Тригліф
Триглі́ф (грец. τρίγλῠυφον, від τρεῖς — три і γλύφω — вирізувати, видовбувати, гравіювати) — архітектурна деталь фризу в антаблементі доричного ордера: вертикально поставлена прямокутна кам’яна плита з вертикальними врізами (гліфами).
Гліфи мають заглиблений трикутний профіль у горизонтальному зрізі й розташовані на площині тригліфа так, що два повних містяться симетрично посередині, а вздовж країв — їхні половини. У фризі тригліфи розміщують у метричному ряду по всій довжині; їх чергують із метопами. При цьому кожен тригліф міститься на осі симетрії колони чи інтерколумнія, крім двох крайніх, зсунутих до країв. Такий фриз називають тригліфоном.
За своєю прадавньою конструктивною суттю (втраченою з 7 ст. до н. е.) тригліф був торцем дерев’яної балки перекриття архаїчного храму доричного ордера. Балка могла бути тричастинною, на що вказують вертикальні гліфи. Як й інші складники ордера архітектурного, тригліф є художнім зображенням у вигляді теракотової (див. Теракота) або кам’яної (з вапняку, пісковику, мармуру) плити канонізованої [див. Канон (архітектура)] дерев’яної конструкції.
У Давній Греції тригліфи фарбували в синій колір.
Галерея
|
Література
- Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, С. 289.
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 415.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 42.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Тригліф // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Тригліф (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.01.2024
