Туган-Барановський, Михайло Іванович

Пам'ятник Михайлу Івановичу в Донецьку

Туга́н-Барано́вський, Миха́йло Іва́нович (20.01.1865, с. Соляниківка, тепер не існує, територія Куп’янського району Харківської області, Україна — 21.01.1919, ст. Затишшя біля м. Одеси, тепер Україна) — економіст, державний і громадський діяч, академік НАН України (з 1918).

Туган-Барановський, Михайло Іванович
Народження	20.01.1865
Місце народження	Соляниківка
Смерть	21.01.1919
Місце смерті	Затишшя
Місце поховання	Одеса
Alma mater	Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Напрями діяльності	економіка
Традиція/школа	маржиналізм

Життєпис

Народився у дворянській родині. Навчання розпочав у Московській гімназії, продовжив у Київській та Харківській гімназіях. 1888 закінчив фізико-математичний факультет, 1890 — юридичний факультет Імператорського Харківського університету (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна). Здобув ступінь кандидата фізико-математичних наук. 1894 за працю «Промышленные кризисы современной Англии, их причины и влияние на народную жизнь» Туган-Барановському було присуджено ступінь магістра політичної економії.

Від 1895 працював на посаді приват-доцента в Петербурзькому університеті (тепер Санкт-Петербурзький державний університет). 1898 отримав ступінь доктора політичної економії за працю «Російська фабрика в минулому та майбутньому» («Русская фабрика в прошлом и будущем. Историко-экономическое исследование»). 1901 за «вільнодумство» й «неблагонадійність» Туган-Барановський був усунутий від роботи та висланий на Полтавщину, де займався громадсько-політичною діяльністю. 1904 його обрали гласним Лохвицького повітового земства Полтавської губернії. 1905 повернувся до м. Петербурга, поновився на посаді приват-доцента Петербурзького університету.

1906 — головний редактор журналу «Вісник кооперації» («Вестник кооперации»), 1910 — збірника «Нові ідеї в економіці» («Новые идеи в экономике»).

1912 очолив кафедру політичної економії та став екстраординарним професором Петербурзького університету. Від 1913 до 1915 — професор відділу економіки Політехнічного інституту (тепер Санкт-Петербурзький політехнічний університет Петра Великого).

1917 Туган-Барановський повернувся до України. Відтоді обіймав посаду професора Київського народного університету (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка), став деканом правничого факультету, а також очолив кафедру політичної економії. Того ж року здобув посаду генерального секретаря фінансів Генерального секретаріату Української Центральної Ради.

1918 Туган-Барановський брав активну участь у заснуванні Української академії наук, став одним із перших її членів-фундаторів. Очолив відділ соціально-економічних наук. Окрім того, керував Українським інститутом економічної кон’юнктури, створеним із його ініціативи.

Діяльність

Автор понад 100 наукових праць, деякі з них також публікували за кордоном французькою та німецькою мовами. Підручник «Основи політичної економії» («Основы политической экономии») (1909) вважався класичним із цієї теми, витримав декілька перевидань.

Досліджував закономірності виникнення криз, а також їх подолання через активізацію інвестиційної та соціальної політик. Вважав, що рушієм еволюції капіталістичної економіки є інновації — насамперед у тих галузях, де виробляють засоби виробництва (група А).

Займався дослідженням історії господарського розвитку, вивчав кооперативні засади господарської діяльності. Обстоював ідею еволюційного шляху соціально-економічних перетворень, а також ідею державної антициклічної та антиінфляційної монетарної політики.

Член редколегії однієї з перших енциклопедій українознавства «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (редагував частину, присвячену народному господарству).

Визнання

За працю «Основи політичної економії» Туган-Барановського відзначили великою премією Імператорської Санкт-Петербурзької Академії наук. На його честь названо Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського.

Від 1992 Президія НАН України запровадила нагородження премією імені М. І. Туган-Барановського за визначні наукові роботи в галузі економіки. Окрім того, Академія економічних наук України заснувала золоту медаль імені М. І. Туган-Барановського.

Праці

Русская фабрика в прошлом и будущем. Историко-экономическое исследование. Москва : Наука, 1997. 736 с.
Избранные сочинения : в 2 т. Донецк : Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского, 2004.
Промышленные кризисы: Очерк из социальной истории Англии. 2-е изд., перераб. Київ : Наукова думка, 2004. 368 с.
У к р. п е р е к л. — Політична економія. Київ : Наукова думка, 1994. 262 с.
Паперові гроші та метал. Київ : Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2004. 198 с.

Література

Шубін О. О., Чумаченко М. Г., Туган-Барановский Д. М. та ін. Михайло Іванович Туган-Барановський: особистість, творча спадщина і сучасність. Донецьк : Каштан, 2007. 356 с.
Палій В. М., Храмов Ю. О. Туган-Барановський Михайло Іванович // Національна академія наук України 1918–2013. Київ : Фенікс, 2013. 444 с.
Геєць В. М., Небрат В. В., Супрун Н. А. М. І. Туган-Барановський: вчений, громадянин, державотворець. Київ : Наукова думка, 2015. 362 с.

Автор ВУЕ

О. Ю. Лелюк

Покликання на цю статтю: Лелюк О. Ю. Туган-Барановський, Михайло Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Туган-Барановський, Михайло Іванович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.01.2020