Бокс (спорт)

Бокс (фр. boxe, від англ. box — удар) — контактний вид спорту, єдиноборство, у якому спортсмени (однієї вагової категорії) на ринзі завдають один одному удари кулаками у спеціальних м’яких рукавичках спортивних.

Історична довідка

Найдавніші відомі зображення кулачного бою походять із шумерської цивілізації Месопотамії Давньої (територія сучасного Іраку). Археологи виявили кам’яні рельєфи та вотивні (жертовні) плити у м. Хафадже, датовані приблизно 3000 до н. е., із зображеннями бійців, які готуються до удару кулаками. Єгипет, Індія, Греція та Китай також мають свідчення про існування цього виду спорту в їхніх стародавніх цивілізаціях.

Бокс як спортивне єдиноборство був включений до програми античних Олімпійських ігор 688 до н. е. Першим відомим чемпіоном Олімпійських ігор з боксу на Стародавніх Олімпійських іграх був Ономаст із Смірни, який переміг у 688 до н. е. та 684 до н. е.

Сучасний бокс, з чіткими правилами, почав формуватися в Англії на початку 17 століття. Першим чемпіоном Англії та «батьком боксу» вважають Дж. Фігга (1695–1734; Велика Британія), який був не лише атлетом, а й популяризатором боксу, заснував у м. Лондоні амфітеатр для боксерських змагань.

Ранні бої не мали правил, вагових категорій, обмежень на кількість раундів. Перші правила були написані та запроваджені 1743 боксером Дж. Бротоном (1703–1789; Велика Британія) для захисту борців на рингу, оскільки іноді траплялися смертельні випадки. 1867 були опубліковані правила маркіза Квінсберрі. Складені спортсменом Дж. Г. Чемберсом (1843–1883; Велика Британія) у м. Лондоні 1865 та схвалені Дж. Ш. Дугласом, маркізом Квінсберрі (1844–1900; Велика Британія). Вони стали першими правилами боксу, що вимагали від спортсменів використовувати боксерські рукавички. Відтоді бокс став суворо кодифікованим протистоянням між двома спортсменами, які можуть бити один одного лише кулаками в рукавичках вище поясу протягом трихвилинних раундів (у професійних поєдинках), розділених хвилинним періодом відпочинку. Спортсмен, який впав, мав встати протягом 10 секунд, якщо він не міг це зробити, оголошувався нокаут, і бій завершувався. У цей період також були введені вагові категорії.

Перший керівний орган — Асоціацію аматорського боксу було створено 1880 у Великій Британії, наступного року відбулися перші офіційні чемпіонати серед аматорів. Аматорський спортивний союз США (заснований 1888) започаткував щорічні чемпіонати з боксу. Інші аматорські змагання «Золоті рукавички» — проводилися від 1927 між командами міст Чикаго та Нью-Йорка, згодом долучилися інші міста.

Аматорський бокс швидко поширився на інші країни, були започатковані міжнародні турніри.

Професійний бокс почав активно розвиватися та перетворюватися на бізнес на початку 20 ст., після того як промоутер Дж. Л. Рікард (1870–1929; США) влаштував бій на звання чемпіона у легкій вазі між Дж. Гансом (1874–1910; США) та О. М. Нельсоном (1882–1954; США).

Після Другої світової війни зросла роль телебачення у розвитку професійного боксу. Телевізійні трансляції викликали занепад боксерських клубів, але водночас збільшили доходи від боксу (гонорари стали багатомільйонними).

У 2019 Міжнародна боксерська асоціація визнала та запровадила щорічне святкування Міжнародного дня боксу 22 липня, а від 2021 святкування перенесено на 27 серпня, приурочивши дату до історичного першого чемпіонату світу з боксу, який 1974 відбувся в Гавані (Куба).

Характеристика

Правила

Боксерські бої проводяться у рингу — квадратному майданчику зі сторонами від 4,9 до 7,4 метра. Ринг обмежений канатами, які натягнуті між чотирма кутами. У разі використання помосту його висота має бути 100 см від рівня підлоги. Поміст повинен мати рівну підлогу, бути без нерівностей, не мати конструкційних недоліків і виступати за лінію канатів не менше ніж на 85 см.

На всіх змаганнях з боксу спортсмени боксують у червоних або синіх рукавичках (згідно з кольором кута відповідного боксера).

Рукавички повинні мати вагу 284–340 грам.

Чоловіки (еліта) змагаються без боксерських шоломів, всі інші категорії боксерів — у шоломах. Шолом є предметом індивідуального захисту боксера й підганяється за формою його голови. Він повинен важити максимум 450 грам. Кожний шолом використовують не більше ніж у шести двобоях.

Два боксери проводять кілька раундів. В олімпійському боксі бої у чоловіків та жінок складаються із трьох раундів по три хвилини. Результат визначають п’ять бічних суддів. У чоловічому професійному боксі бої складаються з 12 раундів по три хвилини, бічних суддів троє. У нечемпіонських боях раундів менше, а рефері у рингу також виконує функції бічного судді. У жіночому професійному боксі чемпіонські бої складаються з десяти двохвилинних раундів.

Рефері контролює бій у рингу та може зупинити бій на будь-якій його стадії, якщо боксер одержав травму і не здатний продовжити поєдинок. Рефері має право проконсультуватися з лікарем, призупинити бій, щоб випустити на ринг катменів (вони обробляють розсічення) або щоб боксери упорядкували екіпірування.

Спортсмени завдають ударів кулаками в голову або по корпусу суперника (вище за пояс) і заробляють очки, які присуджують судді, або намагаються зробити так, щоб суперник не зміг продовжувати бій. Заборонено завдавати удари нижче пояса, в потилицю, головою і нападати на суперника після команди рефері.

Якщо боксер опиняється на підлозі, рефері фіксує нокдаун та починає відлік до десяти. Якщо він не встигає піднятися до закінчення рахунку, рефері оголошує нокаут. Рефері також може оголосити стоячий нокдаун і почати відлік до восьми, якщо вирішить, що боксер отримав сильний удар і потребує паузи.

Судді оцінюють кожен раунд окремо. Боксер, який, на їхню думку, завдав більше точних та потужних ударів, заробляє десять балів. Активність також часто оцінюють.

Боксер, який програв у раунді, зазвичай отримує дев’ять балів. Якщо суперник був явно сильнішим або в раунді був нокдаун, боксеру, який програв, нараховують вісім балів. Якщо боксери провели всі раунди, переможець визначається за балами на суддівських картках.

Міжнародні спортивні федерації

В аматорському боксі змагання контролювалися кількома різними міжнародними керівними органами. Спочатку боксом опікувалася Міжнародне аматорське товариство з легкої атлетики (разом із атлетикою важкою, перетягуванням каната, боротьбою тощо). Першою спеціальною організацією стала Міжнародна федерація аматорського боксу, ФІБА (франц. Fédération internationale de boxe amateur, FIBA), заснована 24.08.1920 в м. Антверпені (Бельгія), під час Літніх Олімпійських ігор 1920, з 11 країнами-засновниками: Бельгією, Канадою, Данією, Францією, Великою Британією, Нідерландами, Норвегією, ПАР, Швейцарією, Швецією та США. ФІБА керувала боксом до 1946, коли її замінила Міжнародна асоціація аматорського боксу (франц. Association internationale de boxe amateur), заснована 29–30.11.1946. Пізніше, у 2007, організація була перейменована на Міжнародну боксерську асоціацію (англ. International Boxing Association). У 2019 Міжнародний олімпійський комітет проголосував за скасування визнання асоціації, а в червні 2023 на спеціальному засіданні Виконавчої ради МОК він відкликав її визнання як керівного органу непрофесійного міжнародного боксу. 22.06.2023 на позачерговій сесії МОК проголосував за її виключення з Олімпійського руху. На сесії МОК у м. Парижі у липні 2024 МОК проголосував за її виключення зі свого списку визнаних міжнародних федерацій на користь нової федерації цього виду спорту — Всесвітньої боксерської федерації (англ. World Boxing). Міжнародна боксерська асоціація почала просувати змагання з боксу без рукавичок. Станом на січень 2026 вона налічує 177 національних федерацій-членів. Головний офіс організації — у м. Лозанні (Швейцарія), президент — У. Кремльов (нар. 1982; тепер РФ).

Всесвітня боксерська федерація була створена у квітні 2023 18 країнами, які бажали вийти з Міжнародної боксерської асоціації та створити нову міжнародну федерацію для управління непрофесійним боксом. У лютому 2025 Виконавча рада МОК надала федерації тимчасове визнання як міжнародної федерації в рамках Олімпійського руху, що регулює бокс на світовому рівні. У березні 2025 її визнала Асоціація міжнародних спортивних федерацій, визнаних Міжнародним олімпійським комітетом. На 144-й сесії МОК 20.03.2025 асоціація визнана МОК керівною федерацією олімпійського боксу. На травень 2026 до її складу входило 175 національних федерацій. Офіс федерації — у м. Лозанні (Швейцарія), президент — колишній срібний призер Олімпійських ігор з боксу — Г. Головкін (нар. 1982; тепер Казахстан).

Міжнародні змагання

Олімпійський дебют чоловічого боксу відбувся на Літніх Олімпійських іграх 1904 в м. Сент-Луїсі (США). Відтоді бокс був включений до програми кожних наступних ігор, окрім Літніх Олімпійських ігор 1912 у м. Стокгольмі (Швеція), оскільки шведські закони забороняли бої. В Олімпійських іграх брали участь виключно любителі. Починаючи з Літніх Олімпійських ігор 2016 у м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія) було допущено професіоналів.

Жіночий бокс дебютував на Літніх Олімпійських іграх 2012 у м. Лондоні (Велика Британія). Спочатку жінки змагалися лише у трьох вагових категоріях. Ця кількість поступово зростає, тоді як кількість категорій у чоловіків скорочується.

Бокс також входить до програми Літніх юнацьких Олімпійських ігор від часу заснування змагань. Перші змагання серед хлопців відбулися 2010 у м. Сінгапурі, перші змагання серед дівчат — 2014 у м. Нанкіні (Китай).

Перший чемпіонат світу з боксу серед чоловіків проходив 1974 у м. Гавані (Куба). Були визначені 11 чемпіонів, а країна-організатор очолила медальну таблицю чемпіонату світу. Перший чемпіонат світу з жіночого боксу відбувся 2001 у м. Скрентоні (штат Пенсильванія, США).

Перший чемпіонат Європи з боксу організовано 1925 у м. Стокгольмі (Швеція); перший Панамериканський чемпіонат з боксу — того самого року у м. Бостоні (США).

На 2024 найтитулованіші країни в чоловічому олімпійському боксі: США (118 медалей — 50 золотих, 27 срібних, 41 бронзова), Куба (80 медалей — 42 золоті, 19 срібних, 19 бронзових), Велика Британія (63 медалі — 20 золотих, 15 срібних, 28 бронзових). У жіночому олімпійському боксі: Китай (11 медалей — 3 золоті, 5 срібних, 3 бронзові), США (5 медалей — 3 золоті, 2 бронзові), Велика Британія (4 медалі — 3 золоті, 1 бронзова).

На 2024 найтитулованіші спортсмени: Л. Папп (1926–2003; Угорщина), Т. Стівенсон (1952–2012; Куба), Ф. Савон (нар. 1967; Куба), усі — 3 золоті медалі; найтитулованіші спортсменки: Н. В. Адамс (нар. 1982; Велика Британія), К. М. Шилдс (нар. 1995; США), К. А. Гаррінгтон (нар. 1989; Ірландія), усі — 2 золоті медалі.

Багато боксерів після виступу на Олімпійських іграх переходять у професійний спорт: М. Алі, Р. Ч. Леонард (нар. 1956; США), Ф. Дж. Мейвезер (нар. 1977; США), В. Кличко, О. Усик та інші.

Кубинські боксери після зняття у країні у квітні 2022 заборони на професійний спорт (діяла від 1962) також використовують цю можливість переходу в професійний спорт, зокрема дворазові олімпійські чемпіони (2016, 2020) А. Лопес (нар. 1993; Куба) та Х. С. Ла Крус (нар. 1989; Куба) та інші.

Різновиди боксу

Крім класичного (англійського) боксу, існують національні та гібридні різновиди, які виникли в різних країнах та мають власні правила.

Бірманський бокс летхвей — контактний різновид, що походить з М’янми. Вважається одним із найжорсткіших, спортсмени застосовують агресивні техніки. Лехтвей часто називають «боєм дев’яти кінцівок», оскільки до ударів руками, ногами, ліктями і колінами додаються удари головою. Бійці змагаються без рукавичок, використовуючи лише бинти.

Філіппінський бокс панантукан — компонент філіппінських бойових мистецтв. Орієнтований на самооборону без правил, включає удари ліктями, відкритими долонями, головою, плечима та вплив на суглоби суперника.

Шахбокс — гібридний спорт, де суперники чергують раунди швидких шахів та класичного боксу. Перемога присуджується за мат або нокаут.

Фітнес-бокс — безконтактний напрямок для тренування витривалості та спалювання калорій. Суть тренування полягає в ритмічних ударах ногами та руками по спеціальній груші. Використовують класичні рукавички для боксу зі звичайними боксерськими бинтами, які захищають суглоби від травм. Головна відмінність від звичайного боксування — відсутність контактних боїв. Фітнес-бокс — варіант психологічного розвантаження, він допомогає подолати стрес, емоційну перенапругу.

Бій голими кулаками — сучасне повернення історичного формату боксу, де бійці змагаються без рукавичок (використовуються лише тонкі бинти на зап’ястях). Легально відродився у Великій Британії у червні 2015.

В Україні офіційно визнані Міністерством молоді та спорту України як види спорту таїландський бокс муей-тай, кікбоксинг (у кількох версіях) та французький бокс сават.

Бокс в Україні

Кулачні бої відомі на теренах України з часів Київської держави. Боротьбу «навкулачки» описано в оповідях з життя запорожців. Французький моряк і боксер-професіонал М. Рантьє заснував першу на теренах України секцію боксу в 1911 при Університеті святого Володимира у м. Києві, згодом організував гурток «Спорт і бокс». У 1918–1920-х засновано секції боксу в м. Одесі (брати Енглезі, брати Солоневичі, тренер Криворучко). 1923 англійці Б. Огутинський та М. Неш поставили роботу всіх гурткіів боксу м. Одеси на професіональну основу. Одесит А. Бакман (виступав у вазі до 51 кг) став 1933 першим в Україні бронзовим призером чемпіонату СРСР, а 1939 — переможцем першості СРСР.

У 1920–1930-х бокс також почав розвиватися у м. Харкові, чому сприяло відкриття у місті 1931 Інституту фізкультури. На всесоюзних чемпіонатах 1933–1941 боксери УРСР здобули загалом 13 нагород. Бокс поширився у міжвоєнний період і в Західній Україні, де спортсмени виступали на чемпіонатах Польщі.

Після Другої світової війни відроджувалися секції боксу, розвивався юнацький і молодіжний спорт. 1945 створено секцію (згодом — федерація) боксу України. Її очолив тренер М. Романенко. За період 1944–1990 спортсменами УРСР завойовано 177 медалей чемпіонатів СРСР. На грудень 1990 в УРСР боксом займалися 50 тис. осіб. Серед титулованих боксерів того періоду: О. Ягубкін (вага до 91 кг), чемпіон світу (1982), триразовий чемпіон Європи (1981, 1983, 1985); В. Г. Савченко, бронзовий призер Літніх Олімпійських ігор 1976 (м. Монреаль; до 71 кг), срібний призер Літніх Олімпійських ігор 1980 (м. Москва; до 75 кг), чемпіон світу (1978) і Європи (1977; обидва — до 71 кг); В. В. Мірошниченко, срібний призер Літніх Олімпійських ігор 1980 (м. Москва; до 51 кг), чемпіон світу (1982) і Європи (1982; обидва — до 54 кг); А. Кліманов, бронзовий призер Чемпіонату світу (1974; до 71 кг), чемпіон Європи (1973, до 71 кг; 1975; до 81 кг); В. Мусалімов (до 67 кг), бронзовий призер Літніх Олімпійських ігор 1968 (м. Мехіко) і чемпіонату Європи (1969).

Після здобуття незалежності України створена Федерація боксу України — провідний спортивний центр, який від 1991 працює над розвитком і популяризацією боксу в країні, займається забезпеченням і сприянням зростання рівня і масовості боксу на основі консолідації та координації зусиль зацікавлених осіб. У вересні 2024 федерація офіційно приєдналася до Всесвітньої боксерської федерації, розширюючи можливості українських спортсменів на світовій арені. Федерація уповноважена центральним органом виконавчої влади, Міністерством молоді та спорту України проводити боксерські змагання в Україні та представляти український бокс на міжнародній арені.

На Літніх Олімпійських іграх 1992 боксери з України виступали у складі Об’єднаної команди СНД. Срібну нагороду в напівважкій вазі завоював Р. Зауличний, згодом він став чемпіоном світу і Європи (обидва — 1993) як представник України. Від 1996 боксери України виступають окремою командою. Бокс незалежної України вийшов на передові позиції в світі. Першим олімпійським чемпіоном став Володимир Кличко (понад 90 кг) на Літніх Олімпійських іграх 1996 (м. Атланта), він здобув також срібну медаль Чемпіонату світу (1996). Двічі золоту олімпійську нагороду здобував В. Ломаченко — на Літніх Олімпійських іграх 2008 (м. Пекін; до 57 кг) і Літніх Олімпійських іграх 2012 (м. Лондон; до 60 кг), він також був переможцем Чемпіонатів світу (2009, до 57 кг; 2011, до 60 кг) і Європи (2008; до 57 кг). О. Усик виборов золоту медаль на Літніх Олімпійських іграх 2012 (м. Лондон; до 91 кг), Чемпіонаті світу (2011; до 91 кг) і Європи (2008; до 81 кг). У 2025 він став першим боксером в історії, який тричі здобував титул абсолютного чемпіона. О. Хижняк завоював золоту медаль Літніх Олімпійських ігор 2024 (м. Париж; до 80 кг), срібну медаль Літніх Олімпійських ігор 2020 (м. Токіо; до 75 кг), золоті медалі чемпіонатів світу та Європи (обидва — 2017; до 75 кг). Загалом за роки незалежності (станом на 2024) українські боксери завоювали 5 золотих, 4 срібних та 7 бронзових медалей Олімпійських ігор. Серед визначних боксерів України — бронзовий олімпійський призер О. Гвоздик, срібний олімпійський призер Д. Берінчик, чемпіон світу Ю. Захарєв, бронзовий олімпійський призер Т. Шелестюк, бронзовий олімпійський призер С. Данильченко, срібний олімпійський призер А. Котельник, бронзовий олімпійський призер А. Федчук та ін.

У квітні 1992 зареєстровано Лігу професійного боксу «Колумбус». В Україні до 1999 не було жодного чемпіона світу з професійного боксу, згодом світові титули серед чоловіків здобули 12 боксерів: Віталій Кличко та Володимир Кличко, В. П. Сидоренко, С. Дзинзирук, А. Котельник, В. Сенченко, В. Ломаченко, В. Постол, О. Усик, А. Далакян, О. Гвоздик, Д. Берінчик; серед жінок А. Шатернікова. Ставали володарями тимчасових чемпіонських поясів: Ю. Нужненко (нар. 1976; Україна) та С. Богачук (нар. 1995; Україна).

Література

1. Романенко М. І. Бокс. Київ : Вища школа, 1978. 296 с.
2. Smith K. Boston’s Boxing Heritage : Prizefighting from 1882 to 1955. Charleston : Arcadia Publishing, 2002. 128 p. URL : https://www.google.com.ua/books/edition/Boston_s_Boxing_Heritage/MoCDEWDzXy4C?hl=uk&gbpv=0
3. Rodriguez R. G. The Regulation of Boxing : A History and Comparative Analysis of Policies Among American States. Jefferson : McFarland & Company, 2009. 223 p. URL: https://www.google.com.ua/books/edition/The_Regulation_of_Boxing/0o1iPjMQ7-0C?hl=uk&gbpv=1&dq=Boxing&pg=PA62&printsec=frontcover
4. Дубенчук А. І. Бокс. Харків : Ранок, 2010. 112 с.
5. Шаповалов Д. Бокс. Світові зірки. Харків : Талант, 2013. 64 с.
6. Звягінцев А. О., Гасанова С. Ф. Розвиток українського боксу // Актуальні проблеми освітнього процесу в контексті європейського вибору України : зб. матер. V Міжнародної конференції, 17 листопада 2022 р. / Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури. Київ : КОМПРИНТ, 2023. С. 372–374.
7. Зав’ялов М. Бокс від першої особи. Київ : Самміт-книга, 2023. 224 с.
8. Федерація боксу України. 2026. URL : https://fbu.org.ua
9. Правила змагань з боксу. 2026. URL : https://mms.gov.ua/storage/app/sites/16/Sport/Pravyla_zmagan/2026/pravila-boks.pdf
10. History of Boxing. 2026 // Olympics.com. URL : https://www.olympics.com/en/sports/boxing/
11. Our history. 2026 // International Boxing Association. URL : https://www.iba.sport/about-iba/our-history/

Автор ВУЕ

М. В. Чорна

Покликання на цю статтю: Чорна М. В. Бокс (спорт) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бокс (спорт) (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.06.2026