Фонтана, Паоло

Фонтана, Паоло. Портрет 1743 р.

Фонтана, Паоло (Fontana, Paolo)
Справжнє ім’я	Паоло Антоніо Доменіко
Народження	28.10.1696
Місце народження	Кастелло Вальсольда, Ломбардія, Італія
Смерть	17.03.1765
Місце смерті	Ізяслав, Хмельницька область, Україна
Місце поховання	Ізяслав
Місце діяльності	Україна, Польща
Напрями діяльності	архітектура
Традиція/школа	бароко

Автограф

Палац Сангушків у Любартові

Домініканський костел у Вінниці

Фонта́на, Пао́ло [ італ. Fontana, Paolo; повне ім’я — Паоло Антоніо Доменіко (італ. Paolo Antonio Domenico); 28.10.1696, м. Кастелло Вальсольда, тепер регіон Ломбардія, Італія — 17.03.1765, м. Ізяслав, тепер Хмельницької області, Україна)] — архітектор, представник бароко, автор низки споруд у західних областях України.

Життєпис

Народився у небагатій сім’ї в містечку на березі оз. Лугано на межі теперішніх Італії та Швейцарії. Тутешні мешканці славилися як добрі будівничі й працювали по всій Європі. Сім’я мала таких родичів, тож коли Фонтана, вивчившись на архітектора у м. Турині, 02.03.1723 вирушив до Речі Посполитої, то у м. Варшаві ним заопікувався архітектор і далекий родич Джузеппе (Юзеф) Фонтана (1676; Швейцарія — 1739; тепер Польща). Він порекомендував молодого архітектора великому магнату князю Павелу Каролю Сангушку (1680–1750; тепер Україна). 08.05.1726 у м. Любартові (тепер Люблінське воєводство, Польща) підписано контракт, згідно з яким Фонтана став головним архітектором усіх будов княжої родини — палаців у Варшаві, Любартові, Ізяславі, численних монастирів, костелів тощо. Ставши на цій службі заможною людиною, скуповував нерухомість на Півночі Італії, щоб забезпечити майбутнє своїх дітей. Їх було восьмеро, до дорослого віку вижило двоє синів і дві доньки. Сини 1756 повернулися в Італію, куди мав намір переїхати й сам архітектор. Проте після кількох поїздок на батьківщину (зокрема 1746, 1750) він завжди повертався до Речі Посполитої для продовження професійної діяльності. З поїздки в Італію 1750 привіз до м. Варшави свого родича Д. Мерліні (1730; тепер Італія — 1797; тепер Польща) — у майбутньому видатного зодчого, придворного архітектора короля Станіслава Августа Понятовського. 1746 переуклав контракт і далі працював за замовленнями Сангушків. Постійно мешкав у м. Ізяславі, де помер і похований. Могилу не збережено.

Діяльність

Уславився як автор репрезентативних споруд у стилі пізнього бароко, застосовуючи пластичні криволінійні форми та монументальні ордерні композиції (див. Ордер архітектурний). Його роботи у Речі Посполитій стилістично споріднені з бароко Ломбардії та П’ємонту. У костелах авторства Фонтани розвинуто тенденцію, характерну для архітектури регіону від 1730-х: поєднання еліптичного плану з архітектурним типом тринавової базиліки (зокрема купольної). Зразками є його костели Святої Анни в Любартові 1733–1738 та Апостолів у Холмі 1753–1763. Вони вплинули на створення аналогічних споруд у Галичині, на Поділлі й Волині (костел Домініканського монастиря у Тернополі).

Загалом творчість Фонтани належить до динамічного напряму бароко, характерного для Центральної Європи. Співпрацював з архітектором П. Гіжицьким у проєктуванні й будівництві низки культових споруд (костел єзуїтів у складі ансамблю Кременецького колегіуму). Його твори збережено у містах Варшаві, Вінниці, Любліні, Львові, Раві-Руській, Старокостянтинові, Холмі тощо. Найбільші осередки концентрації споруд — міста Любартів та Ізяслав, дві головні резиденції князів Сангушків. І якщо у Любартові на теренах сучасної Польщі палац авторства Фонтани, костел і монастир дбайливо збережено й реставровано, то у м. Ізяславі, де зодчий наймасштабніше оприявнив свій непересічний талант, його головний витвір — великий ансамбль палацу Сангушків — зруйновано російською окупаційною владою протягом 20 ст.

Серед творів найважливіші (переважно в Україні):

костел Архангела Михаїла і монастир реформатів у м. Раві-Руській 1725;
перебудова палацу Сангушків у м. Любартові (Польща) 1730-ті;
участь у спорудженні костелу єзуїтів у складі ансамблю Кременецького колегіуму 1731–1743;
греко-католицький кафедральний собор Різдва Богородиці у м. Холмі (Польща) 1735–1756;
колегія піарів у м. Львові 1748–1770;
костел Святого Йосифа та монастир лазаритів у м. Ізяславі 1749–1751;
костел Святого Іоанна Хрестителя і монастир капуцинів у м. Старокостянтинові 1754–1778;
завершення будівництва костелу єзуїтів у м. Житомирі 1755–1762 (не збережено);
перебудова палацу Сангушків у Ізяславі 1755–1770;
Домініканський костел у м. Вінниці 1758–1779.

Авторству Фонтани у різних літературних джерелах приписують ще кілька будов у населених пунктах західних областей України, проте без достатніх документальних підстав.

Визнання

2016 колишню вулицю Рози Люксембург у м. Ізяславі названо іменем Паоло Фонтани.

Галерея

Костел і монастир реформатів у Раві-Руській
Костел Святого Іоанна Хрестителя і монастир капуцинів у Старокостянтинові
Костел Святого Йосифа та монастир лазаритів в Ізяславі
Костел у складі ансамблю Кременецького колегіуму

Джерело

Вечерський В. В. Архітектура Польщі епох Відродження і бароко // Велика українська енциклопедія. Простір знань. URL: https://vue.gov.ua/FREEARTICLES:%D0%90%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0_%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%89%D1%96_%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D1%85_%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%96_%D0%B1%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%BE

Література

Winiewicz J. Biografija i działalność Pawła Fontany w świetle dworu Sanguszków // Biuletyn Historii Sztuki. 1987. T. 49. № 3–4. S. 325–326.
Aftanazy R. Materialy do dziejow rezydencji: W 11 t. / PAN: Instytut Sztuki. Warzsawa, 1988–1993. T. V. 769 s.
Ковальчик Є. Пізньобароккові магнатські резиденції на Волині та Львівщині // Українське барокко та європейський контекст. Київ : Наукова думка, 1991. С. 50–63.
Михайлишин О. Палацово-паркові ансамблі Волині 2-ї половини XVIII–XIX століть. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2000. С. 146–149.
Вуйцик В. Будівельний рух у Львові другої половини XVIII століття // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Т. CCXLI. Праці Комісії архітектури та містобудування. Львів, 2001. С. 121–125.
Вуйцик В. У вирі форм та ліній бароко // Вибрані праці. Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». 2004. № 14. С. 307–314.
Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 198–216.
Skrabski J. Paolo Fontana. Nadworny architekt Sanguszkόw. Tarnόw : [b. w.], 2007. 431 s.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Фонтана, Паоло // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Фонтана, Паоло (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.12.2025