Едикула
Еди́кула, едікула (лат. aedicula — храмик, капличка) — багатозначний термін:
1) в архітектурі античності — ніша в стіні храму, громадської або житлової будівлі, в якій установлено статую божества або померлого предка. У Стародавньому Римі це домашній вівтар із влаштованими невеликими статуями ларів і пенатів.
Нішу зазвичай фланкували дві колони, напівколони чи пілястри на п'єдесталі, які несли антаблемент, увінчаний фронтоном. З 2 ст. такі едикули застосовували як декоративні архітектурні форми в оформленні фасадів та інтер'єрів громадських будівель (Бібліотека Цельса 2 ст. в Ефесі, тепер поблизу м. Ізміра, Туреччина; Пантеон у Римі).
З доби Відродження едикули зі статуями Ісуса Христа, Богородиці, святих або священними зображеннями широко використовували при створенні фасадів та інтер’єрів католицьких костелів (церква Сан Карло біля чотирьох фонтанів у м. Римі; Собор Святого Петра в Римі). Така едикула може бути й окремою спорудою — придорожною каплицею чи надгробком.
2) в архітектурі еллінізму — невелика каплиця у вигляді храмика в антах, дво- або чотириколонного простиля, в якому встановлювали статую божества. У великих за розмірами храмах таку едикулу споруджували в целлі, яку називали гіпетральною (просто неба), оскільки внаслідок велетенських розмірів її неможливо було накрити дахом (Храм Аполлона в Дідімі).
|
Література
- Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 312.
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 155.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 60.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Едикула // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Едикула (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.01.2022
