Ланцюговий міст у Будапешті
Ланцюго́вий міст у Будапе́шті, Ланцюговий міст Сечені (угорськ. Széchenyi lánchíd) — міст через р. Дунай, архітектурна пам’ятка, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Будапешт, включно з берегами Дунаю, Замковою горою в Буді та проспектом Андраші» від 1987 під № 400, Угорщина.
Розташування
Міститься в історичному центрі міста між Королівським палацом у Буді й будівлею парламенту в Будапешті. Поєднує три основні історичні частини м. Будапешта, колишні самостійні міста: Буду й Обуду на правому березі р. Дунаю з Пештом на лівому березі. Перед в’їздами на міст є площі, названі іменами його творців: на лівому березі в Пешті — площа Іштвана Сечені, а на правому в Буді — площа Адама Кларка. Завдяки двом високим опорам міст є архітектурною домінантою в долині р. Дунаю.
Історична довідка
У 18 ст. між Будою і Пештом епізодично споруджували тимчасові понтонні мости. Від 1776 їх будували щороку навесні й розбирали восени. Узимку р. Дунай можна було перетнути тільки по кризі (за наявності її). Це стримувало соціально-економічний розвиток Угорщини. Спорудження традиційного ще від часів Стародавного Риму багатоаркового мосту на численних биках (як, приміром, Карлів міст у Празі) вважали неможливим через природні особливості річки в цій місцевості (велика маса води, стрімка течія, нищівний льодохід навесні). 06.05.1823 військовий інженер Д’єрдь (Георг) Баріц (1779; тепер Румунія — 1840; тепер Хорватія) запропонував збудувати тут ланцюговий міст з мінімальною кількістю опор, які б могли витримати зокрема й катастрофічні повені, що періодично траплялися на р. Дунаї. Провідний громадський діяч Угорщини граф І. Сечені (1791–1860; Австрія), захопившись цією ідеєю, відвідав Велику Британію і ознайомився з британським досвідом використання чавуну і сталі в будівництві інженерних споруд. Інженер-мостобудівник, спеціаліст у галузі залізних будівельних конструкцій Т. Телфорд (1757–1834; Велика Британія) рекомендував Сечені обрати для будівництва на р. Дунаї конструктивну схему підвісного ланцюгового мосту з двома опорами. 1832 Сечені заснував в Угорщині Асоціацію мостів для підготовки громадської думки щодо необхідності зібрати кошти на спорудження мосту. На цій основі 1836–1837 створено Акціонерне товариство «Ланцюговий міст» з трьома підрозділами — політичним, технічним і фінансовим. Незважаючи на спротив очільників Австрійської імперії у м. Відні (зокрема канцлера К. Меттерніха), до акціонерного товариства увійшли провідні політики, промисловці, банкіри Угорщини та Австрії (зокрема Віденський банкірський дім Соломона Ротшильда, що профінансував третину витрат, викупивши акції). Формальними керівниками будівництва були очільники влади, фактичним — Сечені. Проєкт мосту опрацював інженер В. Т. Кларк (1783–1852; Велика Британія), будівництвом на місці керував інженер із Шотландії, що переселився до Угорщини, А. Кларк (1811; Велика Британія — 1866; Угорщина). Будівництво розпочато 1839. Завершений міст урочисто відкрито 20.11.1849 (без Сечені, котрий тоді опинився в божевільні). Проїзд по мосту був платним; це мало тривати 87 років. Уряд Угорщини 1870 викупив міст у акціонерного товариства і дозволив будувати інші мости через р. Дунай у м. Будапешті, що раніше було заборонено. Проте плату за проїзд скасовано тільки 30.11.1918.
Скульптурне оздоблення мосту в стилі класицизму, зокрема постаті чотирьох левів при в’їздах із двох боків, виконав скульптор Я. Маршалко (1818; тепер Словаччина — 1877, Угорщина). 1899 міст названо іменем Сечені. 1913–1915 виконано ремонт і реконструкцію мосту. Наприкінці Другої світової війни під час боїв за м. Будапешт німецька армія 18.01.1945 підірвала міст. При цьому спрацював тільки один заряд вибухівки із закладених двох. Другий знайдено і знешкоджено 1947 під час відбудови мосту, яку завершено 20.11.1949, до 100-річчя його першого відкриття. Ремонтно-реставраційні роботи виконано 1973, 1986, 2021-2023. Тепер рух автомобільного транспорту по мосту обмежено.
Характеристика
Міст у стилі класицизму. Належить до типу підвісних ланцюгових, з двома монументальними опорами на кшталт тріумфальних арок, встановлених на биках-хвилерізах. Тримальними конструкціями є сталеві ланцюги, закріплені на високих опорах, і підвіски-ванти, шо утримують прогонову будову — сталеву балкову (див. Балка) конструкцію, по якій здійснюють рух транспорт і пішоходи. Міст має три прогони: головний середній завширшки 202,6 м, і два бічні по 88,7 м. Загальна довжина мосту 380 м, ширина 14,5 м. Має дві смуги транспортного руху з тротуарами обабіч завширшки первісно 1,8 м, тепер — 2,2 м. Загальна вага чавунних і сталевих конструкцій первісно 2 146 т., після реконструкцій — 5 000 т. В’їзди на міст з обох берегів фланкують скульптурні зображення левів. Арки проїзду мають рустоване (див. Руст) облямування з маскароном лева на замковому камені й геральдичним картушем над ним та антаблемент з масивним карнизом і парапетом. Уздовж тротуарів встановлено ліхтарі з вишуканим декоративним оформленням.
Значення
Ланцюговий міст у Будапешті є першим стаціонарним мостом через р. Дунай на території Угорщини, пам’яткою науково-технічного прогресу як найдовший у світі протягом 30 років ланцюговий міст. Він сприяв інтеграції сельбища на обох берегах р. Дунаю й утворенню 1873 Будапешта як єдиного міста. Це один із найбільш впізнаваних символів столиці Угорщини.
Література
- Lengyel J. Die Kettenbrücke — Geschichte um die Kettenbrücke in Budapest. Berlin : Verlag der Nation, 1982. 253 p.
- Gáll I., Holló S. The Széchenyi Chain Bridge and Adam Clark. Budapest : City Hall, 1999. 206 p.
- Budapeszt metropolia Wschodu i Zachodu // Renowacje i zabytki. 2004. № 4. 191 p.
- Göllner R. T. Zur Geschichte der Széchenyi-Kettenbrücke in Budapest // Ungarn-Jahrbuch : in 39 bd. Regensburg : Ungarisches Institut, 2014. Bd. 31. P. 203–238.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Ланцюговий міст у Будапешті // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ланцюговий міст у Будапешті (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.02.2025
