Метопа
Мето́па (грец. μέτωπον — чоло, фасад, грань) — архітектурна деталь фризу в антаблементі доричного ордера.
Це плита прямокутного, наближеного до квадрату, формату, розміщена вертикально у фризі між двома тригліфами. Площина метопи може бути гладенькою або прикрашеною орнаментальним чи сюжетним рельєфом, або розмальована орнаментом. Первісний конструктивний сенс метопи полягав у тому, щоб закрити пустоти між торцями дерев’яних балок перекриття, які виходили на бічні фасади прадавніх (8-7 ст. до н. е.) дерев’яно-теракотових прототипів храмів доричного ордера. Початково це були дерев’яні, згодом – теракотові (див. Теракота) плити з поліхромним декором. З 6-5 ст. до н. е. метопи виготовляли з каменю-пісковику, вапняку або мармуру (Парфенон). Площину фарбували в червоний колір, рельєфні зображення на ній залишали світлими, підкресливши їх чорним контуром.
При використанні грецького і римського варіантів доричного ордера в архітектурі стилів ренесансу, бароко, класицизму, історизму площини метоп залишали гладенькими або прикрашали розетками, маскаронами, емблемами тощо (Велика лаврська дзвіниця Києво-Печерської лаври).
Галерея
|
Література
- Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 165.
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 274.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 42.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Метопа // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Метопа (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.01.2024
