Різдво Пресвятої Богородиці
Різдво́ Пресвято́ї Богоро́диці, народні назви: Друга Пречиста, Осенини — у християнстві — Богородичне свято, на честь народження Діви Марії в сім’ї праведників Йоакима й Анни. У православ’ї — одне з дванадесятих свят. За григоріанським і новоюліанським календарями святкують 8 вересня; відповідна дата юліанського календаря припадає на 21 вересня.
Зміст
Історична довідка
Новий Завіт не повідомляє про обставини народження та батьків Діви Марії. Сюжет свята базовано на апокрифічних текстах (див. Апокрифи), передусім «Протоєвангелії Якова» (до 200 н. е.). За ним, подружжя Йоаким і Анна (спершу мешкали в Галілеї, згодом — у м. Єрусалимі) до літнього віку було бездітним. Через це, первосвященник Єрусалимського храму відмовився принести жертву від Йоакима (бо не створив «потомства Ізраїлю»). Обоє ревно молилися (Йоаким, за переказом, провів 40 днів у молитвах пустельником), аж доки не отримали благовістя від ангела про зачаття й народження дитини та майбутніх нащадків, про яких знатиме увесь світ. Жінка передала чоловікові звістку під час зустрічі біля Золотих воріт міста. У подяку за народження доньки батьки вирішили присвятити її Богові (див у ст. Введення в храм Пресвятої Богородиці).
Православні церкви та низка Східних католицьких церков відзначають і свято Зачаття Богородиці (за 9 місяців до дати Різдва Богородиці) — 9 або 22 грудня відповідно, Католицька церква — свято Непорочного зачаття Діви Марії, 8 грудня.
У літургійні практиці
Як і всі Богородичні свята, введено в літургійну практику Церкви пізніше за Господні, у Візантійській імперії, офіційно в кін. 6 — на поч. 7 ст. За однією з версій, першу згадку про свято містили гімни Романа Солодкоспівця (530-ті — 550-ті); давніші згадки вважають недостовірними. Упровадження свята пов’язують з ухвалами Ефеського собору, спершу відзначали у Східній церкві. Кондак, тропар, акафісти та ін. літургійні елементи створили Андрій Критський, Іван Дамаскин. Тропар «Різдво Твоє, Богородице Діво» (ймовірно, 5–7 ст.) містять богослужбові піснеспіви і православних, і католицьких церков.
На Заході не мало урочистої служби аж до 12–13 ст.; усталення особливого богослужіння пов’язують із рішеннями Ліонського собору (1245), діяльністю пап Інокентія IV та Григорія XI.
Православні й католики вказують на різні локації колишнього будинку святих Йоакима й Анни в м. Єрусалимі (обидва — у Мусульманському кварталі Старого міста, неподалік один від одного): на місці, вшанованому православними, тепер діє грецький монастир Святої Анни в юрисдикції Єрусалимської православної церкви, на іншому — католицька базиліка Святої Анни. Кожна зі споруд містить давні підземні приміщення, які переказ пов’язує з подією Різдва Богородиці.
У християнстві свято вважають початком сотеріологічного (див. Сотеріологія) циклу.
Іконографія
Сюжету Різдва Богородиці присвячено знані фрески флорентійця Доменіко Гірландайо в церкві Санта-Марія-Новелла (м. Флоренція, Італія), полотна Карла Сарачені (1579‒1620), Камілло Прокаччині (бл. 1561 — 1629; обидва — Італія), Вітторе Карпаччо, Джотто ді Бондоне та ін.
Іконографія Різдва Богородиці посідає одне з провідних місць в українському середньовічному й бароковому малярстві, про що свідчать численні й різноманітні за стилем твори у музейних зібраннях України. Центром композиції є Анна на високому ложі, яка приймає дари від трьох дів. Зображення привертають увагу передусім своїм жанровим характером, із великою кількістю персонажів і деталізованим відтворенням сцен, передають щемливу й теплу атмосферу радісного дійства.
Найдавнішим прикладом такої іконографії в українському мистецтві є фрески Софії Київської (11 ст.). У станковому мистецтві — клеймо ікони «Собор свв. Йоакима і Анни» зі с. Станилі (1426, тепер Дрогобицького р-ну Львівської обл.). Найдавніша відома українська ікона «Різдво Пресвятої Богородиці» (2-га пол. 15 ст.) походить з однойменної церкви у с. Ванівці (тепер Кросненського повіту Підкарпатського воєводства, Польща). Чимало пам’яток походять зі святкового ярусу іконостасу.
Образи 16 ст. вирізняються різноманітністю стилістичних напрямів та іконографічних схем, оригінальністю художньо-образної мови. Утверджуються елементи, що стануть поширеними у наступних століттях: зображення балдахіну над ложем св. Анни, сцена приготування ліжечка для Марії, побутові деталі, залучення св. Йоакима як учасника, а не другорядного спостерігача події (зображують не віддалено, у вікні, а поряд із породіллею, у відчинених дверях, за столом із книгою). На іконах 17 ст. відтворені реалії тогочасного побуту (керамічна плитка, килими, стіл на звірячих лапах, комин, колиска тощо), помешкання міщан; персонажі вбрані за тогочасною модою. Що пізніша ікона, то більше додаткових деталей на ній вирізняють, зростає кількість дійових осіб.
У богословському трактуванні композиція Різдва Богородиці є алюзією на Різдво Христове, в іконописі простежують символічні аналогії. До прикладу, замість трьох волхвів — три діви, які з дарами прийшли привітати Анну, замість ясел — купель, на місці Йосипа — Йоаким. Стіл біля ложа Анни трактують як вівтар — символ духовної офіри Марії та жертовності Ісуса; келих на столі — як прообраз Євхаристії, сцену купелі — символ очисної сили хрещення.
Народні традиції
День був здавна присвячений зібраному врожаю, сімейному й родинному добробуту. До цього свята завершували працю в полі, жнива, збір льону; пасічники остаточно утеплювали на зиму бджолині вулики; вівчарі вдруге проводили стрижку овець. Дякували Богородиці й землі за зібраний урожай, вшановували Її як помічницю, заступницю, дарувальницю, рожаницю (за припущенням, свято співпадає з давнім дохристиянським святкуванням на честь богинь-Рожаниць). Збиралися родиною за святковим столом.
В Україні з цього дня можна було засилати до дівчат сватів (а самі весілля справляли з Покрови).
Багато звичаїв пов’язано з Другою Пречистою як «жіночим» святом: вранці жінки вмивалися джерельною водою, щоби зберегти молодість і красу; відвідували богослужіння й просили Богородицю про допомогу в різних справах, вагітні — про легкі пологи та здоров'я немовляти, матері — про здоров’я та щастя дітей, бездітні — про швидку вагітність.
У цей день заготовляли калину на захист від хвороб.
Додатково
Прикмети на Різдво Пресвятої Богородиці: якщо день видався ясним, то така погода збережеться до кінця жовтня; якщо вранці туман — підуть дощі; якщо зранку дощить, то зима буде холодною; якщо тепле сонце вранці швидко висушує росу на траві, то зима буде малосніжною.
Література
- Килимник С. І. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні : у 5 т. Вінніпег; Торонто : Український національний видавничий комітет, 1963. Т. 5: Осінній цикл. 292 с.
- Катрій Ю., о. Пізнай свій обряд. Львів : Свічадо, 2017. 472 с.
- Федак-Гелитович М. Особливості української іконографії «Різдво Пресвятої Богородиці» // RISU. Релігійно-інформаційна служба України. 2017. URL: https://risu.ua/osoblivosti-ukrajinskoji-ikonografiji-rizdvo-presvyatoji-bogorodici_n86691
- Косів Р. Українська іконографія Богородиці. Львів : Львівська національна академія мистецтв, 2021. 112 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Різдво Пресвятої Богородиці // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Різдво Пресвятої Богородиці (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.09.2024
