Золоті ворота в Києві
Золоті́ воро́та в Ки́єві — пам’ятка архітектури національного значення, Україна.
Загальні відомості
Споруда міститься в історичному центрі міста посеред Золотоворітського скверу між вулицями Володимирською, Ярославів Вал, Лисенка і Золотоворітським проїздом. Руїни автентичної пам’ятки накриті консерваційним (див. Консервація) павільйоном, архітектурні форми якого відтворюють гіпотетичний первісний вигляд Золотих воріт 11 ст. з прилеглими ділянками оборонних валів і стін. Павільйон є архітектурною домінантою серед наколишньої забудови.
Історична довідка
Зведено орієнтовно 1037 як муровану парадну браму у дерев'яно-земляному оборонному валу Міста Ярослава — частини стародавнього Києва, збудованої за князювання Ярослава І Мудрого. Найменування запозичено від парадної брами в мурах столиці Візантійської імперії Константинополя (тепер м. Стамбул, Туреччина). Крім Золотих воріт, у Місті Ярослава було ще кілька брам (у джерелах згадано Лядську і Жидівську). В 11 ст. споруду ремонтували, підсиливши її конструкції. Золоті ворота зазнали руйнувань 1240 під час монголо-татарської навали. Джерела 16–17 ст. фіксують їх у руїнованому стані, як це зображено на рисунку 1651 художника А. ван Вестерфельда (1620–1692; Нідерланди).
1648 після перемог над військом Речі Посполитої через Золоті ворота урочисто в'їхав у м. Київ Б. З. Хмельницький.
1682 Золоті ворота разом з іншими оборонними спорудами Києва укріплено дерев'яними конструкціями. З огляду на аварійний стан руїн Золотих воріт за пропозицією військового інженера Д. Дебоскета (1703; тепер Франція — після 1761; тепер Росія) у середині 18 ст. їх засипано землею і включено в об'єм оборонного валу, а нову браму влаштовано поряд (не збережено). 1832 залишки памʼятки відкопав К. Лохвицький (1770, за ін. даними 1774 ― 1849; тепер Україна) і виконав її обміри, які уточнив 1858 Ф. Солнцев. 1832 російський імператор Микола І визнав залишки Золотих воріт вартими збереження, після чого 1835–1837 виконано заходи щодо їх зміцнення: нахилені стіни проїзду стягнуто залізними затяжками, підперто контрфорсами, накрито дахами. Територію оточено огорожею з залізними ґратами.
У різний час памʼятку досліджували архітектор-реставратор П. Покришкін (1870–1922; тепер РФ), В. Богусевич, Ю. Асєєв, архітектор М. Холостенко (1902–1978; тепер Україна), архітектор-реставратор Є. Лопушинська (1920–1996; тепер Україна), С. Висоцький. 1982 до святкування так званого 1500-річчя Києва над руїнами пам'ятки збудовано павільйон, який, на думку авторів проєкту Є. Лопушинської та С. Висоцького, відтворює Золоті ворота в імовірному первісному вигляді та має убезпечити залишки пам'ятки від атмосферних опадів і подальшого руйнування. У павільйоні розміщено Музей «Золоті ворота» — відділ Національного заповідника «Софія Київська».
Характеристика
Від Золотих воріт 11 ст. збереглися дві паралельні стіни неоднакової довжини — 24 і 13 м. Вони муровані з плінфи й каменю технікою «opus mixtum» (змішане мурування). Стіни членовані плоскими лопатками, на які спиралися підпружні арки циліндричного склепіння, що перекривало проїзд брами в оборонній башті прямокутного плану з бойовим майданчиком над проїздом. Ширина проїзду 7,5 м, висота 14 м, довжина 25 м. З обох боків до башти прилягали дерев'яні зруби, засипані землею, що формували високий оборонний вал з дерев'яною стіною нагорі. На бойовому майданчику башти стояла однокупольна Благовіщенська церква, вхід у яку був із валу.
Павільйон, зведений 1982, не є пам'яткою. Він має окремі фундаменти і його залізобетонні конструкції не спираються на автентичні залишки пам'ятки. З боку вулиці Ярославів Вал арку брами закриває гіпотетична герса, з боку Золотоворітського проїзду — двостулчасті ворота. Благовіщенську церкву відтворено як хрестовокупольну, чотиристовпну, з трьома апсидами, прихованими у товщі стіни, й куполом на світловому підбаннику. Кожен фасад завершено трьома закомарами.
Значення
Золоті ворота є рідкісною пам'яткою оборонної та сакральної архітектури Давньої Русі, яка стала взірцем при спорудженні Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври та Золотих воріт у м. Владимирі (РФ).
Галерея
|
Додатково
На фасадах павільйона встановлено кілька мідних інформаційних таблиць із написами: «Золоті ворота. Відтворений вигляд пам'ятки архітектури ХІ століття. Роботи виконано до 1500-річчя міста Києва, травень 1982 року»; «Роботи по будівництву павільйону виконано на кошти Українського товариства охорони пам'яток історії та культури»; «Павільйон, який відтворює вигляд Золотих воріт, побудований ордена Леніна Головкиївміськбудом і Українським спеціальним науково-реставраційним виробничим управлінням Держбуду УРСР за проєктом інституту «Укрпроєктреставрація». Травень 1982 року». Імена дослідників і авторів проєкту не згадано.
Література
- Асєєв Ю. Архітектура Київської Русі. Київ : Будівельник, 1969. С. 52–55.
- Асєєв Ю. Мистецтво Стародавнього Києва. Київ : Мистецтво, 1969. С. 50–53.
- Высоцкий С. Золотые ворота в Киеве. Киев : Наукова думка, 1982. 128 с.
- Лопушинська Є., Пономарьова Л., Стецюк К. Золоті ворота // Звід пам’яток історії та культури України: Енциклопедичне видання : у 28 т. Київ : Головна редакція Зводу пам’яток історії та культури при видавництві «Українська енциклопедія» ім. М. Бажана, 1999. Кн. 1. Ч. 1. С. 391–393.
- Київ: Провідник / За ред. Ф. Ернста. Харків : Савчук О. О., 2019. С. 284–287.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Золоті ворота в Києві // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Золоті ворота в Києві (дата звернення: 30.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.12.2021
