Блюз

Блюз (англ. blues, від blue devils, букв. — сині дияволи, тобто чорні думки, смуток) — різновид світської народної музики, створеної афроамериканцями на території США наприкінці 19 — на початку 20 ст. Це явище неакадемічної музичної культури, яке має тісний зв’язок із традиціями африканської культури, поєднує риси жанру музичного, стилю й форми та є носієм сталих виконавських традицій.

Історична довідка

Після Громадянської війни в США 1861–1865 звільнені від рабства афроамериканці та їхні нащадки створили музику блюзу. Їх надихали гімни, трудові та релігійні пісні, популярна музика Півдня США.

Головними чинниками виникнення блюзу є насамперед соціальні умови буття афроамериканського населення США. Серед них: маргінальне становище афроамериканської спільноти (див. Маргінал); соціальне відмежування, що зумовлювало утискання творчості; опір та боротьба за соціальні права. Крім того, офіційне скасування рабства зумовило затребуваність кристалізації нових форм у рамках афроамериканської культури.

У 1920-х блюз з’явився у репертуарі кабаре та мюзик-холів, його мелодії лунали у водевілях.

Характеристика

Хоча у блюзі використовується інструментальний супровід, блюз — це переважно музика вокальна. Блюзові пісні, як правило, ліричні, а не оповідні, головним у них є вираження почуттів.

Блюзу притаманні риси як музичного жанру, так і музичного стилю та музичної форми. До жанрових ознак блюзу можна віднести: особливості виконавських традицій (сольне виконання); первинність ролі вокального початку; наявність характерних інструментів (гітара); важливість аспекту імпровізаційності (див. Імпровізація) як головного принципу викладення музичного матеріалу; змістове наповнення, як текстове, так і музичне; певний емоційний стан виконавця. Стилістичні особливості блюзової музики виявляються в організації мелодичного матеріалу, гармонічній та ритмичній організації, особливостях виконавських прийомів. Характерні ознаки блюзу як музичної форми: певна кількість тактів у складі музичної структури; принципи гармонічного формоутворення; наявність «блюзової каденції».

Блюз належить насамперед до культури афроамериканців у рамках культури Америки. На відміну від релігійної музики афроамериканців, гармонія якої зазнала певного впливу західноєвропейської музичної традиції, гармонія блюзу перебуває поза межами західноєвропейської музичної культури. Мелодика блюзу в контексті музики США 19 ст. є абсолютно самобутнім, оригінальним явищем неакадемічної музики. Тематика блюзових вокальних творів також перебуває в площині побуту афроамериканської верстви населення, яка за соціальними ознаками належить до маргінальних груп. Маргінальність є провідною ознакою блюзу.

Поширеним поняттям, нероздільно пов’язаним з блюзовою музикою, є «блюзове відчуття» (характеризує емоційний стан виконавця під час відтворення блюзового музичного твору. Трактуючи це поняття у контексті психології, можна провести паралель із психологічним станом фрустрації. Стан фрустрації блюзового виконавця безпосередньо пов’язаний з чинником страху (виникав через певні соціальні умови існування: маргінальне положення афроамериканців у суспільстві США).

Серед виконавців блюзу: Дж. Вілсон, С. Р. Вон (1954 — 1990; США), М. Вотерс, М. Гей, Р. Л. Джонсон, Дж. Л. Джоплін (1943 — 1970; США), Б. Б. Кінг, К. Мейфілд, Г. Мур, К. Рі, Д. Росс, А. Л. Франклін та інші.

Значення

Блюз вплинув на низку напрямів неакадемічної музики: джаз, рок-музику, попмузику та музичні стилі ритм-енд-блюз, рок-н-рол, соул, фанк, реп. Ступінь впливу блюзу в контексті неакадемічної музики 20 ст. є різним. Найбільше провідні характеристики блюзу відтворилися у музичних стилях ритм-енд-блюз та рок-н-рол, у музичному напрямі рок та музичному стилі блюз-рок як стильовому відгалуженні цього напряму. У джазовій музиці найбільший вплив блюзу простежується насамперед у контексті музичного стилю бібоп, у рамках якого відбулася зміна вектору жанрових ознак джазової музики. У низці музичних стилів та напрямів ступінь впливу блюзу визначають як середній. За ступенем спадання впливу це стилі фанк, соул та напрями хіп-хоп і поп-музика. Причиною найменшого оприсутнення ознак блюзу в музичному напрямі поп є його перебування в культурному просторі комерційного мистецтва.

Блюз в Україні

В Україні відбуваються міжнародні музичні фестивалі блюзу: Київський міжнародний фестиваль «Kyiv Blues Fest», заснований 1997, проводиться від 2010 щороку (м. Київ); благодійний фестиваль «Блюз за Україну» (м. Дніпро), заснований 2014.

Серед сучасних українських виконавців, у репертуарі яких є блюзові композиції: рок-гурт «Брати Гадюкіни», рок-джазовий гурт «Брати блюзу» (заснований 1992), українсько-канадський гурт «Balaklava Blues» (заснований 2014), музичний гурт «IVAN БлюZ & Dрузі» (існував 2007–2017).

Література

Коляда І. А., Конончук Ю. В. Історія становлення блюзу та джазу як музичних жанрів // Молодий вчений. 2016. № 12.1. С. 259–263.
Тормахова В. М. Українська естрадна музика і фольклор: взаємопроникнення і синтез. Київ : Ліра-К, 2017. 204 с.
Журба Я. О. Роль блюзу в джазовій музиці // Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Мистецтвознавство. 2018. Вип. 39. С. 145–153.
Мостова Т. О. Наукові підходи до розуміння сутності професійної фрустрованості особистості у сучасній психологічній науці // Colloquium-journal. 2019. № 6 (30). С. 67–69.
King Chr. The Blues: The Authentic Narrative of my Music and Culture. Chicago : Chicago Review Press, 2021. 400 p.