Цела

Цела. Гіпетральна цела храму епохи еллінізму. Аксономеричний розріз на В. Кохом

Це́ла, целла (від лат. cella — кімнатка) — головне приміщення, святилище античних етруських та римських храмів.

У целі містилося скульптурне зображення божества, тож за функцією і формою цела подібна до наоса античного грецького храму. Целу вважали місцем перебування божества, куди вхід дозволено лише посвяченим — представникам жрецтва. Не розраховане на перебування значної кількості людей приміщення цели було невеликим за розмірами, прямокутним у плані або циліндричним у центричних спорудах храмів — ротондах, толосах, моноптерах. Вікна відсутні, приміщення освітлювалося крізь відчинені двері. Перекриття — по дерев’яних балках, кроквах, або муроване циліндричне склепіння, найчастіше — кесоноване (див. Кесон). Інколи в одному храмі було кілька цел поряд, присвячених різним божествам. Перед целою влаштовували портик. У великих за розмірами храмах целу неможливо було перекрити і влаштувати над нею дах. У таких випадках робили гіпетральну целу (просто неба) з едикулою посеред неї (Храм Аполлона в Дідімі).

Цела. Портал входу в целу античного римського храму (монограма Ісуса Христа на гратах над дверима – пізніша вставка)
Цела. Перекриття (кесоноване склепіння) цели античного римського храму

Література

Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 451.
Безродний П. Архітектурні терміни: Короткий російсько-український тлумачний словник. 2-ге вид., випр. та допов. Київ : Вища школа, 2008. С. 135.
Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 31; 70.