Сіверський Донець

Басейн р. Сіверський Донець

Сіверський Донець

Витік с. Подольхи, Бєлгородська область, Росія
Гирло Дон, Ростовська область, Росія
Довжина (км) 1053
Площа басейну (кв.км) 98 900
Середня витрата (куб.м/с) 200
Основні притоки Оскіл, Айдар, Євсуг, Деркул, Берека, Уди, Казенний Торець, Бахмутка, Лугань, Кундрюча
Протікає через території Україна, Росія
Міста на березі Чугуїв, Зміїв, Ізюм, Рубіжне, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Луганськ, Бєлгород, Донецьк (Ростовська обл.), Каменськ-Шахтинський, Біла Калитва
Сіверський Донець біля смт Кочеток Чугуївського району Харківської області
Печенізьке водосховище на р. Сіверський Донець, Вовчанський район, Харківська область
Початок каналу Сіверський Донець — Донбас: канал на передньому плані, гребля — на р. Сіверський Донець
Сіверський Донець біля м. Святогірська Донецької області, Україна
Сіверський Донець біля с. Шипилівка Луганської області, Україна
Сіверський Донець у Ростовській області (Росія). Дядинський гідровузол Сіверсько-Донецької шлюзованої системи

Сі́верський Доне́цьрічка в Харківській, Донецькій і Луганській областях України, Бєлгородській і Ростовській областях Росії, права притока р. Дон (басейн Азовського моря). Історичні назви: давньогр. Τάναϊς — Танаїс (так поперемінно в часи античності називали річки Сіверський Донець або Дон); італ. Tan.

Характеристика

Витік Сіверського Дінця знаходиться на Середньоруській височині, біля с. Подольхи в Прохорівському районі Бєлгородської області Росії на висоті близько 200 м над рів. м. Впадає у р. Дон поблизу смт Усть-Донецьке Ростовської області Росії, на висоті 5,5 м над рів. м. Довжина — 1 053 км (у межах України — 718 км), площа басейну 98,9 тис. км² (в межах України — 54,4 тис. км2).

Гідрографія

У верхній течії на території Росії (до м. Бєлгорода) Сіверський Донець перекритий греблями і складається з декількох невеликих водосховищ. Річка входить в Україну на 102 км протяжності біля с. Огірцеве у Вовчанському районі Харківської області. Після впадіння р. Вовча, на території України розташовано Печенізьке водосховище. Нижче цього водосховища до Сіверського Дінця впадають притоки р. Уди (права) і найбільша притока Сіверського Дінця — р. Оскіл (ліва). Далі долина розширюється, в заплаві з’являється багато стариць. У середній течії Сіверський Донець підживлюється водами р. Дніпра через канал Дніпро — Донбас, нижче відгалужується канал Сіверський Донець — Донбас. Сіверський Донець виходить за межі України в Росію на 802 км протяжності біля с. Кружилівка Краснодонського району Луганської області. В районі м. Донецька Ростовської області річка перетинає Донецький кряж, тече у вузькій долині з крутими і скелястими схилами.

Нижня течія Сіверського Дінця шлюзована, тут слабка течія, ширина русла близько 100–200 м. Поблизу гирла річка розгалужується на три рукави.

На більшій частині Сіверський Донець має широку долину: від 8–10 км у верхів'ях до 20–26 км у нижній течії. Долина здебільшого асиметрична. Правий берег високий (інколи зустрічаються крейдяні скелі), дуже розчленований ярами. Лівий — пологий, на ньому розміщується заплава з чисельними старицями, озерами і болотами, найбільше з яких оз. Лиман (у Зміївському районі Харківської області). Русло річки відзначається звивистістю, особливо до впадіння р. Оскіл. На річці (у верхній і середній течії) багато перекатів, бистрин, невеликих порогів, завалів.

Притоки Сіверського Дінця: ліві — Вовча, Оскіл, Великий Бурлук, Жеребець, Красна, Борова, Айдар, Євсуг, Деркул (в Україні), Глибока, Калитва, Бистра (в Росії); праві — Берека, Уди, Мож, Казенний Торець, Бахмутка, Лугань, Луганчик (в Україні), Велика Кам’янка, Кундрюча (в Росії).

Гідрологія

Живлення Сіверського Дінця переважно снігове та дощове, тому витрати води протягом року нерівномірні. Весняна повінь триває з лютого по квітень. Швидкість течії Сіверського Дінця невелика — від 0,15 м/c поблизу м. Чугуєва Харківської області до 1,41 м/с — біля м. Лисичанська Луганської області, на деяких ділянках майже нульова. Середня річна витрата води у верхів’ї — 25 м³/с, при впадінні в р. Дон — 200 м³/с.

Іхтіофауна Сіверського Дінця бл. 40 видів риб. Однак забруднення річки призвели до суттєвого зменшення рибних запасів річки. Поширені: окунь, плітка, краснопірка, лящ, судак, сом, щука.

Міста на Сіверському Дінці: Чугуїв, Зміїв, Ізюм, Рубіжне, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Луганськ (Україна); Бєлгород, Донецьк, Каменськ-Шахтинський, Біла Калитва ( Росія).

Використання

На Сіверському Дінці збудовано низку водосховищ. Найважливіше — Печенізьке водосховище (споруджене 1964), яке забезпечує водою м. Харків та є рекреаційним об’єктом (див. Рекреація).

Канал Дніпро — Донбас, споруджений 1982 (довжина 263 км), забезпечує повноводність Сіверського Дінця, подаючи воду з Кам’янського водосховища на Дніпрі. Канал Сіверський Донець — Донбас, споруджений 1958 (довжина 133 км), забезпечує водою промислові об’єкти та населені пункти Донецького вугільного басейну в Україні. Станом на 2020 водокористування у басейні Сіверського Дінця на території України становило: 70 % — промисловість; 25 % — житлово-комунальне господарство; 4 % — сільське господарство; 1 % — інші галузі.

В пониззі Сіверський Донець є судноплавною річкою (ділянка 222 км) — від гирла до м. Донецька в Ростовській області. Судноплавство забезпечує Сіверсько-Донецька шлюзована система — 6 гідровузлів, споруджених у 1911–1914.

Екологічні аспекти

Антропогенний вплив на басейн Сіверського Дінця розпочався ще у 18 ст. (було вирубано вікові дубові ділянки уздовж його русла). Розробка корисних копалин Донбасу у 19 ст. знизила рівень підземних вод. Ці два чинники призвели до обміління річки. Індустріалізація наприкінці 19 ст. — у першій половині 20 ст. виснажила запаси прісної води в басейні Сіверського Дінця.

Станом на 2020 вода Сіверського Дінця на території Харківської області забруднюється стічними водами промислових підприємств російських міст Бєлгорода і Шебекіно, а також українських міст — Харкова (через р. Уди), Балаклії та Ізюма. В Донецькій та Луганській областях щільність промислових підприємств різко зростає, підвищується антропогенний тиск на річку (особливо забрудненою стає вода Сіверського Дінця після Лисичанська та Сєвєродонецька, в яких розташовані підприємства хімічної промисловості).

Додатково

Назву річка отримала за назвою витоку з Сіверської землі (Новгород-Сіверського князівства), на відміну від витоків р. Дон. Про це писав мандрівник 16 ст. А. Гваньїні в «Описі Європейської Сарматії» (лат. Sarmatiae Europeae descriptio; Краків, 1578): «Є також інший, малий Танаїс, який бере свій початок в Сіверському князівстві (тому він називається Донець Сіверський) і вище Азова впадає у великий Танаїс».

Інколи річку російською мовою помилково називають: Северный Донец, у 17–18 ст. — Северной Донец.

В україномовному «Каталозі річок України» (1957) вжито назву: Північний Донець.

Література

  1. Морозов Ю. И. Гидрографическій очеркъ Сѣвернаго Донца. Харьковъ : Университетская Типографія, 1874. 51 с.
  2. Басейн р. Північного Донця // Каталог річок України / Г. І. Швець, Н. І. Дрозд, С. П. Левченко; за ред. В. І. Мокляка. Київ: Вид-во АН УРСР, 1957. С. 138.
  3. Ухань О. О., Осадчий В. І., Осадча Н. М. Особливості формування хімічного складу поверхневих вод басейну р. Сіверський Донець // Наукові праці Укр. н.-д. гідрометеорологічного інституту. 2002. Вип. 250. С. 262–279.
  4. Васенко О. Г., Гриценко А. В., Карабаш Г. О. та ін. Сіверський Донець: Водний та екологічний атлас. Харків : Райдер, 2006. 188 с.
  5. Гриценко А. В., Васенко О. Г., Колісник А. В. та ін. Сучасний екологічний стан української частини річки Сіверський Донець: експедиційні дослідження. Харків : Контраст, 2011. 340 с.
  6. Васта Ахмед Х. А., Решетняк О. С., Закруткин В. Е. Комплексная оценка современного состояния речных экосистем в бассейне Северского Донца (в пределах Ростовской области) // Известия вузов. Северо-Кавказский регион. Естественные науки. 2019. № 2. С. 47–54.
  7. Хільчевський В. К., Осадчий В. І., Курило С. М. Регіональна гідрохімія України. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2019. 343 с.
  8. Басейнове управління водних ресурсів річки Сіверський Донець Державного агентства водних ресурсів України. Сайт. URL: http://www.sdbuvr.slav.dn.ua/

Автор ВУЕ

В. К. Хільчевський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Сіверський Донець // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сіверський Донець (дата звернення: 29.09.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
21.08.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ