Богусевич, Володимир Андрійович
Богусе́вич, Володи́мир Андрі́йович (24.07.1902, м. Тотьма, тепер Вологодської області, РФ — 18.07.1978, м. Київ, тепер Україна) — археолог, керівник розкопок у м. Києві, під час яких уперше досліджено давньоруський шар у межах Подолу, відкрито міські вали початку 11 ст. (вал «міста Ярослава») та середньовічні кам’яні укріплення Києво-Печерської лаври.
|
Богусевич, Володимир Андрійович | |
|---|---|
| Народження | 24.07.1902 |
| Місце народження | Тотьма |
| Смерть | 18.07.1978 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Київ |
| Місце діяльності | Росія, Україна |
| Напрями діяльності | історія, археологія, музейна робота |
Життєпис і діяльність
Після здобуття середньої освіти навчався в Ленінградському державному педагогічному інституті імені О. Герцена (тепер Російський державний педагогічний університет імені О. Герцена, м. Санкт-Петербург, РФ).
Продовжив освіту в аспірантурі Державної академії історії матеріальної культури в м. Ленінграді (1925–1929; тепер Інститут археології Російської академії наук, м. Москва, РФ). Зарахований до академії у званні та на посаді наукового співробітника (до 1934 закінчення аспірантури передбачало присудження первинного вченого звання, а не наукового ступеня).
Працював 1929–1930 у Державній академії історії матеріальної культури у м. Ленінграді. 1930–1931 — заступник директора історичного музею у м. Пскові (тепер частина Псковського державного об’єднаного історико-архітектурного й художнього музею-заповідника, РФ). Від заснування (1932) Псковського педагогічного інституту (тепер Псковський державний університет) викладав у ньому до 1934.
У 1-й пол. 1930-х займався популяризаторською роботою (переважно з історії м. Пскова і довколишнього регіону в давньоруську добу), докомплектуванням музейних колекцій і реорганізацією експозиції, керував археологічними розкопками на Псковщині.
Після затвердження порядку присудження наукових ступенів 1934, на відміну від багатьох тогочасних науковців, не отримав «автоматичного» присудження ступеня кандидата наук «за сукупністю праць». Імовірно, причиною стала робота у м. Пскові, за межами основних наукових центрів СРСР.
1935–1941 — заступник директора з наукової роботи Управління Новгородських державних музеїв. Працював над темами з історії м. Пскова в давньоруський період на основі раніше зібраних матеріалів, а також був співавтором путівника для туристів по м. Новгороду. 1941–1942 керував евакуацією колекцій новгородських музеїв. 1943–1945 — на військовій службі (політпрацівник).
Після демобілізації спрямований на роботу до м. Києва. 1945 призначений заступником директора з наукової роботи Заповідника-музею «Києво-Печерська лавра» (тепер Національний заповідник «Києво-Печерська лавра»). Відіграв вагому роль у відновленні наукової діяльності й музейної роботи заповідника після звільнення м. Києва від нацистської окупації.
Від 1947 — в Інституті археології АН УРСР (тепер Інститут археології НАН України, м. Київ). 1949 захистив кандидатську дисертацію «Нариси з історії матеріальної культури Давнього Новгорода» (рос. «Очерки по истории материальной культуры Древнего Новгорода»; використано матеріали, зібрані автором у 1930-х).
1951–1952 був одним із керівників розкопок у Верхній лаврі Києво-Печерської лаври, під час яких відкрито кам’яні укріплення монастиря 12 ст. і залишки гутної майстерні, де створювали смальту.
Керував розкопками в різних місцях м. Києва, відкривши елементи середньовічної забудови (уперше досліджено давньоруський шар цивільної забудови у межах Подолу, відкрито міські вали початку 11 ст. — вал «міста Ярослава»).
Проводив також розкопки в містах Чернігові (1949, 1951), Путивлі (Сумської області; початок 1960-х) та інших.
У 1950–1960-х опублікував низку праць з історії давньоруської архітектури, зокрема у співавторстві з архітектором М. Холостенком (дослідження залишків світських кам’яних споруд м. Чернігова давньоруської доби) та істориком архітектури Ю. Асєєвим, історичної топографії давньоруських міст, загальнотеоретичні праці про специфіку міст Давньої Русі, а також дослідження з історії давньоруського мистецтва. Співавтор кількох розділів з історії давньоруського мистецтва у виданні «Історія українського мистецтва» (1966–1970; в 6 т.) за редакцією М. Бажана.
Богусевич зробив значний внесок у наукове осмислення специфіки функціонування міського простору в давньоруську епоху, реконструкцію топографії давньоруських міст.
Від 1962 — на пенсії. Похований у м. Києві.
Праці
- Современный и древний Псков: путеводитель. Псков, 1932. 44 с. [автор розділу, присвяченого давньому Пскову] (у співавторстві).
- Новгород Великий (пособие для экскурсантов и туристов). Ленинград, 1939. 256 с. (у співавторстві).
- Воєнно-оборонні стіни XII віку в Києво-Печерській лаврі (архітектурно-археологічні дослідження 1951 р.) // Вісник Академії архітектури УРСР. 1951. № 4. С. 40–43. (у співавторстві).
- Походження і характер древньоруських міст Наддніпрянщини // Археологія. Т. 5. Київ : Видавництво АН УРСР, 1951. С. 34–49.
- Про походження і топографію древнього Києва за археологічними даними // Археологія. Т. 7. Київ : Видавництво АН УРСР, 1952. С. 66–71.
Література
- Абашина Н. С. Життєвий шлях і наукова спадщина В. А. Богусевича // Археологія і давня історія України. 2022. № 2(43). С. 5–17.
- Павлова В. В. Список друкованих праць В. А. Богусевича // Там само. С. 18–20.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Богусевич, Володимир Андрійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богусевич, Володимир Андрійович (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.07.2026
