Йоаким і Анна

«Зустріч Йоакима й Анни біля Золотих воріт», сучасна ікона

«Йоаким і Анна», ікона 2-ї пол. 16 ст. з малярського осередку м. Самбора

Йоаки́м і А́нна [ грец. Ἰωακείμ, від івр. יהויקים‎ (Yəhoyāqim) — піднесений (вивищений, поставлений) Ягве; грец. Αννα від івр. חַנָּה‎‎ (Ḥannāh)‎ — прихильність, благодать, милість ] — у християнській традиції — батьки Діви Марії, праведники, вшановані як святі.

В апокрифічних джерелах

Єдиним джерелом відомостей про подружжя Йоакима та Анну (Ганну), а також про саму подію народження та дитинство Діви Марії, є апокрифи, передусім «Протоєвангеліє Якова» (2 ст.) і «Євангеліє Псевдо-Матвія» (датують 6‒9 ст.). Попри апокрифічний характер творів, християнські церкви не відкидають цілком ті перекази, хоча деякі факти вважають сумнівними й недостовірними. Визнають, що Йоаким походив із коліна Юди (див. Дванадцять колін Ізраїля), був нащадком царя Давида. Анна — донька священника, належала до роду левітів.

За переказом, батьки Марії які, ймовірно, мешкали в Галілеї, пізніше оселилися в м. Єрусалимі: там народилася й виросла донька; там же вони померли й були поховані. Апокрифи оповідають, що Йоаким і Анна вели праведний спосіб життя, дотримували Божих заповідей, жили в достатку, багато жертвували на Єрусалимський храм і справи милосердя. Проте до літнього віку не мали дітей. Через це, Анна зазнавала зневаги від сусідів (серед юдеїв бездітність вважали прокляттям роду). Після того, як жертву Йоакима не прийняв первосвященник (бо «не дав потомства Ізраїлю»), той на 40 днів вдався до пустельництва, Анна ревно молилася вдома. Бог послав подружжю ангела з благовістям про народження доньки, з різдва якої «всьому світові буде радість». Анні сталося об'явлення в саду, біля дерева з пташенятами, де вона благала у Господа дитину. До Йоакима ангел прийшов у пустелю. Радісною звісткою вони поділилися під час зустрічі біля міських Золотих воріт (сюжет ліг в основу іконографії т. з. ікони обійм, або «Зустрічі при Золотих воротах»).

Апокриф оповідає, що з нагоди народження Марії Йоаким приніс Богові великі дари, жертви всеспалення, отримав благословення первосвященника, левітів, шану одновірців. Після народження доньки щасливі батьки взяли обітницю присвятити її Богові й віддали на служіння до Храму. За кілька років після цього помер Йоаким, ще за два роки — Анна.

Церковне вшанування

Життя Йоакима й Анни та подію народження Діви Марії православні й католики згадують при відзначенні Богородичних свят — Різдва Пресвятої Богородиці, Введення в храм Пресвятої Богородиці, а також Зачаття Богородиці (за 9 місяців до Різдва Богородиці).

Окреме вшанування батьків Діви Марії рано упровадила Східна церква, з часом ця практика поширилася й на Західну. Так, св. Йоакима у Візантії згадували наступного дня після свята Різдва Пресвятої Богородиці. Перші окремо посвячені кожному з подружжя храми відомі вже з 6 ст. Особливою пошаною християнська традиція наділила св. Анну. Це ім’я стало надзвичайно популярним; на честь св. Анни постало п’ять жіночих чернечих орденів, їй присвячено численні монастирі, храми, топоніми (напр., гора св. Анни у Польщі, джерело св. Анни в Україні тощо). Літургійне вшанування св. Анни ввів 710 імператор Юстиніан II, цього року мощі святої перенесли з м. Єрусалима до м. Константинополя.

У 1382 папа Урбан VI затвердив шанування св. Анни в Католицькій церкві. До рангу загальноцерковного свята спомин батьків Діви Марії підніс папа Юлій II, скасовано 1568, відновлено папою Григорієм ХІІІ 1584. Зміни у літургійний календар вносили також Климент XII, Лев XIII. Зрештою, літургійна реформа 1969 об’єднала розокремлені спомини Йоакима та Анни в одну дату.

У літургійному календарі різних християнських конфесій Йоаким і Анна мають кілька різних дат вшанування (зокрема, у православ’ї згадують день Успіння пресвятої Анни, 25 липня або 7 серпня). Натепер церкви візантійського обряду вшановують обох святих 9 (22) вересня, Католицька церква — 26 липня.

1854 року папа Пій IX затвердив догмат про непорочне зачаття Діви Марії (визнаний тільки в католицизмі).

В іконографії Анну зображають як літню жінку з покровом на голові, з-поміж атрибутів — лілія; Йоакима — як старшого чоловіка, із сивиною в бороді, часто під час молитви в пустелі (біля намету); атрибути — вівця, два голуби, ангел, книга чи сувій. Якщо святих зображають із Богородицею, то дитя на руках тримає Анна. Часом на мафорії Анни трапляються три зірки як символ непорочного зачаття Марії. Вирізняють такі типи іконічних зображень Йоакима та Анни: «Принесення дарів», «Докори Йоакиму», «Моління Йоакима», «Моління Анни», «Благовіщення Йоакиму», «Благовіщення Анні», «Зустріч Йоакима та Анни біля Золотих воріт», «Введення до храму Богородиці», «Успіння Анни» тощо. Зазвичай більшість із таких сцен зображені у клеймах ікони Різдва Богородиці, або введені у зменшеному вигляді в композицію ікони зустрічі біля Золотих воріт. Сцени Благовіщення Йоакиму та Анні можуть становити диптих: Йоаким — зі здійнятими до неба руками; Анна — біля дерева з пташиним гніздом. Часом благовіщення Анни зображають на одній іконі поряд із Благовіщенням Марії.

Православні й католики вказують на різні локації колишнього будинку святих Йоакима й Анни в м. Єрусалимі (обидва — у Мусульманському кварталі Старого міста, неподалік один від одного): на місці, вшанованому православними, тепер діє грецький монастир Святої Анни, на іншому — католицька базиліка Святої Анни. Кожна зі споруд містить давні підземні приміщення, які переказ пов’язує з подією Різдва Богородиці.

У християнському вихованні Йоаким і Анна — взірець благочестя, подружньої любові, смирення й терпіння, великої надії на Бога й твердої віри. На вшанування святого подружжя Священний синод Православної церкви України встановив у день їхнього спомину (9.09) День молитви за сім’ю (з 2019).

Цитата

Дмитро Туптало так описує святе подружжя: «Хоча й багатьох можна було знайти тоді праведно живучих і які Богові догоджали, але та пара всіх своїми чеснотами перевищила, і Бог вибрав їх як найдостойніших, щоб народили Матір Божу, — такий-бо дар їм не дарувався б, коли б не перевищувала в них правда і святиня більше як в інших, але оскільки сам Господь мав увійти в плоть від пресвятої і пречесної матері, належало так бути, щоб і Мати Господня від святих і чистих батьків витворилася…».
Цит. за: Туптало Д. Житіє святих праведних богоотців Йоакима та Анни // Житія Святих (Четьї Мінеї) : у 12 т. / Пер. з церковнослов’ян. В. Шевчук. Львів : Свічадо, 2005–2014. Т. 1: Вересень. URL: https://www.truechristianity.info/ua/books/saints_ua_01/saints_ua_01_009.php

Додатково

В українців на свято Йоакима та Анни було заведено вітати молодих матерів й вшановувати повитух, готували для них частування. Бездітні жінки молилися святим про зачаття; віряни просили у подружжя сімейного благополуччя. Вважали, що в цей день починається друге бабине літо, яке триватиме до Покрови. Побутували прикмети та повір’я: багато павутини — до погожої осені та морозної зими; сніг, що випав цього дня, обіцяє поганий урожай наступного року; багато лушпиння на цибулі — зима буде холодною; листя вишні ще не опало — до теплої погоди.

Література

Килимник С. І. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні : у 5 т. Вінніпег; Торонто : Український національний видавничий комітет, 1963. Т. 5: Осінній цикл. 292 с.
Туптало Д. Житія Святих (Четьї Мінеї) : у 12 т. / Пер. з церковнослов’ян. В. Шевчук. Львів : Свічадо, 2005. Т. 1: Вересень. 464 с.
Поліщук Н. Іконографія свв. Йоакима та Анни: ікона святих обійм // RISU. Релігійно-інформаційна служба України. 2016. URL: https://risu.ua/ikonografiya-svv-yoakima-ta-anni-ikona-svyatih-obiym_n82682