Близький Схід (В. Г. Потапенко)

Близьки́й Схід — геополітичний регіон, до якого відносять сучасні держави Західної Азії та Північно-Східної Африки: Катар, Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Єгипет, Ірак, Сирія, Ліван, Ізраїль, Палестина, Йорданія, Туреччина, Оман, Кувейт, Бахрейн, Саудівська Аравія, Ємен та Кіпр. Загальна територія — близько 7,4 млн. км².

Походження назви

Термін «Близький Схід» описує європейський погляд на регіон і виник в контексті європейської колонізації та розвитку сходознавства після Першої світової війни. Як назва геополітичного регіону, що став ареною арабо-ізраїльських воєн, увійшов у широкий вжиток від 2-ї половини 20 ст.

В англомовній літературі як подібний за змістом використовують термін «Середній Схід» (англ. Middle East), до регіону включають Іран, а часом і Афганістан.

Історична довідка

Регіон є історичним ареалом формування культури сучасної євроатлантичної цивілізації, зокрема є місцем народження всіх основних авраамічних релігій — юдаїзму, християнства, ісламу.

У межах Близького Сходу історично вирізнявся регіон Родючого Півмісяця в долинах річок Ніл, Євфрат і Тигр. Тут було започатковано технологію землеробства в період неоліту, що створило умови для формування древніх цивілізацій Шумеру, Ассирії, Вавилону, Фінікії, Стародавнього Єгипту та ін. Від часів Александра Македонського почалася тісна культурна, релігійна, соціальна та економічна взаємодія регіону з Європою внаслідок утворення імперій, серед яких найвідоміші: Македонська, Римська імперія, Візантійська імперія, Османська імперія та Британська імперія.

У 1–3 ст. Близький Схід став місцем зародження та пізнішого поширення християнства на території Європи, Азії та Північно-Східної Африки.

У 7 ст. в регіоні виник іслам, створено Арабський халіфат, яким завойовано увесь Близький Схід, Північну Африку, Піренейський, Балканський та частину Апеннінського півостровів в Європі. Саме до періоду піднесення ісламських халіфатів відносять формування ісламо-арабської етнорелігійної ідентичності.

Упродовж 10–14 ст. на Близькому Сході внаслідок хрестових походів було створено християнські королівства (за західноєвропейським взірцем), як-от Єрусалимське королівство, Антіохійське князівство, Едеське графство, графство Тріполі.

Нового стратегічного економічного значення Близькій Схід набув після Другої світової війни в зв’язку із масовим промисловим видобутком нафти на території низки країн — Кувейту, ОАЕ, Оману, Катару, Іраку, Ірану.

Клімат

Близький Схід загалом має спекотний і посушливий (або напівпосушливий) клімат, особливо на Аравійському півострові та в Єгипті. Винятком є Анатолійське нагір’я в Туреччині, де сформувався помірний клімат.

Кілька великих приток Нілу, Тигру, Євфрату та р. Йордан є джерелами прісної води та основою традиційного сільського господарства та системи розселення.

Регіон Близького Сходу є особливо вразливим до наслідків кліматичних проблем, як-от низький рівень атмосферних опадів, високі температури та сухий ґрунт.

Етноси, мови та релігії

Найбільшою етнічною групою на Близькому Сході є араби. Наступною за чисельністю спільністю є різні іранські народи, далі — тюркські (турки, азербайджанці, сирійські туркмени та іракські туркмени). До корінних етнічних груп регіону, окрім арабів, належать арамейці, ассирійці, белуджі, бербери, копти, друзи, греки-кіпріоти, євреї, курди, лури, мандеї, перси, самаритяни, шабаки, тати та зази.

Найпоширенішими мовами за кількістю носіїв є: арабська мова, перська мова, турецька мова, курдська мова, сучасний іврит та грецька мова. На Близькому Сході також розмовляють близько 20 мовами меншин. Арабська мова з усіма своїми діалектами є найбільш уживаною на Близькому Сході, арабські діалекти також використовують у деяких сусідніх неарабських країнах. Перська мова, відповідно, є другою, а турецька — третьою за поширеністю в регіоні.

Іслам є панівною релігією на Близькому Сході. Проте деякі країни вирізняються своїм конфесійним ландшафтом: так, християни становлять 78 % населення Кіпру і 40,5 % — Лівану; юдеї — 72 % населення Ізраїлю. Наявні також важливі релігії національних спільнот: Бахаї віра, ярсанізм, єзидизм, зороастризм, мандеїзм, релігія друзів тощо.

Економіка

Економіка Близького Сходу варіюється від дуже бідних Палестини та Ємену до надзвичайно багатих Катару та ОАЕ. Відкриття величезних запасів нафти у 20 ст. спричинило глибоку трансформацію регіону, забезпечивши деяким країнам надзвичайне багатство. До таких відносяться насамперед Саудівська Аравія, Катар та Об’єднані Арабські Емірати. Поряд із тим у Кіпрі, Ізраїлі, Туреччині, Єгипті сформувалася принципово інша структура економіки.

Основні галузі промисловості Близького Сходу включають видобуток нафти та нафтопереробку, аграрне господарство (вирощування бавовни, скотарство, виробництво молочних продуктів, текстилю, шкіряних виробів) та промисловість. Значні промислові та сільськогосподарські сектори мають Туреччина та Єгипет.

Ізраїль є лідером у сфері високих технологій (див. Хай-тек).

Ізраїль і Туреччина є відомими виробниками зброї, боєприпасів, танків, підводних човнів, винищувачів, БПЛА, ракет. ОАЕ (м. Дубай) та Бахрейн є важливими міжнародними фінансовими та логістичними центрами.

Туризм поступово стає однією з провідних галузей регіону. До традиційних туристичних потоків у Туреччину, Єгипет, Ізраїль і Кіпр поступово долучаються країни Перської затоки.

За даними Міжнародного валютного фонду, трьома найбільшими економіками Близького Сходу за номінальним ВВП у 2023 році були Саудівська Аравія (1,06 трлн дол. США), Туреччина (1,03 трлн дол. США) та Ізраїль (0,54 трлн. Дол. США). За номінальним ВВП на людину найвищі рейтинги посіли Катар (83 891 дол. США), Ізраїль (55 535 дол. США), Об’єднані Арабські Емірати (49 451 дол. США) та Кіпр
(33 807 дол. США).

Рівень безробіття високий у регіоні Близького Сходу та Північної Африки, особливо серед молодих осіб віком 15–29 років, що становлять 30% населення регіону. Загальний рівень безробіття в регіоні на 2025 становив 10,8 % а серед молоді — 28 %.

Література

1. Scoville S. Gazetteer of Arabia: A Geographical and Tribal History of the Arabian Peninsula : in 2 vol. Graz : Akademische Druck- u. Verlagsanstalt, 1979–1995.
2. Walker J., Ham A., Schulte-Peevers A. Oman, UAE & Arabian Peninsula. Carlton : Lonely Planet, 2016. 480 р.
3. Broom D. How the Middle East is Suffering on the Front Lines of Climate Change // World Economic Forum. 2019. URL: https://www.weforum.org/stories/2019/04/middle-east-front-lines-climate-change-mena/ .
4. The Contemporary Middle East in an Age of Upheaval / Ed. by J. L. Gelvin. Stanford : Stanford University Press, 2021. 354 p.
5. Middle East and Central Asia. Regional economic outlook // Іnternational Monetary Fund. 2025. URL: https://www.imf.org/en/Publications/REO/MECA/Issues/2025/10/21/regional-economic-outlook-middle-east-central-asia-october-2025

Автор ВУЕ

В. Г. Потапенко

Покликання на цю статтю: Потапенко В. Г. Близький Схід (В. Г. Потапенко) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Близький Схід (В. Г. Потапенко) (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.11.2025