Сіверський Донець
|
Сіверський Донець (Танаїс) | |
|---|---|
| Витік | Подольхи |
| Гирло | Дон, Ростовська область, Росія |
| Довжина (км) | 1053 |
| Площа басейну (кв.км) | 98 900 |
| Середня витрата (куб.м/с) | 200 |
| Основні притоки | Оскіл, Айдар, Євсуг (річка), Деркул, Берека (річка), Уди, Казенний Торець, Бахмутка, Лугань, Кундрюча |
| Протікає через території | Україна, Росія |
| Міста на березі | Чугуїв, Зміїв, Ізюм, Рубіжне, Лисичанськ, Сіверськодонецьк, Луганськ, Бєлгород, Донецьк (Ростовська обл.), Каменськ-Шахтинський |
Сі́верський Доне́ць — річка в Харківській, Донецькій і Луганській областях України, Бєлгородській і Ростовській областях Росії, права притока Дону (басейн Азовського моря).
Історичні назви: давньогр. Τάναϊς — Танаїс (так поперемінно в часи античності називали річки Сіверський Донець або Дон); італ. Tan.
Зміст
Характеристика
Витік. Гирло
Витік знаходиться на Середньоруській височині, біля с. Подольхи в Прохорівському районі Бєлгородської області Росії на висоті близько 200 м над рівем моря.
Впадає у р. Дон поблизу с-ща Усть-Донецьке Ростовської області Росії на висоті 5,5 м над рівнем моря.
Протяжність
Довжина — 1 053 км (у межах України — 718 км).
Площа басейну 98,9 тис. км² (в межах України — 54,4 тис. км2).
Напрям і характер течії
У верхній течії на території Росії (до м. Бєлгорода) Сіверський Донець перекритий греблями і складається з декількох невеликих водосховищ. Річка входить в Україну на 102 км протяжності біля с. Огірцеве в Чугуївському районі Харківської області. Після впадіння р. Вовча на території України розташовано Печенізьке водосховище. Нижче цього водосховища до Сіверського Дінця впадають притоки р. Уди (права) і найбільша притока Сіверського Дінця — р. Оскіл (ліва). Далі долина розширюється, в заплаві з’являється багато стариць. У середній течії Сіверський Донець підживлюється водами р. Дніпра через канал Дніпро — Донбас, нижче відгалужується канал Сіверський Донець — Донбас. Сіверський Донець виходить за межі України в Росію на 802 км протяжності біля с. Кружилівки Довжанського району Луганської області. Поблизу м. Донецька Ростовської області річка перетинає Донецький кряж, тече у вузькій долині з крутими і скелястими схилами.
Нижня течія Сіверського Дінця шлюзована, тут слабка течія, ширина русла близько 100–200 м. Поблизу гирла річка розгалужується на три рукави.
На більшій частині Сіверський Донець має широку долину: від 8–10 км у верхів'ях до 20–26 км у нижній течії. Долина здебільшого асиметрична. Правий берег високий (інколи зустрічаються крейдяні скелі), дуже розчленований ярами. Лівий — пологий, на ньому розміщується заплава з чисельними старицями, озерами і болотами, найбільше з яких оз. Лиман у Чугуївському районі Харківської області. Русло річки звивисте, особливо до впадіння р. Оскіл. На річці (у верхній і середній течії) багато перекатів, бистрин, невеликих порогів, завалів.
Тип живлення
Живлення переважно снігове та дощове.
Водний режим
Витрати води протягом року нерівномірні. Весняна повінь триває з лютого по квітень. Швидкість течії Сіверського Дінця невелика — від 0,15 м/c поблизу м. Чугуєва Харківської області до 1,41 м/с — біля м. Лисичанська Луганської області, на деяких ділянках майже нульова. Середня річна витрата води у верхів’ї — 25 м³/с, при впадінні в р. Дон — 200 м³/с.
Найбільші притоки
Притоки: ліві — Вовча, Оскіл, Великий Бурлук, Жеребець, Красна, Борова, Айдар, Євсуг, Деркул (в Україні), Глибока, Калитва, Бистра (в Росії); праві — Берека, Уди, Мож, Казенний Торець, Бахмутка, Лугань, Луганчик (в Україні), Велика Кам’янка, Кундрюча (в Росії).
Тваринний світ
Іхтіофауна Сіверського Дінця — близько 40 видів риб. Однак забруднення річки призвели до суттєвого зменшення рибних запасів річки. Поширені: окунь, плітка, краснопірка, лящ, судак, сом, щука.
Екологічні проблеми
Антропогенний вплив на басейн Сіверського Дінця розпочався ще у 18 ст. (було вирубано вікові дубові ділянки уздовж його русла). Розробка корисних копалин Донбасу у 19 ст. знизила рівень підземних вод. Ці два чинники призвели до обміління річки. Індустріалізація наприкінці 19 ст. — у першій половині 20 ст. виснажила запаси прісної води в басейні Сіверського Дінця.
Станом на 2020 вода Сіверського Дінця на території Харківської області забруднюється стічними водами промислових підприємств російських міст Бєлгорода і Шебекіно, а також українських міст — Харкова (через р. Уди), Балаклії та Ізюма. В Донецькій та Луганській областях щільність промислових підприємств різко зростає, підвищується антропогенний тиск на річку (особливо забрудненою стає вода Сіверського Дінця після Лисичанська та Сіверськодонецька, в яких розташовані підприємства хімічної промисловості).
Значення
На Сіверському Дінці збудовано низку водосховищ. Найважливіше — Печенізьке водосховище (споруджене 1964), яке забезпечує водою м. Харків та є рекреаційним об’єктом (див. Рекреація).
Канал Дніпро — Донбас, споруджений 1982 (довжина 263 км), забезпечує повноводність Сіверського Дінця, подаючи воду з Кам’янського водосховища на Дніпрі. Канал Сіверський Донець — Донбас, споруджений 1958 (довжина 133 км), забезпечує водою промислові об’єкти та населені пункти Донецького вугільного басейну в Україні. Станом на 2020 водокористування у басейні Сіверського Дінця на території України становило: 70 % — промисловість; 25 % — житлово-комунальне господарство; 4 % — сільське господарство; 1 % — інші галузі.
В пониззі Сіверський Донець є судноплавною річкою (ділянка 222 км) — від гирла до м. Донецька в Ростовській області. Судноплавство забезпечує Сіверсько-Донецька шлюзована система — 6 гідровузлів, споруджених у 1911–1914.
Міста на Сіверському Дінці: Чугуїв, Зміїв, Ізюм, Рубіжне, Лисичанськ, Сіверськодонецьк, Луганськ (Україна); Бєлгород, Донецьк, Каменськ-Шахтинський, Біла Калитва ( Росія).
Додатково
Назву річка отримала за назвою витоку з Сіверської землі (Новгород-Сіверського князівства), на відміну від витоків р. Дону. Про це писав мандрівник 16 ст. О. Гваньїні в «Описі Європейської Сарматії» (лат. Sarmatiae Europeae descriptio; Краків, 1578): «Є також інший, малий Танаїс, який бере свій початок в Сіверському князівстві (тому він називається Донець Сіверський) і вище Азова впадає у великий Танаїс».
Інколи річку російською мовою помилково називають: Северный Донец, у 17–18 ст. — Северной Донец.
В україномовному «Каталозі річок України» (1957) вжито назву: Північний Донець.
Література
- Морозов Ю. И. Гидрографический очерк Северного Донца. Харьковъ : Университетская Типографія, 1874. 50 с.
- Ухань О. О., Осадчий В. І., Осадча Н. М. Особливості формування хімічного складу поверхневих вод басейну р. Сіверський Донець // Наукові праці Українського гідрометеорологічного інституту. 2002. Вип. 250. С. 262–279.
- Васенко О. Г., Гриценко А. В., Карабаш Г. О. та ін. Сіверський Донець: Водний та екологічний атлас. Харків : Райдер, 2006. 188 с.
- Гриценко А. В., Васенко О. Г., Колісник А. В. та ін. Сучасний екологічний стан української частини річки Сіверський Донець (експедиційні дослідження). Харків : Контраст, 2011. 340 с.
- Васта Ахмед Х. А., Решетняк О. С., Закруткин В. Е. Комплексная оценка современного состояния речных экосистем в бассейне Северского Донца (в пределах Ростовской области) // Известия высших учебных заведений. Северо-Кавказский регион. Естественные науки. 2019. № 2 (202). С. 47–54.
- Хільчевський В. К., Осадчий В. І., Курило С. М. Регіональна гідрохімія України. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2019. 343 с.
- Басейнове управління водних ресурсів річки Сіверський Донець Державного агентства водних ресурсів України. URL: http://www.sdbuvr.slav.dn.ua/
Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Сіверський Донець // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сіверський Донець (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.08.2020