Бірмінгем

Герб м. Бірмінгема

Прапор м. Бірмінгема

Бі́рмінгем (англ. Birmingham) — місто у Великій Британії; центр однойменного столичного району графства Вест-Мідлендз.

Географічне положення

Завантаження мапи…

Розташовано у Середній Англії, у церемоніалальному та метропольному графстві Вест-Мідлендз. Відстань до столиці м. Лондона — бл. 177 км. Територія (разом із районом) — 267,8 км².

Історична довідка

Назва походить від давньоангл. Beornmundingaham, що означає домівка (ham) племені (ing) під проводом вождя на ім’я Бірм (Birm) або Берма (Beorma). Уперше згадано 1086 як село у «Книзі Страшного суду» — рукописному зводі, створеному за наказом короля Вільгельма І Завойовника.

1154 лорд П. Бірмінгем отримав хартію на проведення ринкової торгівлі щочетверга, завдяки чому село перетворилося на місто. Від 13 ст. відоме своїми ярмарками.

У 16 ст. Бірмінгем став значним центром виготовлення металевих виробів, стрілецької зброї та ювелірної справи. Під час Англійської революції Бірмінгем підтримав парламент, за це війська роялістів у квітні 1643 спалили 80 міських будинків.

Місто потерпало від чуми (1665).

У 18 ст. Бірмінгем став провідний центром промислової революції у Великій Британії. Населення упродовж століття (1690–1790) збільшилося майже вп’ятеро: з 15 тис. до 70 тис. осіб.

У 1830–1840 х Бірмінгем — один із осередків чартизму. Місто набуло статусу муніципального боро (1838), очолюваного лордом-мером.

У 1900 х у Бірмінгемі стрімко зросла кількість військових заводів. Місто зазнало значних руйнувань упродовж Другої світової війни від бомбардування 1940–1943 авіацією нацистської Німеччини.

Сучасних меж Бірмінгем набув після адміністративної реформи (1974). Унаслідок її створені округ Вест-Мідлендз і столичний район Бірмінгем, місто вийшло зі складу графства Ворикшир та поглинуло м. Саттон-Колдфілд. Аеропорт Бірмінгема перейшов до підпорядкування ради округу Вест-Мідлендз. Міські пожежна служба та служба швидкої допомоги об’єдналися з пожежною службою Вест-Мідлендз.

21.11.1974 у місті скоєні акти терористичні, загинула 21 особа, 182 особи поранені. Обвинувачення та засудження за цей злочин до довічного ув’язнення шести ірландців, відомих як «Бірмінгемська шістка», вважають однією з найбільших судових помилок. У 1980 х у місті зростало безробіття, спалахували соціальні заворушення.

У Міжнародному конференц-центрі Бірмінгема відбувся 24 й саміт Великої вісімки (15–17.05.1998). На поч. 21 ст. місто розбудовували (реконструкція торговельного району Булл-Ринг, Внутрішньої кільцевої дороги), завершували регенерацію старих промислових зон тощо.

Населення

Загальна кількість населення — 1,144 млн осіб, густота — 4 102 осіб/км² (2021, перепис). Друге за кількістю населення місто Великої Британії.

Склад населення за етнічними групами (2021, перепис): британці (42,9 %), пакистанці (17,0 %), індійці (5,8 %), бангладешці (4,2 %), карибці (1,7 %) та ін. (див. табл.).

За релігійним складом (2021, перепис): християни (34,0 %), мусульмани (29,9 %), сикхи (2,9 %), послідовники індуїзму (1,9 %), буддизму (0,42 %), не сповідують жодної релігії (24,1 %) та ін. У місті діє парафія Української греко-католицької церкви.

За віковим складом: до 17 р. — 25,4 %; 15–64 р. — 61,3 %; 65 р. і більше — 13,3 %. Бірмінгем є одним із наймолодших міст Європи, де 40 % нас. молодше за 25 р. Середній вік становить 34 р., що нижче за середньо-національний показник (40 р.).

За статевими групами: чоловіки (49,4 %), жінки (50,6 %).

Таблиця 1. Населення Бірмінгема за етнічними групами
Британці	42,9 %
Ірландці	1,5 %
Пакистанці	17,0 %
Індійці	5,8 %
Бангладешці	4,2 %
Китайці	1,1 %
Африканці	6,2 %
Карибці	1,7 %
Араби	0,6 %
Інші	19,0%

Таблиця 2. Населення Бірмінгема за релігійними групами
Християни	34,0 %
Мусульмани	29,9 %
Нерелігійні	24,1 %
Не вказали релігію	6,1 %
Сикхи	2,9 %
Індуїсти	1,9 %
Буддисти	0,4 %
Юдеї	0,1 %
Інші релігії	0,6 %

Клімат

Клімат помірний морський, м’який та вологий із малими міжсезонними коливаннями: влітку спека буває дуже рідко, взимку майже не спостерігають значних морозів. Середня темература липня — +15,8 °C, січня — +3,1 °C.

Середня кількість атмосферних опадів — 660 мм/р.

Найбільш сніжне місто порівняно з іншими великими агломераціями Великої Британії: середньорічна тривалість снігового покриву — 13 днів.

Господарство

Промисловість

Бірмінгем здавна відомий як центр важкої промисловості Англії, головними галузями якого були машинобудування і металообробка. Становленню важкої промисловості (зокрема чорної металургії) сприяла близькість родовищ залізної руди і вугілля. Тут були розвинуті галузі: автомобілебудування та пов’язане із ними виробництво авіадвигунів, мотоциклів та велосипедів; хімічна (зокрема виробництво), військова [заводи тресту «Вікерс» (англ. «Vickers»)], електротехнічна галузі [заводи компаній «Лукас» (англ. «Lucas»), «Дженерал Електрик» (англ. «General Electric»)], верстатобудування, виробництво залізничного обладнання та вагонів, обробка кольорових металів.

Натепер автомобілебудування представлене заводом «Касл-Бромвіч Ассемблі» [ англ. «Castle Bromwich Assembly»; належить компанії «Ягуар ленд ровер» (англ. «Jaguar Land Rover») — дочірній компанії автовиробника «Тата моторс» (англ. «Tata Motors»)], що виробляв спортивні автомобілі «Ягуар», з 2024 виробляє лише окремі деталі кузова.

У місті розташована штаб-квартира інженерної компанії в галузі автоматизації та клімат-контролю «Ай-Ем-Ай» («IMI»).

Бірмінгем відомий ювелірними виробами та виробництвом шоколаду [компанія «Кедбері» (англ. «Cadbury»), діє від 1824].

Сфера послуг

В економіці сучасного Бірмінгема переважає сфера послуг, на частку якої припадало 88 % (2012) робочих місць. Місто є найбільшим центром у Великій Британії з працевлаштування в сфері державного управління, освіти та охорони здоров’я і третім центром (після міст Лондона і Лідса) — у галузі фінансових та інших ділових послуг.

У Бірмінгемі розміщений Міжнародний конференц-центр (1991), на його околицях — Національний виставковий центр (1976), щороку різні заходи приваблюють бл. 4 млн відвідувачів (42 % від загального обсягу виставкової торгівлі та великих конференцій у Великій Британії).

Розвинено сферу охорони здоров’я, ресторанне й готельне господарства, банківську справу, страхування.

Тут діють штаб-квартири кондитерської компанії «Патіссері Валері» (англ. «Patisserie Valerie») та компанії «Мітчеллс і Батлерс» ( англ. «Mitchells & Butlers»), що володіє пабами та ресторанами по всій Великій Британії.

Транспорт

Завдяки центральному розташуванню м. Бірмінгем є значним транспортним вузлом автомагістралей, залізниць і каналів.

Символом автомобільних шляхів міста є розв’язка Гравеллі-Гілл (1972), відома як Перехрестя Спагеті.

Міжнародний аеропорт «Бірмінгем», розташований за 13 км на Південний Схід від центру міста, має два термінали і посідає сьоме місце за пасажиропотоком (11,5 млн осіб; 2023) у Великій Британії.

Бірмінгем — важливий залізничний вузол: у місті діють вокзал і дві залізничні станції. Залізничний вокзал Бірмінгем Нью-Стріт — один із найбільш завантажених (пасажиропотік — 30,7 млн осіб; 2023) у країні, центральний вузол британської залізничної системи.

У місті розташована штаб-квартира транспортної компанії «Мобіко-груп» (англ. «Mobico Group»), яка здійснює автобусні перевезення всією Європою. Громадський транспорт (автобуси, легкорейкові трамваї, приміські потяги) контролює компанія «Транспорт Західного Мідлендза» (англ. «Transport for West Midlands»).

У м. Бірмінгемі з часів промислової революції вціліла розгалужена система транспортних каналів загальною довжиною більше ніж у Венеції, хоча і менш помітних та важливих (через великі розміри міста). Нині канали використовують переважно з туристично-розважальною метою.

Наука, освіта, культура

Наука та освіта

Бірмінгемський університет

У місті діють 5 університетів:

Бірмінгемський університет;
Університет Астон (з 1966);
Бірмінгемський міський університет (з 1992);
Університетський коледж Бірмінгема (з 2012);
Університет Ньюмена (з 2013).

Найбільший і найпрестижніший — Бірмінгемський університет (заснований 1825, статус університету отримав за Королівською хартією 1900, кількість студентів перевищує 30 тис. осіб). Був першим у Великій Британії, куди абітурієнти вступали на рівних умовах, незалежно від їхнього віросповідання та соціального статусу. Серед випускників — 8 лауреатів Нобелівської премії. Є також заклади вищої технічної освіти.

Місто знане шкільною освітою. Так, приватна Школа короля Едуарда (заснована 1552) щорічно посідає високі позиції в національному рейтингу, а Школа короля Едуарда для дівчат визнана кращою жіночою гімназією в Англії.

Бібліотеки

Нова Бірмінгемська бібліотека на площі Століття 2013 замінила Центральну бібліотеку (найбільшу книгозбірню Великої Британії, найбільший публічний культурний простір в Європі та найбільшу регіональну бібліотеку континенту). Міська рада розглядає Бірмінгемську бібліотеку як флагманський проєкт перебудови міста. За кількістю відвідувачів (2 414 860 осіб, 2014) вона стала 10-ю за популярністю пам’яткою Великої Британії.

Музеї

Фонд музеїв Бірмінгема (2012) — найбільша незалежна благодійна організація, що опікується 9 музейними установами. Їй підпорядковані:

Бірмінгемський музей і художня галерея (засн. 1885), що спеціалізується на творчості прерафаелітів;
Бірмінгемський музей науки «Мозковий центр» (засн. 2001);
Музей ювелірного кварталу (засн. 1992);
«Астон Холл» (збудовано між 1618 і 1635, після реконструкції 2006–2009 відновлено роботу громадського музею);
«Блейкслі Холл» (засн. 1935);
«Сохо Гауз» (відкритий як музей 1995), присвячений життю промисловця М. Болтона (1728–1809; Велика Британія);
Сейргольський млин (збудов. 1711);
замок Вілі (руїни 1270);
Центр музейних колекцій (одне з найбільших музейних сховищ Великої Британії).

Серед інших музеїв м. Бірмінгема:

Геологічний музей Лапворта (засн. 1880);
«Кедберіворлд» («Світ Кедбері», засн. 1990) — музей, що знайомить із процесами виготовлення шоколаду (1993 додано центр розваг);
Музей пера (2001) тощо.

Музика

Класична музика, переважно релігійна, поширилася в Бірмінгемі за часів середньовіччя. Перші оркестрові концерти відбулися 1740 у театрі «Мур Стріт» (англ. «Moore Street»). Серед провідних ініціаторів створення оркестру — Н. Чемберлен (лорд-мер м. Бірмінгема 1916–1918), Г. Банток (1868–1946; композитор і професор музики Бірмінгемського університету), Ернест Ньюман (1868–1959; провідний музичний критик із м. Бірмінгема).

Понад 20 оркестрів діяли в місті до заснування 1920 Міського симфонічного оркестру (англ. City of Birmingham Symphony Orchestra), що базується в симфонічному залі Міжнародного конференц-центру. Музичний колектив гастролював світом; представляє програму джазових, світових, фольклорних, рок-, поп- і класичних концертів, концертів на органі, різноманітних за жанром вистав.

Бірмінгемське триєнале — музичний фестиваль класичної музики у м. Бірмінгемі (заснований 1784, востаннє відбувся 1912). Музику спеціально створювали, диригували або виконували Ф. Мендельсон Бертольді, Ш. Ф. Гуно, А. Дворжак, Е. В. Елгар (1857‒1934; Велика Британія) та інші.

На фестивалі 1900 відбулася прем’єра ораторії Е. В. Елгара «Сон Геронтія». Від 1920 х тут регулярно проводять джаз. фестивалі, зокрема Бірмінгемський фестиваль джазу, фанку та соулу і Бірмінгемський фестиваль джазу та блюзу.

1886 відкрито Бірмінгемську школу музики, згодом — Бірмінгемську королівську консерваторію, яку 2017 об’єднано з Бірмінгемською школою акторської майстерності.

Театр

Функціонують Бірмінгемський репертуарний театр (з 1913), Бірмінгемська оперна компанія (з 1987). Королівський балет Бірмінгема (засн. 1946 як Театральний балет Садлера Веллса) є центром класичного балету й сучасного танцю та однією з найбільших балетних труп Великої Британії. Театр «Бірмінгемський іподром» відомий як домашня сцена Королівського балету Бірмінгема. Тут також відбуваються вистави оперних і балетних труп, пантоміми, драми.

Центр мистецтв Мідлендса для молоді, побудований у 1960-х, містить театри, концертний зал, художню галерею, а також майстерні, студії.

Кіно

Бірмінгем має тривалу історію кіно. Перший кінотеатр «Електрик» (англ. «The Electric») працював 1909–2024 і був найстарішим діючим кінотеатром у країні.

У місті щороку відбувається Бірмінгемський кінофестиваль (засн. 2015).

Бірмінгем став місцем зйомок кількох британських і зарубіжних фільмів, зокрема «Піднеси мене високо» (1973; режисер Д. Аскі), «Подорож Феліції» (1999; режисер А. Егоян).

Архітектура

Містобудівна структура та архітектурне середовище міста є результатом значного індустріального розвитку 18 — 1-ї пол. 20 ст. Цьому відповідає стилістика масової міської забудови — класицизм, історизм, модерн, сучасна архітектура та бруталізм.

До найстародавніших споруд у стилі англійської готики належать церква Святого Мартина, окремі збережені приватні та громадські (зокрема й навчальні) будівлі 15 ст. Своєрідний «георгіанський стиль» (класичний напрям бароко, характерний для Англії) представляють англіканський собор Святого Філіпа 1710–1725, ратуша й забудова центральної міської площі Святого Павла. Неоготику репрезентують збудовані з червоної цегли католицький архієпископський собор 1839–1841, споруди судових установ, міського музею, художньої галереї та масова житлова забудова вулиць в історичному центрі міста.

Після Другої світової війни міська влада керувалася хибною концепцією про маловартісність історичної забудови міста й невиправдану сентиментальність тих, хто мислив інакше. Унаслідок цього знесено або радикально перебудовано значну кількість старовинних будівель, споруд і розпочато будівництво у новій стилістиці бруталізму (Центральна бібліотека 1960-х, Національний виставковий центр 1976). Такий підхід викликав негативну реакцію міської громади й породив рух за збереження архітектурної спадщини. Бруталістську будівлю Центральної бібліотеки знесено й ухвалено майсштабну програму знесення і реконструкції багатоповерхівок, набудованих упродовж 20 ст. Цьому сприяло фінансування від Європейського Союзу (тепер припинено).

У місті визначено 13 споруд — пам’яток старовини (церква Святого Павла 1777), а також 1946 споруд, занесених до переліку цінної історичної забудови. Міська рада активно використовує своє право вносити до списків історичних будівель, що перебувають під охороною, ті об’єкти, які не повною мірою відповідають установленим критеріям, але, на думку громадськості, мають бути збережені.

Визначною спорудою кінця 20 ст. є спортивно-видовищний комплекс «Бірмінгемська арена» (1991).

Парки

У м. Бірмінгемі створено 571 парк (найбільше, ніж у будь-якому місті Європи), загальною площею понад 35 км² (13 % території міста), понад 6 млн дерев, 400 км міських каналів і річок.

Найвідоміші парки:

Саттон-парк — один із найбільших (площа 9,7 км²) міських парків у Великій Британії (більшу його частину оголошено національним природним заповідником);
Бірмінгемський ботанічний сад у стилі регентства (1829);
ботанічний сад «Вінтерборн» (1904) Бірмінгемського університету.

Через зростання вуличної злочинності за рішенням міської влади (1982) всі великі дерева (їхні стовбури дозволяли ховатися грабіжникам) на вулицях і парках міста вирубали і посадили нові.

Спорт

Бірмінгем відіграв важливу роль в історії сучасного професійного спорту. Культивують футбол, крикет, легку атлетику, теніс тощо.

Англійську футбольну лігу як першу в світі професійну лігу футбольних клубів заснував (1888) директор клубу «Астон Вілла» В. Макгрегор (1846–1911; Велика Британія). У місті базуються футбольні клуби «Астон Вілла» (діє з 1874), «Бірмінгем Сіті» (з 1875). Футбольний стадіон «Вілла Парк» (англ. «Villa Park») засновано 1897. Тут проходили матчі Чемпіонату світу з футболу 1966, Чемпіонату Європи 1996, фінальний матч Кубку володарів кубків УЄФА (1999). На стадіоні «Сент-Ендрюс» (англ. «St. Andrew’s», засн. 1906) проводять змагання з футболу, регбі, боксу, музичні концерти.

У передмісті функціонує футбольний клуб «Вест Бромвіч Альбіон» (англ. «West Bromwich Albion», з 1878), який базується на стадіоні «Готорнс» (англ. «The Hawthorns»).

Сучасну гру в теніс на трав’яному корті розробили (1859–1865) спортсмени-аматори юрист Г. Джем (1819–1881; Велика Британія) та підприємець А. Перера (1822; Іспанія —1905; Італія) в передмісті Бірмінгема Еджбастоні.

«Товариство стрільби з лука і лаун-теніса» вважають найстарішим тенісним клубом у світі.

Від 1882 діє стадіон «Еджбастон Крикет Граунд» (англ. «Edgbaston Cricket Ground»). Бірмінгемська крикетна ліга (1888) є найдавнішою з таких клубних ліг у Великій Британії. Бірмінгем приймав перші чемпіонати світу з крикету серед жінок (1973) і чоловіків (1975). Тут проходили чемпіонати Європи з легкої атлетики в приміщенні 2003 та 2018, Всесвітні ігри 2022, Діамантова ліга з легкої атлетики 2022.

Бірмінгем і Україна

У межах державної програми «Домівки для України» (англ. «Homes for Ukraine»), реалізованої після повномасштабного вторгнення РФ (див. Російсько-українська війна), Бірмінгем прийняв для розселення у британських сім’ях значну громаду вимушених мігрантів з України. Регулярні соціальні заходи проводять у межах програми «Допомога Україні». 29.03.2022 на критому стадіоні «Арена “Світових курортів”» [англ. англ. «Resorts World Arena»; тепер «Бі-Пі пульс лайв» (англ. «bp pulse LIVE»] відбувся благодійний «Концерт для України», в якому взяли участь відомі співаки, музиканти, актори. Під час онлайн-марафону зібрали 16 млн дол. США для потреб українців, які стали жертвами російської агресії.

Підписано Меморандум між Бірмінгемським університетом і Львівським національним університетом імені Івана Франка (2022), заклади спільно реалізують програми академічної мобільності для студентів і наукових співробітників.

У місті діє парафія Української Греко-Католицької Церкви.

Персоналії

У Бірмінгемі народилися: психолог і антрополог Ф. Гальтон, політик Н. Чемберлен, композитор А. В. Кетельбі (1875–1959), музикант О. Осборн — один із засновників і популяризаторів музичного напрямку геві-метал та ін.

Тут працювали друкар і видавець Дж. Баскервіль (1706–1775), творець універсальної парової машини подвійної дії Дж. Ватт (1736–1819) і його бізнес-партнер, підприємець М. Бултон (1728–1809), механік та винахідник В. Мердок (1754–1839), хімік Дж. Прістлі (1733–1804).

У Бірмінгемському університеті навчалися майбутні лауреати Нобелівської премії: Ф. В. Астон, Дж. Р. Вейн, М. Г. Ф. Вілкінс, В. Н. Геворт, Дж. М. Костерліц, П. Б. Медавар, П. Нерс, Р. Сесіл, Дж. Ф. Стоддарт, Д. Таулесс.

Література

Holt R. The Early History of the Town of Birmingham, 1166–1600. Oxford : Dugdale Society, 1985. 40 p.
Berg M. Commerce and Creativity in Eighteenth-Century Birmingham // Markets and Manufacture in Early Industrial Europe. London : Routledge, 1991. P. 173–204.
Bassett St. Anglo-Saxon Birmingham // Midland History. 2000. Vol. 25. P. 1–27.
Leather P. A Brief History of Birmingham. Studley : Brewin Books, 2001. 60 p.
Hodder M. Birmingham: The Hidden History. Stroud : The History Press, 2004. 176 p.
Ward R. City-State and Nation: Birmingham's Political History, 1830–1940. Chichester : Phillimore, 2005. 276 p.
Мельничук О. Історичні аспекти становлення та організації вищої педагогічної освіти у Великій Британії // Педагогічний часопис Волині. 2017. № 1 (4). С. 22–26.
Foster A., Pevsner N., Wedgwood A. Birmingham and the Black Country. New Haven; London : Yale University Press, 2022. 884 p.
Дженкінс С. Стисла історія Англії / Пер. з англ. В. Горбатько. Київ : КМ-Букс, 2023. 336 c.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Бірмінгем // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бірмінгем (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.12.2025