Ковач, Едгар

Ко́вач, Е́дгар (угор. Kováts, Edgar; 27.09.1849, с. Карапчів, тепер Вижницького району Чернівецької області, Україна — 04.06.1912, м. Львів, тепер Україна) — архітектор, живописець, теоретик мистецтва.

Ковач, Едгар (Kováts, Edgar)
Народження	27.09.1849
Місце народження	Карапчів, Вижницький район, Чернівецька область
Смерть	04.06.1912
Місце смерті	Львів
Місце поховання	Львів, Личаківський цвинтар
Alma mater	Національний університет «Львівська політехніка»
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	архітектура, живопис

Церква Святого Онуфрія Онуфріївського монастиря у м Львові

Василіянська церква Різдва Христового у м. Жовкві

Проєкт реставрації інтер’єру костела Діви Марії–помічниці християн у м. Відні

З видання «Способ закопанський».
Приліжкова тумба

З видання «Способ закопанський».
Колона, фрагмент

Життєпис

Народився в сім’ї, яка походила з угорського шляхетського роду, котрий осів у Галичині наприкінці 18 ст.

1859–1866 здобував середню освіту у м. Чернівцях і водночас навчався основам рисунка та живопису у професора М.-А. Годлевського (1838; тепер Україна — 1918; тепер Австрія). 1867–1868 вивчав архітектуру в Технічній академії у м. Львові (тепер Національний університет «Львівська політехніка»). Продовжив навчання у Вищій технічній школі у м. Відні (тепер Віденський технічний університет). 1869 вступив до Віденської академії мистецтв на курс історичного живопису. 1870–1872 відвідував лекції професора Г. Земпера у Вищій технічній школі м. Цюриха.

Після закінчення навчання 1872 влаштувався асистентом до архітектурно-проєктного ательє К. фон Хазенауера (1833–1894; тепер Австрія) і Г. Земпера, яке тоді займалось проєктуванням будівель Імператорського форуму (Гофбургу) у Відні. 1877–1889 одночасно з роботою в ательє викладав рисунок у Школі будівельних ремесел, був членом віденського Клубу архітекторів, де виставляв свої картини та проєкти. 1888 намагався організувати самостійну діяльність, але спроба була невдалою. 1889 почав працювати в майстерні професора Ф. фон Кіршнера, де реалізував кілька проєктів у Гофбургу, зокрема відновлення фасадів костелу Святого Михаїла (1893) і палацу Герберштайна (1894).

1891 у Клубі архітекторів читав лекції про перспективу в живописі. 1892 розробив план регуляції дільниці Штубентор Віденського метрополітену (у співавт.). 1893 самостійно реставрував інтер'єр церкви Діви Марії–помічниці християн (Маріягільфкірхе): було відчищено фрески 18 ст., виготовлено вітражі в необароковому стилі та ковані металеві балюстради перед вівтарями в трансепті, реставровано столярні вироби, створено нові розписи у шістьох бічних каплицях за його проєктом (усе збережено частково).

Розробив архітектурну частину двох мостів у м. Будапешті, проєкт фонтану Енґельбруннен у м. Відні.

Від 1895 викладав основи архітектури у Школі дерев'яного промислу в м. Закопаному (тепер Малопольского воєводства, Польща); 1896–1900 — директор Школи. Упроваджував власну концепцію навчання ужитковому мистецтву, основану на ґрунтовному вивченні народного мистецтва. Навчальні програми, історію, досягнення у вихованні та вироби Школи було представлено 1892 на Виставці будівельної промисловості у м. Львові. Увів власну редакцію назви орнаментального мистецтва гірських жителів — «cпосіб закопанський» (пол. sposób zakopiański). 1899 одночасно у містах Відні та Львові вийшов альбом Ковача за такою ж назвою, до якого ввійшли орнаментальні мотиви і нереалізовані проєкти. В альбомі Ковач демонструє власний підхід до трактування і переосмислення орнаментики, пропонує використовувати принципи народної стилізації природніх мотивів, шукати орнаментальні сюжети безпосередньо в природі карпатського краю із подальшою їх стилізацією, поєднуючи із методами модерну. Концепція Ковача викликала значний резонанс у мистецьких колах Галичини. У контексті «закопанського способу» розробив амвон парафіяльного костелу в с. Окулицях, меблі і вівтар для каплиці у с. Вітковицях, галицький інтер'єр для Всесвітньої виставки у м. Парижі 1900 (здобув золоту медаль у номінації «Меблі», срібні медалі у номінаціях «Декорування інтер'єрів громадських і житлових споруд» і «Свічники»).

1901 переїхав до м. Львова, де працював у Технічній академії: звичайний професор, декан факультету архітектури (1903–1906), ректор (1906–1907). У м. Львові продовжував пропагувати «закопанський спосіб», стверджувти, що місцева архітектурна школа вже зміцніла і кількість її фахівців стала достатньою для природного бажання стати незалежною від впливів Відня.

Діяльність

Був активним членом багатьох асоціацій як фахових, так і наукових. Зібрав велику бібліотеку із архітектури і мистецтва, яку майже повністю передав Товариству приятелів наук у м. Перемишлі. Колекції своїх картин (панорами м. Закопаного), проєкти інтер’єрів павільйонів Галичини на виставці у м. Парижі (1900) передав Політехнічному товариству.

Був кореспондентом Товариства консервації Східної Галичини (після 1900) та Центральної комісії із збереження пам’яток у м. Відні (з 1902), членом Політехнічного товариства у м. Львові (1900).

1901 відбулася персональна виставка Ковача, 1902 — ювілейна виставка з нагоди річниці Політехнічного товариства (обидві — у м. Львові).

Основні архітектурні твори:

конкурсний проєкт будинку Галицького крайового сейму у Львові 1877;
проєкт плану регуляції дільниці Штубентор у м. Відні 1892;
проєкт відновлення інтер’єру та керівництво реставраційними роботами у церкві Діви Марії–помічниці християн у м. Відні;
проєкт реставрації фасаду костелу Святого Михаїла у Відні;
відновлення фасаду палацу Герберштайна у Відні 1894;
проєкт органу для Домініканського костелу у м. Львові (тепер — у Львівській обласній філармонії);
проєкт оформлення відділу Галичини в павільйоні Австро-Угорщини на Всесвітній виставці в м. Парижі 1900
реконструкція з добудовою церкви Святого Онуфрія Онуфріївського монастиря у м. Львові 1902;
перебудова василіянської церкви Різдва Христового в м. Жовкві 1902–1906;
проєкт розписів церкви Пресвятої Трійці у м. Дрогобичі 1905;
каплиця Святого Йосифа Обручника єзуїтської гімназії та інтернату у м. Хирові Самбірського району Львівської області 1906 (у співавт.).

Твори живопису: «Краєвиди Татр», «Краєвид Закопаного», «Краєвиди з Кастелівки у Львові», «Краєвид Гєвонт», «Гірський пейзаж», «Пейзаж з вежею», «Пейзаж з дорогою» та ін.

Додатково

По смерті Ковача надгробок на могилі не було встановлено. Могилу віднайшли працівники наукового відділу історико-культурного музею-заповіднику «Личаківський цвинтар» у 2000.

Цитати

Переклад:
«Архітектура втратила своє значення, тому що архітектори, промовляючи до суспільства, орієнтувалися на форми минулого, яких широка громадськість не знала. Архітектура повинна бути зрозумілою для загалу, її форми повинні бути сучасними, тому що суспільство такі форми зрозуміє найкраще. В цьому сенсі я є прихильником модернізму».
Оригінал:
«Architektura traciła na znaczeniu, bo architekci, przemawiając do ogółu czerpali formy z dziedzin, których ogół nie znał. Architektura powinna być dla ogółu zrozumiałą, jej formy powinny być nowoczesne, bo ogół takie formy rozumie najlepiej. W tem znaczeniu pomysłów jestem wolennikiem modernizmu».

Переклад:
«Отож, підемо власним шляхом, сповнені прихильності до мистецького минулого, свободу думки черпатимемо з духу нашого часу і нашого народу. Кожна життєздатна нація береться до праці на свій лад; тож і ми намагатимемося знайти спосіб, який узгоджуватиметься з духом нашого народу і духом часу».
Оригінал:
«Więc pójdziemy drodą własną, pełni szacunku dla przeszłości artystycznej, czerpać będziemy swobodę pomysłów z ducha naszego wieku i naszego narodu. Każdy żywotny naród bierze się do pracy na swój sposób; więc i my będziemy się starali znależć sposób, któryby był w zgodzie z duchem naszego narodu i z duchem czasu».
Цитування за: Kováts E. O zasadach architektury nowoczesnej : wykład na uroczystem otwarciu roku szkolnego 1901/1902 we Lwowskiej Szkole Politechnicznej // Czas. Techn. 1901. Rocz. 19, № 23. S. 303–305. Переклад з польск. Клименюк Т. М.

Праці

Sposób Zakopański = Maniére Zakopane = Die art Zakopane. Wien : Verlag von A. Schroll & Co ; Druk von F. Jasper ; Lwów : Gubrynowicz & Schmidt, 1899. 5 p.
Na ludowych motywach — cerkiew oo. Bazylianów w Żółkwi // Architekt. 1901. № 1. P. 52–77.
O zasadach architektury nowoczesnej: wykład na uroczystem otwarciu roku szkolnego 1901/1902 we Lwowskiej Szkole Politechnicznej // Czasopismo Techniczne. 1901. R. 19. № 23. P. 303–305.

Бібліографія

Едгар Ковач: наукові та творчі практики архітектора. Львів : Львівська політехніка, 2019. 108 с.

Література

Kovács (Kováts) Edgar (1849–1912), Architekt // Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950 : in 16 bd. Wien : Österreichische Akademie der Wissenschaften, 1993. Bd. 4. P. 169.
Szybisty T. Sposób zakopiański i jego twórca Edgar Kováts (1849−1912) // Rocznik Podhalański. 2007. T. 10. P. 55–104.
Szybisty T. Kováts Edgár — egy építész nemzetek és stílusok határán // Országépítő. 2011. № 2. P. 36–41.
Kovąts Edgar, architect // Rąkowski G. Ukraińskie Karpaty i Podkarpacie. Część zachodnia. Piastów : Rewasz, 2013. P. 339–340.
Sztuka polaków na Powszechnej Wystawie Światowej w Paryżu w 1900 roku // Jedlińska E. Powszechna Wystawa Światowa w Paryżu w 1900 roku. Łódź : Uniwersytet Łódzkiego, 2015. P. 187–208.
Suchoń F. The hidden treasure // Technical Transactions. 2018. Vol. 115. Is. 12. P. 33–42.
Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893–1918. Warszawa : Neriton, 2019. 590 p.

Автор ВУЕ

Т. М. Клименюк

Покликання на цю статтю: Клименюк Т. М. Ковач, Едгар // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ковач, Едгар (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.12.2024