Куп'янськ

Герб м. Куп’янська

Куп'янськ (Купенька)
Країна	Україна
Область	Харківська область
Регіон країни	Слобожанщина (регіон)
Засновано	1655
Чисельність населення (тис.осіб)	26,6
Територія (кв.км.)	33,34
Уродженці	Івченко, Валерій Михайлович

План військової слободи Купеньки
(тепер м. Куп’янськ) 1768 р.

Будівля Миколаївської церкви

Залишки будівлі Куп’янського краєзнавчого музею, зруйнованого російським ракетним ударом (2023)

Ку́п’янськ— місто в Харківській області, адміністративний центр Куп’янської міської громади та Куп’янського району. Місто-герой України (з 2025).

Географічне положення

Місто розташоване на Східноєвропейській рівнині (зона лісостепу) у східній частині області по обидва береги р. Оскіл (притоки Сіверського Дінця) у місці впадіння в неї р. Куп’янки.

Відстань до м. Харкова — 120 км, до м. Києва — близько 580 км.

Територія — 33,34 км².

Історична довідка

Назва міста походить від р. Куп’янки, на берегах якої виникла перша слобода (походження гідроніму «Куп’янка» остаточно не з’ясовано, висловлювалися припущення про його утворення від «купувати», «купець» або від «купель»).

Постійне поселення виникло у 2-й половині 17 ст. як козацька військова слобода Купенька, заснована переселенцями із Правобережної України. Першу згадку датовано 1655. У 18 ст. слобода мала розвинену систему укріплень. Це зафіксовано на плані 1768, де позначено замок (цитадель) з наріжними бастіонами, прилеглу до замку міську фортецю із забудовою, центральним майданом і дерев’яними церквою та дзвіницею посеред нього. До фортеці прилягало неукріплене сельбище з козацькими дворами й хатами. Наприкінці 18 ст. загроза татарських нападів на терени Слобожанщини минула, фортеця стала непотрібною (її не збережено).

У 18 ст. Куп’янськ став сотенним містечком Ізюмського полку. Від 1779 — повітове місто Воронезького намісництва, 1780–1796 — Харківського намісництва, від 1797 — Слобідсько-Української губернії (після її перейменування 1835 — повітовий центр Харківської губернії). Економічний профіль міста в ту добу переважно залишався аграрно-ремісничим. Упродовж 19 ст. у місті розвивалася харчова й легка промисловість, зокрема працювали маслозавод і свічний завод.

На початку 19 ст. відкрилися перші заклади освіти — початкова школа (народне училище) 1807, духовне училище — 1819. Жіноче відділення народного училища 1872 реорганізовано в жіночу прогімназію (неповну середню школу). 1886 у місті відкрилося Олександрівське ремісниче училище.

Після прокладання залізниці, що з’єднала Харків із Донецьким басейном і південними регіонами (кінець 1890-х), та відкриття залізничної станції (1895) місто стало важливим торговим і промисловим центром та залізничним вузлом. Виникли біржі, елеватори, склади, ремонтні майстерні, пожвавилась торгівля. На ярмарках торгували збіжжям, худобою, вовною, шкірою; працювало кілька банківських контор і кооперативів; зведено вапняковий (1904) та силікатний (1911) заводи.

Наприкінці 19 ст. значно зросло населення міста (1893 воно складало близько 3,4 тис. осіб, 1897 — 6,9 тис.).

У 1920-х виникли промислові та споживчі кооперативи, розвивалися дрібні приватні підприємства, торгівля, кустарні промисли. Куп’янськ став важливим перевалочним пунктом зерна та продуктів із Донбасу і сільських районів Слобожанщини.

Упродовж Української революції 1917–1921 років влада в місті неодноразово змінювалася. Від листопада 1917 місто входило до складу Української Народної Республіки (УНР). У січні 1918 опинилося під владою Червоної армії. З квітня 1918 — у складі УНР, згодом — Української Держави. У грудні 1918 місто повторно зайняла Червона армія, у червні 1919 — білі війська (Збройні сили Півдня Росії). Червоні війська повторно захопили місто у грудні 1919.

Упродовж 1920-х місто розвивалося як центр харчової й легкої промисловості. Відновлено діяльність частини підприємств, що існували з 19 ст. Населення міста продовжувало зростати, переважно коштом міграції з довколишніх сіл (1926 воно сягнуло 15 тисяч осіб; перепис). При цьому національний і мовний склад населення міста суттєво не змінювався: під час перепису 1897 українську мову (у формулюванні перепису — «малоруське наріччя») назвали рідною 86,8 % мешканців Куп’янська (питання про національність у переписних листах було відсутнє), 1926 назвали рідною українську мову 66 %, українську національність — 88 %).

У цей період у місті активно розвивається освітня сфера. Олександрівське ремісниче училище 1919 реорганізовано у профтехшколу, 1926 — зерновий технікум; 1930 на базі ремісничого училища і зернового технікуму створено автотранспортний технікум (тепер — Куп’янський автотранспортний коледж). 1931 у місті засновано медичний технікум (тепер — Куп’янський медичний фаховий коледж імені Марії Шкарлетової).

1923 місто стало центром новоутвореного Куп’янського району і водночас — новоутвореної Куп’янської округи у складі Харківської губернії, з 1925 — округи у прямому підпорядкуванні республіканському центру. Після ліквідації окру́г (1930) — центр району у прямому підпорядкуванні республіканському центру.

Від 1932 — районний центр новоствореної Харківської області.

1932–1933 територія Куп’янська і району була охоплена голодом (див. Голодомор 1932–1933). У «Національній книзі пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 рр. — Харківська область» задокументовано 835 осіб, що загинули від голоду. Демографічні втрати в регіоні спричинили також репресії і розкуркулювання періоду колективізації (1930–1933).

1937 почав діяти Куп’янський цукровий завод.

Під час Другої світової війни Куп’янськ окуповано у червні 1941, визволено у лютому 1943, остаточно — у серпні 1943 (після повторної окупації). За німецької окупації місто перебувало в зоні військової адміністрації. Під час відступу радянських військ (жовтень 1941 — червень 1942) і боїв за звільнення Харківщини (лютий та березень-серпень 1943) в Куп’янську розташовувалися органи управління Харківської області (таким чином місто фактично виконувало роль тимчасового обласного центру).

У повоєнні часи почалася відбудова промислових об’єктів і транспортного вузла. Відновлено цукровий завод, споруджено м’ясокомбінат і молочноконсервний завод (1957), Куп’янський ливарний комбінат (1967), хлібозавод (1983) та ін.

У ці десятиліття в місті також розвивається сфера культури. Зокрема, у 1960-х почалася підготовка до створення історико-краєзнавчого музею (відкрито 1972).

Упродовж 1950‒1980-х населення міста поступово зростало, сягнувши 35 тисяч у 1989 (перепис).

У 1990-х унаслідок економічної кризи частина підприємств міста припинила роботу. Кризові явища в цілому подолано у 2000-х.

До 2022 у місті діяла прикордонна й митна інфраструктура, розбудована після проголошення незалежності України 1991.

Російсько-українська війна

24.02.2022 російські війська вдерлися на територію Куп’янського району з боку Бєлгородської області РФ. Місто було тимчасово окуповано (з 27.02.2022). Під час Харківського контрнаступу Збройних Сил України українські війська 10.09.2022 встановили контроль над більшою частиною Куп’янська. Звільнення території міста завершено 16–17.09.2022; лівобережна частина (Куп’янськ-Вузловий) ще певний час залишалася зоною бойових дій.

Від осені 2022 місто зазнає постійних артилерійських та ракетних обстрілів, атак безпілотних літальних апаратів та застосування військами РФ інших видів озброєння. З кінця 2023 і впродовж 2024–2026 Куп’янськ залишається прифронтовим містом. Військові російські операції спрямовані на вихід до Осколу й тиск на місто. Відбуваються періодичні загострення, просування ворога на деяких ділянках та підвищений ризик повторного захоплення. Під час бойових дій і при відступі/наступі сторін відзначались удари по цивільних об’єктах, зокрема по мостах і транспортній інфраструктурі (міст через р. Оскіл, залізничні споруди). Школи, медичні заклади, електромережі й системи водопостачання зазнають частих порушень роботи через обстріли та руйнування. Зруйновано значну частину житлового фонду та критичної інфраструктури.

Куп’янськ має вагоме значення у захисті Харківщини та України в цілому.

Указом Президента України № 720/2025 від 30.09.2025 Куп’янську присвоєно почесну відзнаку «Місто-герой України» з метою визнання подвигу, масового героїзму та стійкості громадян у захисті від російської агресії.

Населення

До російсько-української війни загальна кількість населення становила 26,6 тис. осіб (оцінка, 2021), густота населення — 798 осіб/км².

Склад населення за етнічними групами (2001, перепис): українці (77,73 %), росіяни (16,20 %), білоруси (0,40%) та ін.

Українську мову вважали рідною 78 % жителів, російську — 20 % (2001, перепис).

У 2025 населення значно зменшилось унаслідок евакуації та бойових дій. Підтверджено численні випадки загибелі й поранень серед цивільних.

Клімат

Клімат помірно континентальний.

Середня температура січня — –6…–7 °C, липня — +20…+21 °C. Середньорічна кількість опадів — 480–520 мм.

Господарство

У 1990-х і на початку 2000-х багато колишніх великих підприємств зазнали приватизації, скорочення виробництва, тимчасового або постійного припинення роботи. Структура промисловості орієнтована на переробку харчових продуктів, виробництво будівельних матеріалів, транспортний залізничний сервіс.

До 2022 основні галузі — харчова, машинобудівна, транспортна, аграрна. Діяли елеваторні комплекси, підприємства залізничного транспорту, харчової промисловості (Куп’янський цукровий комбінат), фермерські господарства, у місті функціонували м’ясокомбінат, хлібозавод, молокозавод (Куп’янський молочноконсервний комбінат). Діяв Куп’янський машинобудівний завод.

Куп’янськ — важливий залізничний вузол, який об’єднує п’ять напрямків сполучення. Головна станція — Куп’янськ-Вузловий, також діють станції Куп’янськ-Сортувальний і Куп’янськ-Основа. На 2026 залізничне сполучення призупинене через бойові дії. Місто розташоване на перетині автомобільних доріг Н26 (національного значення) і Р79 (регіонального значення).

Освіта. Культура

У місті 11 закладів загальної середньої освіти, серед яких — 6 ліцеїв (№ 1, 3, 6, 7, 8, 9) і 1 гімназія (№ 7), 9 закладів дошкільної освіти, 3 музичні школи та заклади професійної освіти — Куп’янський регіональний центр професійної освіти, автотранспортний фаховий коледж, Куп’янський медичний фаховий коледж, дитяча спортивна школа, Куп’янський міський будинок культури, Центр дитячо-юнацької творчості, Палац культури імені В. І. Кошелєва, 3 міські бібліотеки та Центральна районна бібліотека. Частина закладів тимчасово призупинила діяльність через наслідки воєнних дій. Стадіон «Спартак» зруйновано під час обстрілу у лютому 2023.

Діяв Куп’янський краєзнавчий музей. 25.04.2023 будівлю музею пошкодила російська ракета. Були жертви серед співробітників. Частину фондів переміщено на збереження до Харківського історичного музею.

Архітектура

Архітектурних пам’яток національного значення у Куп’янську немає. Є кілька історичних споруд зі статусом пам’яток архітектури місцевого значення, які не занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Архітектурну спадщину представлено спорудами 2-ї половини 19 — початку 20 ст. у стилістиці історизму та модерну. Це муровані Свято-Миколаївський кафедральний собор (1852), корпуси духовного училища (історизм), жіноча гімназія (1819), чоловіча гімназія (модерн), адміністративні будівлі та міські особняки.

Свято-Миколаївський кафедральний собор побудований в 1852 на місці дерев'яного храму, заснованого 1705. За радянської влади, у 1932, був частково зруйнований (цілком купол і дзвіниця), у 1991 — відновлений, 2012 собору надано статус кафедрального. Унаслідок обстрілу російських військ 26.09.2022 територія собору зазнала руйнувань, через обстріл згоріли недільна школа і церковна крамниця.

Спорт

Види спорту, які культивуються: футбол, бокс, вільна боротьба, волейбол, легка атлетика та фітнес, пауерліфтинг, шахи та ін.

Діяла Дитячо-юнацька спортивна школа (з 1947).

Персоналії

У Куп’янську народилися:

М. Сильванський (1878 — дата і місце смерті невідомі) — полковник Армії Української Народної Республіки;

В. М. Івченко — актор театру і кіно, народний артист України;

Л. Кулик (1987) — легкоатлетка-олімпійка, майстер спорту міжнародного класу, рекордсменка України, чемпіонка Європи.

В. О. Чернишов (1974) — футболіст, дворазовий чемпіон України з футзалу, срібний призер чемпіонату Європи з футзалу (2001).

Неподалік міста у с. Соляниківці (тепер не існує) народився М. Туган-Барановський — економіст, державний і громадський діяч, академік НАН України.

Джерела

Центральний державний історичний архів України у м. Києві. Ф. 1710. Оп. 2. Спр. 387.
Про затвердження Списку історичних населених місць України. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878 // Кабінет Міністрів України. 2001. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/878-2001-%D0%BF#Text
Звід пам’яток історії та культури України: Харківська область. Кн. 1: Куп’янськ і Куп’янський район / Ред. кол.: О. Яцина, М. Рабінович та ін. Харків : Курсор, 2018. 156 с.
Про присвоєння почесної відзнаки «Місто-герой України»: Указ Президента України №720/2025 від 30 вересня 2025 р. // Президент України. 2025. URL: https://www.president.gov.ua/documents/7202025-56637

Література

Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства (Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губ.) в ХVI–XVIII столетии / Собранные и редактированные Д. И. Багалеем. Харьков : [б. и.], 1886. Т. 1. 396 с.
Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Гол. ред. П. Т. Тронько. Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1967. Т. 21: Харківська область. С. 144.
Удовик І., Кукса М. Україна. Слобожанщина. Куп’янщина. Куп’янськ : Друкар, 1998. 220 с.
Кукса М.Ф. Куп’янщина в потоці історії: Історико-краєзнавчий нарис. Харків : Гриф, 2000. 240 с.
Руденко А. ЗСУ звільнили від російських окупантів Куп’янськ на Харківщині // Дзеркало тижня. 10.09.2022. URL: https://zn.ua/ukr/UKRAINE/zsu-zvilnili-vid-rosijskikh-okupantiv-kupjansk-na-kharkivshchini.html
Леонічев О. Російські окупанти зруйнували стадіон у Харківській області // Дзеркало тижня. 25.02.2023. URL: https://zn.ua/ukr/SPORT/rosijski-okupanti-zrujnuvali-stadion-u-kharkivskij-oblasti.html
Полтавець О. В історичному центрі Куп’янська не залишилося жодної неушкодженої будівлі // Куп’янськ.City [сайт]. 2024. URL: https://kupiansk.city/articles/273138/v-istorichnomu-centri-kupyanska-ne-zalishilosya-zhodnoi-neushkodzhenoi-budivli
Лукашевська А.. У музеї в Куп’янську загинула працівниця, яка тиждень тому стала до роботи: деталі трагедії // 24 канал. 25.04.2025. URL: https://24tv.ua/kupyanskomu-muzeyi-vid-raketi-s-300-zaginula-spivrobitnitsya_n2301492
Куп’янська районна військова адміністрація. Офіційний сайт. URL: https://kupyanska-rda.gov.ua