Білгород Київський

Бі́лгород Ки́ївський — літописне місто поблизу м. Києва на березі р. Ірпінь.

Розташовувалося в межах сучасного с. Білогородки Бучанського району Київської області. З початку 12 до початку 13 ст. — центр удільного князівства. Від 2009 територія городища м. Білгорода Київського і могильник є археологічною пам’яткою національного значення (№ 100011-Н).

Історична довідка

Найдавніші сліди поселення слов’ян (залишки кераміки) на території городища датовано 7–9 ст. Місто вперше згадане 980 як одне з передмість м. Києва поряд із м. Вишгородом і с. Берестовим.

За Володимира Святославича у межах міста 992 збудовано укріплення. Поселення відігравало важливу роль в обороні м. Києва як одне з найзначніших укріплень на р. Ірпінь. Входило до лінії оборони м. Києва разом із містами Васильковим, Вишгородом, Китаєвим та іншими фортецями. Причиною обрання м. Білгорода Київського як фортифікаційного пункту були особливості місцевого рельєфу — лінії природних ярів і пагорбів у поєднанні зі штучними ровами, земляними насипами та кладкою з цегли-сирцю. Через місто проходив стратегічно важливий шлях на захід від м. Києва.

Місто зруйноване 1240 внаслідок монголо-татарської навали. З 14 ст. на території літописного м. Білгорода Київського відоме с. Білогородка, яке існує дотепер.

Характеристика

Згідно з даними археологічних розкопок, станом на кінець 10 ст. м. Білгород Київський усередині укріплень мало площу близько 100 га, більшу, ніж у міст Києва та Чернігова (лише в 11–12 ст. площа цих міст усередині укріплень перевищила площу м. Білгорода Київського). Місто складалося з дитинця й посаду.

В 11–12 ст. збудовано одну з князівських резиденцій, боярські будинки, культові споруди. У 12 ст. місто було центром Білгородської єпархії. 1195–1197 з ініціативи Рюрика ІІ Ростиславича споруджено кам’яний собор Святих Апостолів (імовірно, за проєктом Милонога-Петра). Фундаменти й частину підлоги собору виявив В. Хвойка під час розкопок 1909–1914. Поряд із собором знайшли фундамент невеликого кам’яного храму 12 ст.

Археологічні дослідження

Археологічну розвідку на території м. Білгорода Київського проводив В. Антонович у другій половині 19 ст.

1909–1914 тривали перші масштабні розкопки під керівництвом В. Хвойки. У другій половині 20 — на початку 21 ст. дослідження городища продовжили Ю. Асєєв, Б. Рибаков, М. Кучера (1922; тепер Білорусь — 1999; Україна), Г. Мезенцева (1923; тепер Україна — 1997; Канада) та ін.

Література

Мезенцева Г. Про топографію стародавнього Білгорода // Український історичний журнал. 1968. № 8. С. 114–117.
Мезенцева Г. О некоторых особенностях планировки древнего Белгорода // Культура средневековой Руси. Ленинград : Наука, 1974. С. 38–40.
Ліньова Є. Давньоруське м. Білгород // Археологія. 1984. Вип. 48. С. 107–108.
Непомящих В. Вивчення історії дослідження Білгорода Київського // Археологія і давня історія України. 2010. Вип. 1. С. 144–151.
Непомящих В. Білгород Київський: питання виникнення // Емінак. 2017. № 1 (1). С. 5–10. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eminak_2017_1(1)__3

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Білгород Київський // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білгород Київський (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.10.2024