FREEARTICLES

Архітектура Польщі епох Відродження і бароко

Informaciya-pro-storinku.png
Стаття не входить до енциклопедії.

Загальні відомості

Протягом 16–18 ст. етапними подіями для розвитку Польщі й польської архітектури стали:

  • Люблінська унія польських земель з литовськими, білоруськими й українськими 1569;
  • втрата українських земель унаслідок Хмельниччини — національно-визвольної війни 1648–1654 під проводом Богдана Хмельницького;
  • війни другої половини 17 — початку 18 ст. зі Швецією, Османською імперією та Московським царством, що призвели до занепаду країни;
  • три поділи Речі Посполитої, у тому числі й земель Польщі (1772, 1793 і 1795) зумовили зникнення польської держави, територію якої поділили між собою імперії Російська, Габсбургів та королівство Пруссія.

Періодизація стилістичного розвитку архітектури:

  1. Ренесанс: друга третина 16 — перша чверть 17 ст.
  2. Бароко: друга чверть 17 — середина 18 ст.

Історичний огляд

Ренесанс. Поява ранніх ренесансних явищ у Польщі відбулася на тлі традиційних форм місцевої готики, що зумовило особливості польського ренесансу. Як і в інших країнах Центрально-Східної Європи, ренесанс у Польщу прийшов спершу як придворна мода завдяки королю Сигізмунду І, котрий познайомився з ренесансною стилістикою у м. Буді (Угорщина), при дворі свого дядька — угорського короля. Сигізмунд запросив із Буди до Кракова італійських майстрів, котрі й створили 1502–1506 перший у Польщі витвір італійського ренесансу — гробницю Ольбрахта у кафедральному соборі на Вавелі. Проте в культовій архітектурі, яка дотримувалася ще готичних традицій, ренесансні впливи були мінімальними. Тому ренесанс у Польщі — це стиль переважно цивільної архітектури.

У цю добу тривав розквіт польських міст. Але нові міста засновували здебільшого на східних землях як приватновласницькі. Зразком є Замостя (Замосць), засноване коронним канцлером Яном Замойським 1581 і збудоване за проєктом італійського архітектора Бернардо Морандо. Це — одне з утілень ренесансної концепції «ідеального міста», з регулярним прямокутно-прямолінійним розплануванням, квадратною ринковою площею у центрі, яку прорізає вулиця, що веде до замку Замойського і є поздовжньою композиційною віссю всього міста. Його оточує полігональна система бастіонних фортифікацій із трьома брамами, вирішеними в римських ордерних формах (особливо характерна північна Любельська брама). Фасади всіх будинків, що виходять на ринкову площу, а також уздовж вулиць, які йшли від ринку на захід і схід, мали по першому поверху суцільні аркадні галереї. Фасади завершувалися аттиками. Всі будинки зводили за єдиним зразком, що забезпечило єдність розпланувально-просторової композиції та стилістики всієї міської забудови. Ратушу з високою гранчастою вежею збудували на північному боці ринкової площі (двоярусне вінчання вежі належить пізнішій добі бароко).

У цей час змінюється образ міських ратуш і збільшуються їхні розміри. Ратуші в Сандомирі (другої половини 16 ст.), Познані (1550–1560), Хелмно (1567–1597), Тарнові й Кракові були увінчані розвиненими аттиками, вирішеними в ордерних формах. Аналогічний аттик надбудували 1557 над готичною спорудою краківського торговельного двору Сукенице. Перебудовуючи познанську ратушу, італійський архітектор Джованні Баттиста Квадро прибудував до готичної будівлі кілька зал та триповерхову аркадну лоджію з аттиком.

Ренесансні житлові будинки у багатьох польських містах мали тераси-підсіння або/та аркадні галереї першого поверху на фасадах, звернених до вулиці чи площі (у Гданську, Тарнові, Сандомирі, Казимежі, Ярославі та ін.). Іноді застосовували архітектурний прийом так званого італійського дворика, коли всі приміщення великого будинку групували довкола внутрішнього аркадного двору, як правило багатоярусного (капітульний будинок 1592 у Кракові на вулиці Каноніків). Щодо завершень фасадів житлових будинків існує дві традиції: північна (Гданськ, Торунь, Вроцлав), коли фасади завершували високими щипцями криволінійних обрисів під впливом голландського та північнонімецького маньєризму; інша традиція пов’язана з півднем — Чехією, Словаччиною та Угорщиною, коли вуличні фасади вінчали розвиненими аттиками горизонтальної композиції, які закривали схили дахів. Класичним зразком є будинок князів Острозьких (будинок родини Орсетті) у Ярославі початку 17 ст. Іноді фасад будинку вінчав розвинений антаблемент з балюстрадою і скульптурами (будинок Стефана у Гданську кінця 16 ст.). Фасади будинків тинькували й оздоблювали декором у техніці сграфіто, що часто імітував руст. Кам’яні віконні наличники й дверні портали виконували в ордерних формах із пілястрами чи напівколонками й антаблементом; при цьому широко застосовували руст і скульптуру. У такому дусі завершене протягом 16–17 ст. формування забудови ринкової площі у Варшаві, розпочате ще в готичну добу. У містах Помор’я (Гданськ, Торунь) високими фігурними щипцями прикрашали не тільки житлові, а й громадські і навіть військові споруди, прикладом чого є будинок гданського Арсеналу 1605.

Найбільше ренесансна стилістика проявилася у замковому та палацовому будівництві. Розвиток артилерії у цей час зробив непотрібними високі мури з баштами. Натомість міста й замки оточували земляними валами з бастіонами, унаслідок чого і старі, й нові замки набували більш житлового й палацового вигляду. Знаковою акцією ренесансної доби стала перебудова королівського замку Вавель у Кракові 1507–1536. Італійці Ф. Флорентіні, Б. Береччі та Бенедикт Сандомежанин (котрого польські дослідники вважають етнічним поляком, але надійних доказів цього немає) зруйнували частину готичних укріплень і звели чотирикутного плану велетенський палац із внутрішнім двором, оточеним багатоповерховими аркадами і колонними галереями. Це була найперша ренесансна будівля такого значного масштабу за межами Італії. У 1597 король Сигізмунд ІІІ Ваза розпочав радикальну перебудову королівського замку у Варшаві (архітектор Анджей Абрагамович), у результаті якої замок набув п’ятикутної форми у плані, з великим внутрішнім двором і зі збереженням окремих фрагментів готичної будівлі. Класичними зразками польських ренесансних замків-резиденцій є замок у Красічині 1592–1618 та замок у Баранові, збудований 1592–1614. Останній прямокутний у плані, з наріжними круглими баштами, увінчаними куполами, двоярусним аркадним внутрішнім двором і високими аттиками, що вінчають фасадну стіну з надбрамною баштою. Замок у Шимбарку 1585–1590 є прикладом малого замку-садиби без внутрішнього двору, але з чотирма баштами на кутах прямокутного в плані корпусу, оперезаного угорі аттиком. Вілла королівського секретаря Юстуса у Волі Юстовській під Краковом 1530 із відкритою триярусною аркадною лоджією на фасаді належить до нового типу палацових будівель, повністю позбавлених оборонних рис. Вона близька до тогочасних італійських вілл. Риси ренесансної стилістики широко проявилися при перебудовах старих готичних замків: так, замки в Легниці та Бжезі отримали нові ренесансні брами ордерної композиції. Замок у Песковій Скалі прикрасила двоярусна ренесансна аркадна лоджія, увінчана вишуканим аттиком.

У сакральній архітектурі знаковою пам’яткою італійського ренесансу в Польщі є капела короля Сигізмунда І при кафедральному костелі на Вавелі в Кракові, збудована 1519–1533 італійцем Б. Береччі. Вона кубічна, перекрита кесонованим сферичним куполом на світловому підбаннику і пандативах, має вишуканий ордерний декор. За цим зразком у Польщі було зведено чимало капел-гробниць при різних костелах.

Великі костели доби ренесансу будували за старою базилікальною схемою, прикладом чого є тринавова колегіата у Замості, збудована Бернардо Морандо 1598–1600, нава і пресбітерій якої перекрито циліндричними склепіннями (над середньою навою — з люнетами). Костел у Казимежі над Віслою 1586–1613 — однонавовий, з напівкруглим пресбітерієм, перекритий циліндричним склепінням. Він став зразком для багатьох невеликих ренесансних храмів. Одночасно наприкінці 16 ст. під впливом ордена єзуїтів у Польщі з’явився новий тип великого костелу, що походить від композиції римського храму Іль-Джезу і несе нову стилістику — перехідну від ренесансу до бароко, яку іноді називають маньєризмом, розуміючи його як стильове явище, в якому об’єктивні та формальні правила ренесансної концепції видозмінено «манерою», тобто суб’єктивним втручанням автора-архітектора з метою досягнення більшої художньої виразності та неповторності. До цієї стилістики належать костели в Каліші (1588) та Святих апостолів Петра і Павла у Кракові 1597, які виступають провісниками нового великого загальноєвропейського стилю — бароко.

Бароко. Поява у Польщі нової стилістики в архітектурі й образотворчому мистецтві на початку 17 ст. пов’язана з Контрреформацією і значним напливом з Італії членів ордена єзуїтів, а також архітекторів, скульпторів і малярів. Розвиток архітектури протягом 17 ст. був значно ускладнений з огляду на катастрофічні для країни наслідки козацьких воєн 1648–1660-х, а також воєн зі Швецією та Османською імперією. За часів короля Яна ІІІ Собеського ситуація стабілізувалася й пожвавилося будівництво, проте потім настали так звані Саксонські часи (1697–1763), які в історії Польщі були епохою всеосяжної кризи, під час якої спостерігався значний занепад містобудівної діяльності (порівняно з попередньою добою та порівняно з синхронним містобудівним розвитком, наприклад, в Україні). Пояснюється це загальною кризою Речі Посполитої як наслідком вищезгаданих воєн. Більшість міст були дрібними, з населенням в 1–2 тис. осіб, належали приватним власникам і мали тільки номінальне самоврядування. Міщани мало відрізнялися від селян-підданих, оскільки займалися, переважно, сільським господарством. Міське ремесло обслуговувало потреби панського двору й найближчої округи. Навіть колись багаті й квітучі королівські міста, з населенням понад 5 тис. осіб, потрапивши під прес старостинської адміністрації, зберегли незначні залишки колишнього самоврядування. Більш-менш розвивалися тільки великі міста, які стояли на торговельних шляхах (Краків, Гданськ). Помітно впав, порівняно з попередньою добою, життєвий рівень міщан, а відтак — значно погіршився стан масової забудови.

Від 17 ст. новими значними акцентами у міській забудові стали монументальні барокові ансамблі, які особливого розвитку набули після середини 18 ст. Це стало можливим завдяки геополітичній стабілізації та покращенню економічного становища в 1740-х. Численні магнатські й церковні католицькі (як орденські, так і дієцезіальні) фундації спричиняють появу великих і ефектних комплексів суто барокової композиції і стилістики, серед яких провідними були єзуїтські колегії. Багато колегій і монастирів отримували власні укріплення, як, наприклад, Ченстоховський монастир на Ясній горі.

Важливою особливістю містобудування доби бароко став розвиток великих магнатських резиденцій. На відміну від попередньої доби, нові резиденції у цей час майже не засновували. Феноменом доби стала реконструкція давніших оборонних замків і перебудова їх на резиденції палацового характеру, здебільшого в стилістиці бароко. У цьому процесі важливу роль відіграв ренесансний тип «палац у замку», класичними взірцями якого були замки у Кшиштопорі (1631–1644), Жешуві, Ланьцуті, де симетрично скомпоновані палацові корпуси оточені бастіонними укріпленнями. Тож будівництву суто барокових палацових резиденцій передує реконструкція старих замкових комплексів шляхом зведення в їхніх межах палацових корпусів.

Єзуїтські церкви у Польщі будували за зразком головного храму ордену єзуїтів — римського Іль–Джезу у вигляді тринавової купольної базиліки з трансептом, у якої замість понижених бічних нав були шереги капел. Класичним зразком такого костелу є Петропавлівський у Кракові, збудований італійцем Дж. Тревано. Костели інших католицьких орденів нерідко повторюють цей єзуїтський тип (домініканський у Варшаві 1612–1638). Розвиваючись, цей тип був доповнений двома вежами, що фланкували західний фасад (костел камедулів у Кракові 1605–1630). За цим зразком у Польщі зведено безліч костелів — як у великих містах, так і в малих парафіях (костел у Сейно другої половини 18 ст.). Двовежовий костел Святого Хреста у Варшаві є зразком бароко кінця 17 ст. Його фасади вирішено здвоєними і строєними пілястрами римо-доричного (в першому ярусі) та коринфського (в другому ярусі) ордерів. Спокійне й стримане трактування фасадів контрастує з вишуканими бароковими вінчаннями двох веж, що фланкують головний фасад.

Безпосередній вплив римського динамічного бароко проявився у 1640-х, коли в Климонтуві збудували першу церкву з еліптичною формою плану, яка стане досить поширеною у Польщі протягом другої половини 17 — 18 ст. Зросла кількість костелів центричного плану — полігональних, типу рівнораменного хреста. Однією із перших споруд такого типу стала октогональна купольна церква Філіпінців у Гостині 1677–1698 архітектора Катеначі — репліка венеційської церкви Санта-Марія-делла-Салюте. З’явилися також контамінації, що поєднували еліптичний план з хрещатим, яскравим зразком чого є костел камедулів у Белянах (Варшава) 1669–1706 архітектора Л. Фредо. Поєднання еліптичного плану з типом тринавової базиліки були досить поширеними протягом 1730–1770-х, зразками чого є костели Святої Анни в Любартові 1733–1738 та Апостолів у Холмі 1753–1763 архітектора П. Фонтана. У Варшаві провідний тогочасний архітектор Тільман ван Гамерен збудував два центричних купольних костели: Сакраменток (Святого Казимира) 1688–1692 і Бернардинців у Черникові 1690–1692. Оригінальним взірцем центричного двокупольного храму є цистерціанський костел в Лонді, перебудований у 1728–1733 італійським архітектором Помпео Феррарі.

Що стосується архітектурної пластики й декору, то в ранньому бароко фасадна пластика була досить стриманою. Наприкінці 17 ст. з’явилися активні фасадні членування пучками напівколон і пілястр, активні розкріповки, розірвані фронтони, пишне ліплення — усі добре відомі засоби з арсеналу зрілого бароко. Проте головна увага замовників, архітекторів і художників була звернена на максимально пишне декорування костельних інтер’єрів із застосуванням мармуру й декоративного тиньку, позолоти, скульптури, поліхромії, ордерних декорацій, а також грандіозних ілюзіоністичних малярських композицій на склепіннях і в куполах. Форми зрілого бароко з’явилися і в старих костелах, які зазнали перебудов у цю добу: найхарактернішими прикладами є реконструкція єзуїтського костелу в Познані 1695–1698 та грандіозна перебудова однієї з найголовніших святинь Польщі — монастиря на Ясній горі у Ченстохові.

У 18 ст. архітектурна пластика стала ще пишнішою, з елементами рококо, що демонструють фасади костелу Візиток у Варшаві 1728–1734 архітекторів К. Байї та Д. Фонтана, а також краківські костели першої третини 18 ст. архітектора К. Бажанки — Норбертанок, Місіонерів та Кармеліток.

Стилістика бароко досить рано проявилася в архітектурі королівських та великих магнатських резиденцій — переходом від однорядних до компактніших дворядних анфілад, прагненням до осьової симетрії та репрезентативності, виявом чого стали наріжні вежі, які вже не мали оборонного значення (Уяздовський замок у Варшаві, збудований королем Владиславом IV). Зразками розвиненого польського бароко є палаци в Кельцях, Крушині, Варшаві. Так, єпископський палац у Кельцях 1637–1641 та палац Оссолінських у Варшаві вже не мають внутрішніх дворів: вони компактні, симетричність їхніх фасадів підкреслена центральними лоджіями та наріжними вежами.

За короля Яна ІІІ Собеського польська архітектура вступила у стадію зрілого бароко, в чому є велика заслуга провідного тогочасного архітектора Тільмана ван Гамерена, голландця за походженням, котрий проявив себе як у сакральній, так і в цивільній архітектурі. 1682–1691 він збудував монументальний триповерховий палац Красінських у Варшаві, а також палаци в Білостоці й Любартові. Характерним для його творчої манери є палац князів Чарторийських у Пулавах, де центр головного корпусу підкреслений плоским ризалітом з мезоніном і фронтоном, а бічні виступи відіграють самостійну композиційну роль. У Варшаві Тільман ван Гамерен збудував ще палаци Острозьких, Мокроновських та на Маримонті. Всі вони квадратні у плані, без ризалітів і веж, видають захоплення автора паладіанськими взірцями.

Знаковим об’єктом для всієї польської архітектури є палац короля Яна ІІІ Собеського у Вілянові під Варшавою, збудований 1680–1694 за французькими взірцями архітектором Лоччі. Король був прихильником французької культури, тому, орієнтуючись на Версаль, створив палацово-парковий ансамбль на основі строгої осьової симетрії, з курдонером, оточеним флігелями, зеленим партером і великим парком. Спершу (1680) це був невеликий палац італійського типу з чотирма наріжними ризалітами. Після 1681 центральний корпус надбудували одним поверхом і до нього прибудували бічні галереї, які закінчувалися вежами.

У середині 18 ст. у цілому завершено перебудови королівського замку у Варшаві, внаслідок чого його головний симетричний фасад із центральною вежею, що виходить на площу, отримав ордерні членування пілястрами великого ордера, які об’єднували другий і третій поверхи. 1746 з боку р. Вісли за проєктом архітектора Й. Кноффеля влаштували ризаліт із бальною залою. У другій половині 18 ст. частково реконструйовано інтер’єри замкових зал у стилістиці рококо.

Стилістика рококо заторкнула й раніше збудовані палаци: так, 1748–1758 архітектор Й. Клемм перебудував палац графів Браницьких у Білостоку, створивши подвійний курдонер, парк із водними плесами та пишно декоровані інтер’єри. Загалом, від середини 18 ст. у Польщі вже набув широкого розповсюдження так званий Паладіанський тип резиденції з курдонером, утвореним головним корпусом та з’єднаними з ним галереями бічними флігелями, які називали офіцинами. У Польщі, як і в решті країн Європи, ці паладіанські композиції, що походять із творчості великого італійського архітектора пізнього ренесансу Андреа Палладіо, були спопуляризовані англійськими виданнями К. Кемпбела «Vitruvius Britannicus» 1715–1725. Така архітектурна композиція давала нове, класичне розв’язання старій польській традиції розташовувати кухню у складі садибного комплексу відокремлено від житлових і парадних приміщень, в окремій споруді. Тому паладіанська композиція властива резиденціальним комплексам як пізнього бароко, так і пізнішого класицизму.

Найвизначніші досягнення архітектури Польщі епох Відродження і бароко

Найвизначнішими досягненнями архітектури Польщі епох Відродження і бароко є пам'ятки, внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у складі чотирьох визначних місць, що включають окремі споруди, комплекси їх та ансамблі, а також однієї серійної номінації, до якої входять кілька окремих пам’яток:

  1. Кракова історичний центр (англ. Krakow historical center) — архітектурне середовище й пам’ятки історичної столиці Польщі (Польща); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1978.
  2. Варшави історичний центр (англ. Historic Centre of Warsaw) — архітектурне середовище й пам’ятки столиці Польщі (Польща); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1980.
  3. Замостя, старе місто (англ. Zamostia is the Old Town) — архітектурне середовище ренесансного міста 16–17 ст. (Польща); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1992.
  4. Кальварія Зебжидовська: маньєристичний архітектурний і парковий ландшафтний комплекс і паломницький парк (англ. Kalwaria Zebrzydowska: the Mannerist Architectural and Park Landscape Complex and Pilgrimage Park) — культурний ландшафт сакрального комплексу (Польща); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1999.
  5. Церкви Миру в Яворі й Свидниці (англ. Churches of Peace in Jawor and Swidnica) — дерев’яні архітектурні пам’ятки середини 17 ст. (Польща); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 2001.

Галерея

Усі світлини Вечерського В. В. Джерело всіх графічних ілюстрацій: Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : Видавництво «АртЕк», 2007. С. 198-213.

  • План Замостя

  • Любельська брама укріплень Замостя

  • Ратуша в Замості

  • Будинок князів Острозьких (будинок родини Орсетті) у Ярославі

  • Будинок Стефана у Гданську

  • Забудова ринкової площі у Варшаві

  • Арсенал у Гданську

  • Двір королівського палацу Вавельського замку у Кракові

  • Королівський замок у Варшаві

  • Замок у Баранові

  • Капела короля Сигізмунда І при кафедральному костелі на Вавелі в Кракові

  • Костел Святох апостолів Петра і Павла у Кракові

  • План костелу в Казимежі над Віслою

  • План замку в Кшиштопорі

  • Костел у Сейно

  • Костел Святого Хреста у Варшаві

  • Костел Святого Казимира у Варшаві

  • План церкви Філіпінців у Гостині

  • План цистерціанського костелу в Лонді

  • Інтер’єр цистерціанського костелу в Лонді

  • Монастир на Ясній горі у Ченстохові

  • План єпископського палацу в Кельцях

  • Палац Красінських у Варшаві

  • Палац короля Яна ІІІ Собеського у Вілянові

Джерела

Література

  1. Захватович Я., Бегански П. Старый город в Варшаве. Варшава : Budownictwo i architektura, 1956. 142 с.
  2. Miłobędzki A. Zarys dziejów architektury w Polsce. Warszawa, 1978. 366 s.
  3. Swiecki L. Warszawskie stare miasto. Warszawa : Sport i turystyka, 1979. 116 s.
  4. Bogdanowski J. Architektura obronna w krajobrazie Polski: Od Biskupina do Westerplatte. Warszawa, Kraków : Wydawnictwo Naukowe PWN, 1996. 612 s.
  5. Рудзиньский Г., Пистолези А. Краков. Florence : Bonechi, 1998. 128 с.
  6. Rottermund A. Zamek Królewski w Warszawie. Warszawa : Wydawnictwo Naukowe PWN, 2002. 226 s.
  7. Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : Видавництво «АртЕк», 2007. С. 198-216.
  8. Островски Я. Вавель. Замок и кафедральный собор. Krakow : Wydawnictwo “Karpaty” – Andrzej Laczynskj, 2007. 44 s.
  9. Zlat M. Sztuka polska. Renesans i manieryzm. Warszawa : "Arkady", 2008. 360 s.
  10. Jaskanis P. Wilanow. Pałac i park. Warszawa : Nobilis, 2007. 80 s.
  11. Bujak A. Königliches Krakau. Krakau : Biały Kruk, 2020. 320 s.

Автор

В. В. Вечерський


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.11.2025

Отримано з https://vue.gov.ua/index.php?title=FREEARTICLES:Архітектура_Польщі_епох_Відродження_і_бароко&oldid=428022
Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶