ст. — від 34 до 27). Старі дерев'яні стіни заміняли широкими земляними валами з бруствером і валгангом, бастіонами, равелінами з ширшими і глибшими ровами.
Під час Північної війни 1700–1721 наприкінці 1708 — на початку 1709 у Сумській фортеці деякий час перебувала ставка московського царя Петра І. Тут він видав свій маніфест «Про лиходійства зрадника гетьмана Мазепи на шкоду Росії» (рос. «О злодействах изменника гетмана Мазепы во вред России»). Після Північної війни фортецю реконструйовано: збудовано 6 нових невеликих наріжних бастіонів. На той час фортеця мала 5 брам (відомі назви двох із них — Московської та Псельської).
У 1760-х Сумська фортеця втратила стратегічне значення і її оборонні споруди перестали підтримувати в належному технічному стані. Тільки замок використовували за первісним призначенням, оскільки в ньому до початку 19 ст. містилися цейгауз, караульні споруди, різні сховища тощо. Фортечні вали знесено наприкінці 18 — на початку 19 ст. при реалізації проєкту перепланування міста, затвердженого 1786.
Характеристика
Фортеця, збудована 1656–1658, була трапецієподібною у плані, дводільною.
З південно-східного боку був квадратний у плані замок із дерев'яно-земляною оборонною огорожею. У ньому зосередили зброю, артилерію, боєприпаси та продовольство. Він мав 6 дубових башт — 4 наріжні й 2 середстіні надбрамні. Периметр замку — понад 400 м. Із замкового двору до р. Псел ішов потаємний підземний хід.
З півночі до замку прилягав город — найбільша за площею частина фортеці. Із заходу і сходу город обмежували берегові схили річок, з напільного боку плато було перекопано ровом й уздовж нього насипано вал. Город мав 23 глухі дерев'яні башти і 4 надбрамні. Дубова стіна на валу була заввишки 3,5 м. Город був найбільшою фортецею Слобожанщини: його довжина сягала 746 м (це дорівнює довжині московського кремля).
Посад, що містився на південь від города, оточував земляний вал із дубовими стінами, 9 глухими, 4 надбрамними баштами, 5 хвіртками. З напільного боку влаштовано перекоп — новий сухий рів з валом, завдовжки 230 сажнів (492 м). Завдяки спорудженню укріплень посаду загальний периметр оборонної огорожі міста збільшено удвічі, до 7500 м, а сумарна площа всіх укріплених частин сягнула 60 га.
Тепер топографічні залишки Сумської фортеці присутні в містобудівній структурі середмістя; визначають основні його риси. Західний бік земляних укріплень збережено уздовж парного боку вулиці Нижньовоскресенської. Цю місцевість віддавна називають Козацьким валом і тут є вулиця Козацький Вал. Вулиці Соборна, Нижньособорна, Покровська площа та Монастирський провулок фіксують межі колишнього Замку. Покровська площа оприявнює південну межу колишнього Города. Вулиці Євгена Коростельова, Над’ярна, Олександра Аніщенка, Ковальська фіксують трасування валів і ровів посаду. Тож давні лінії оборонних огорож визначають розпланування сучасного міського центру, надаючи йому непересічної цінності як пам'ятці містобудування.
Значення
Сумська фортеця має військово-історичне значення як один із визначних зразків українського оборонного будівництва ранньомодерного часу на теренах Слобожанщини, під захистом якого відбувалося заселення українцями північної частини цього краю. Суми від кінця 17 ст. були найбільшим містом Слобожанщини, що мало найрозвиненіший комплекс потужних оборонних споруд.
Джерела
- Дополнения к актам историческим, собранным и изданным Археографической комиссией : в 12 т. Санкт-Петербург : Типография II-го Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1875. Т. 9. С. 296.
- Багалей Д. Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства (Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губ.) в XVI–XVIIІ ст. : в 2 т. Харьков : Типография К. Л. Счасни, 1886. С. 145–146.
- Мышлаевский А. Крепости и гарнизоны в Южной России в 1718 г. Санкт-Петербург : Военно-ученый комитет Главного штаба, 1897. С. 58–59.
Література
- Юркевич В. Еміґрація на схід і залюднення Слобожанщини за Б. Хмельницького. Київ : Друкарня Всеукраїнської академії наук, 1932. 216 с.
- Іванюк Я. Міста-фортеці Охтирка і Суми у XVII–XVIII ст. // Український історичний журнал. 1980. № 9. С. 101–105.
- Вечерський В. Фортифікації Сумщини // Пам’ятки України: історія та культура. 2001. № 4. С. 84–91.
- Вечерський В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2002. С. 231–232.
- Приймак В., Осадчий Є. Північний схід Дніпровського Лівобережжя у кінці XVI–XVII ст. Полтава : [б. в.], 2006. С. 14–16.
- Осадчий Є. Сумська фортеця середини XVII–XVIII ст. (пам’яткознавчий аспект) // Сумський історико-архівний журнал. 2010. № 10–11. С. 191–196.
- Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ : [б. в.], 2011. С. 187–194.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Сумська фортеця // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сумська фортеця (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.06.2025
