Сіверський Донець

Басейн р. Сіверський Донець

Сіверський Донець (Танаїс)
Витік	Подольхи
Гирло	Дон, Ростовська область, Росія
Довжина (км)	1053
Площа басейну (кв.км)	98 900
Середня витрата (куб.м/с)	200
Основні притоки	Оскіл, Айдар, Євсуг (річка), Деркул, Берека (річка), Уди, Казенний Торець, Бахмутка, Лугань, Кундрюча
Протікає через території	Україна, Росія
Міста на березі	Чугуїв, Зміїв, Ізюм, Рубіжне, Лисичанськ, Сіверськодонецьк, Луганськ, Бєлгород, Донецьк (Ростовська обл.), Каменськ-Шахтинський

Сіверський Донець біля селища Кочеток Чугуївського району Харківської області

Печенізьке водосховище на р. Сіверський Донець, Чугуївський район Харківської області

Початок каналу Сіверський Донець — Донбас: канал на передньому плані, гребля — на р. Сіверський Донець

Сіверський Донець біля м. Святогірська Донецької області, Україна

Файл:Donec near shepilovo.JPG

Сіверський Донець біля с. Шипилівки Луганської області, Україна

Сіверський Донець у Ростовській області (Росія). Дядинський гідровузол Сіверсько-Донецької шлюзованої системи

Сі́верський Доне́ць — річка в Харківській, Донецькій і Луганській областях України, Бєлгородській і Ростовській областях Росії, права притока Дону (басейн Азовського моря).

Історичні назви: давньогр. Τάναϊς — Танаїс (так поперемінно в часи античності називали річки Сіверський Донець або Дон); італ. Tan.

Характеристика

Витік. Гирло

Витік знаходиться на Середньоруській височині, біля с. Подольхи в Прохорівському районі Бєлгородської області Росії на висоті близько 200 м над рівем моря.

Впадає у р. Дон поблизу с-ща Усть-Донецьке Ростовської області Росії на висоті 5,5 м над рівнем моря.

Протяжність

Довжина — 1 053 км (у межах України — 718 км).

Площа басейну 98,9 тис. км² (в межах України — 54,4 тис. км²).

Напрям і характер течії

У верхній течії на території Росії (до м. Бєлгорода) Сіверський Донець перекритий греблями і складається з декількох невеликих водосховищ. Річка входить в Україну на 102 км протяжності біля с. Огірцеве в Чугуївському районі Харківської області. Після впадіння р. Вовча на території України розташовано Печенізьке водосховище. Нижче цього водосховища до Сіверського Дінця впадають притоки р. Уди (права) і найбільша притока Сіверського Дінця — р. Оскіл (ліва). Далі долина розширюється, в заплаві з’являється багато стариць. У середній течії Сіверський Донець підживлюється водами р. Дніпра через канал Дніпро — Донбас, нижче відгалужується канал Сіверський Донець — Донбас. Сіверський Донець виходить за межі України в Росію на 802 км протяжності біля с. Кружилівки Довжанського району Луганської області. Поблизу м. Донецька Ростовської області річка перетинає Донецький кряж, тече у вузькій долині з крутими і скелястими схилами.

Нижня течія Сіверського Дінця шлюзована, тут слабка течія, ширина русла близько 100–200 м. Поблизу гирла річка розгалужується на три рукави.

На більшій частині Сіверський Донець має широку долину: від 8–10 км у верхів'ях до 20–26 км у нижній течії. Долина здебільшого асиметрична. Правий берег високий (інколи зустрічаються крейдяні скелі), дуже розчленований ярами. Лівий — пологий, на ньому розміщується заплава з чисельними старицями, озерами і болотами, найбільше з яких оз. Лиман у Чугуївському районі Харківської області. Русло річки звивисте, особливо до впадіння р. Оскіл. На річці (у верхній і середній течії) багато перекатів, бистрин, невеликих порогів, завалів.

Тип живлення

Живлення переважно снігове та дощове.

Водний режим

Витрати води протягом року нерівномірні. Весняна повінь триває з лютого по квітень. Швидкість течії Сіверського Дінця невелика — від 0,15 м/c поблизу м. Чугуєва Харківської області до 1,41 м/с — біля м. Лисичанська Луганської області, на деяких ділянках майже нульова. Середня річна витрата води у верхів’ї — 25 м³/с, при впадінні в р. Дон — 200 м³/с.

Найбільші притоки

Притоки: ліві — Вовча, Оскіл, Великий Бурлук, Жеребець, Красна, Борова, Айдар, Євсуг, Деркул (в Україні), Глибока, Калитва, Бистра (в Росії); праві — Берека, Уди, Мож, Казенний Торець, Бахмутка, Лугань, Луганчик (в Україні), Велика Кам’янка, Кундрюча (в Росії).

Тваринний світ

Іхтіофауна Сіверського Дінця — близько 40 видів риб. Однак забруднення річки призвели до суттєвого зменшення рибних запасів річки. Поширені: окунь, плітка, краснопірка, лящ, судак, сом, щука.

Екологічні проблеми

Антропогенний вплив на басейн Сіверського Дінця розпочався ще у 18 ст. (було вирубано вікові дубові ділянки уздовж його русла). Розробка корисних копалин Донбасу у 19 ст. знизила рівень підземних вод. Ці два чинники призвели до обміління річки. Індустріалізація наприкінці 19 ст. — у першій половині 20 ст. виснажила запаси прісної води в басейні Сіверського Дінця.

Станом на 2020 вода Сіверського Дінця на території Харківської області забруднюється стічними водами промислових підприємств російських міст Бєлгорода і Шебекіно, а також українських міст — Харкова (через р. Уди), Балаклії та Ізюма. В Донецькій та Луганській областях щільність промислових підприємств різко зростає, підвищується антропогенний тиск на річку (особливо забрудненою стає вода Сіверського Дінця після Лисичанська та Сіверськодонецька, в яких розташовані підприємства хімічної промисловості).

Значення

На Сіверському Дінці збудовано низку водосховищ. Найважливіше — Печенізьке водосховище (споруджене 1964), яке забезпечує водою м. Харків та є рекреаційним об’єктом (див. Рекреація).

Канал Дніпро — Донбас, споруджений 1982 (довжина 263 км), забезпечує повноводність Сіверського Дінця, подаючи воду з Кам’янського водосховища на Дніпрі. Канал Сіверський Донець — Донбас, споруджений 1958 (довжина 133 км), забезпечує водою промислові об’єкти та населені пункти Донецького вугільного басейну в Україні. Станом на 2020 водокористування у басейні Сіверського Дінця на території України становило: 70 % — промисловість; 25 % — житлово-комунальне господарство; 4 % — сільське господарство; 1 % — інші галузі.

В пониззі Сіверський Донець є судноплавною річкою (ділянка 222 км) — від гирла до м. Донецька в Ростовській області. Судноплавство забезпечує Сіверсько-Донецька шлюзована система — 6 гідровузлів, споруджених у 1911–1914.

Міста на Сіверському Дінці: Чугуїв, Зміїв, Ізюм, Рубіжне, Лисичанськ, Сіверськодонецьк, Луганськ (Україна); Бєлгород, Донецьк, Каменськ-Шахтинський, Біла Калитва ( Росія).

Додатково

Назву річка отримала за назвою витоку з Сіверської землі (Новгород-Сіверського князівства), на відміну від витоків р. Дону. Про це писав мандрівник 16 ст. О. Гваньїні в «Описі Європейської Сарматії» (лат. Sarmatiae Europeae descriptio; Краків, 1578): «Є також інший, малий Танаїс, який бере свій початок в Сіверському князівстві (тому він називається Донець Сіверський) і вище Азова впадає у великий Танаїс».

Інколи річку російською мовою помилково називають: Северный Донец, у 17–18 ст. — Северной Донец.

В україномовному «Каталозі річок України» (1957) вжито назву: Північний Донець.

Література

Морозов Ю. И. Гидрографический очерк Северного Донца. Харьковъ : Университетская Типографія, 1874. 50 с.
Ухань О. О., Осадчий В. І., Осадча Н. М. Особливості формування хімічного складу поверхневих вод басейну р. Сіверський Донець // Наукові праці Українського гідрометеорологічного інституту. 2002. Вип. 250. С. 262–279.
Васенко О. Г., Гриценко А. В., Карабаш Г. О. та ін. Сіверський Донець: Водний та екологічний атлас. Харків : Райдер, 2006. 188 с.
Гриценко А. В., Васенко О. Г., Колісник А. В. та ін. Сучасний екологічний стан української частини річки Сіверський Донець (експедиційні дослідження). Харків : Контраст, 2011. 340 с.
Васта Ахмед Х. А., Решетняк О. С., Закруткин В. Е. Комплексная оценка современного состояния речных экосистем в бассейне Северского Донца (в пределах Ростовской области) // Известия высших учебных заведений. Северо-Кавказский регион. Естественные науки. 2019. № 2 (202). С. 47–54.
Хільчевський В. К., Осадчий В. І., Курило С. М. Регіональна гідрохімія України. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2019. 343 с.
Басейнове управління водних ресурсів річки Сіверський Донець Державного агентства водних ресурсів України. URL: http://www.sdbuvr.slav.dn.ua/

Автор ВУЕ

В. К. Хільчевський

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Сіверський Донець // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сіверський Донець (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.08.2020